16 января мы пойдём в кинотеатры, чтобы увидеть одну из самых ожидаемых лент года — фильм «Преданная», созданный по роману Софии Андрухович «Феликс Австрия». Его события разворачиваются в Галиции в конце 19-го века, и немало внимания в фильме, как и в романе, посвящено галицкой кухне, на которую повлияли традиции многих народов. Приготовить некоторые тогдашние вкусности можно и сегодня у себя дома благодаря новой кулинарной записной книжке, которую по мотивам фильма создало «Видавництво Старого Лева» в сотрудничестве с известной блогеркой пани Стефой. Каждый рецепт сопровождается письмами, которыми могли обмениваться тогдашние хозяйки. Книга уже на днях поступит в продажу, а пока предлагаем вам подготовиться к праздникам и записать рецепт вкусных галицких рогаликов с тёртой розой.

Привіт, Зосю!

Як ся маєш? Сподіваюся, насолоджуєшся літом, їздиш десь на води, граєш бадмінтон, чи, може, крокет? Що тому твоєму франту більше до вподоби? Аби не картярство, бо то буде катастрофа! Ти ж пам’ятаєш історію про тітечного стрийка Ґєня, який програв в карти родинну кам’яницю в Дрогобичі? Отож.

А я маю зараз трохи мороки: вся хата в рожі, аромат такий стоїть, що бджоли тратять свідомість ще на підльоті. А все тому, що мала необережність замовити в Левки з Пістиня, як я їй сказала: «Трішки рожі, посушу до чаю». То вона мені привезла тої рожі в торбі як парашут!

Їй добре, рожа легенька як пух, а коштує ого-го. Ні, я не скаржусь, бо буду мала розкішну конфітуру. Але вже другий день ходжу біля тої рожі, щоб не пропала і не зів’яла, сил нема.

Мушу визнати, що Левка доволі дбайлива кобіта, сама перебрала пелюстки від квітколож і жучків, і рожа була така соковита, ніби щойно зірвана. Ну я все одно її розклала на ґазети, хай заснулі комашки повилазять. Тепер відрізаю ножичками білі хвостики, бо кажуть, що вони дають гірчинку. Втім, якби знала, скільки то буде роботи, чесно тобі кажу, то не обтинала б і казала б, що так має бути.

Тепер мене ще чекає перетирання в макітрі з цукром (1:2), а насамкінець додам троха лимонної кислоти, щоб колір зберегти і щоб не псувалася. І вийде з тої гори рожі три слоїка від сили, але їх вистарчить надовго, бо рожа має сильний смак.

Напишу ще, як ті рогалики робити, бо, певно, передам тобі таки слоїчок тертої рожі, а ви її ще зремиґаєте ложками або на хліб будете смарувати… Ні ні ні! Роби отак:

Змішай пшеничне і кукурудзяне борошно, і посічи з холодним маслом в крупку. Додай жовток, цукру та солі. Окремо розмішай дріжджі в квасному молоці чи сметані і заміси на тому тісто.

Як тісто стане м’яке і тугеньке, то постав в холодне місце на годинку, хай перепочине і підросте, а потім розкатай його накругло (можеш вирізати тарілкою кола правильної форми, так зручніше), розріж трикутничками і повкладай на них начинку. Начинки давай не багато, десь пів чайної ложечки.

n.b. До рожі можеш додати ще мелені волоські горішки — то буде ще ліпше!

Далі все просто: скручуєш рогалики з ширшого боку досередини і трішки загинаєш ріжки півмісяцем. Викладаєш на застелене папером деко і випікаєш в гарячій братрурі десь хвилин 15–20, вони печуться швидко. Як виймеш, то притруси цукровою пудрою, щоб були гарні.

Вірю, знаю — можеш! Напиши, чи я тебе не переоцінила. А я йду далі ту рожу перетирати, побажай мені сил і натхнення.

Обіймаю, твоя тета

Тёртая роза и рогалики

Варенье «Тёртая роза»: 200 г лепестков роз сорта Rosa Rugosa или Rosa Centifolia, 400 г сахара, 3–5 г лимонной кислоты.

Рогалики с розой:

Тесто: 200 г пшеничной муки, 200 г кукурузной муки, 200 г масла, 1 желток, 150 мл сметаны, кислого молока или кефира, 12 г сухих дрожжей, 1 ложка сахара, щепотка соли.

Начинка: варенье «Тёртая роза», рубленные грецкие орехи.

Сахарная пудра для украшения.