Вікторія Старовойтова,
психолог-сексолог

Багато пар вже майже рік живуть у чатах та месенджерах, бо їх розділила війна. Хтось поїхав за кордон, хтось у бліндажі захищає наші позиції, а хтось ще не має своєї половинки й шукає її серед десятків інтернет-знайомств. Ми відверто поговорили із психологом-сексологом Вікторією Старовойтовою про стосунки на відстані, труднощі, які підсвітила війна у парах, та як секститися безпечно.  

— Зараз багато пар опинилися на відстані. Як їм підтримувати стосунки (в тому числі сексуальні)? Які складнощі можуть виникати і як з ними впоратися?

Основними складнощами буде втрата звичних ритуалів, які є опорами в середині стосунків. Тобто якщо пара проживала разом і ділила побут, то якісь найпростіші звички допомагали почуватися безпечно, й іноді за близькість могли сприйматися походи в магазин, хто забере дитину із садочка, хто де яку вилку залишив тощо. Тобто такі дуже буденні й побутові речі, але саме вони дають психіці те саме відчуття опори. І коли люди роз’їхалися через страшні події, то побільшало питань і розмов про безпеку, плюс на фоні гостро стала відчуватися небезпека. І під цим поняттям у стосунках можуть виникати, наприклад, ревнощі, яких раніше ніколи не було. І не тому, що чоловік чи дружина почали дивно поводитися, а тому, що зникло відчуття безпеки всередині стосунків, бо зникли звичні опори.

Тому їх треба швидесенько віднайти і на відстані в онлайн-режимі придумати ваші нові ритуали, які ви будете підтримувати. Наприклад, зранку пити каву через відеодзвінок — це дивно, на це незвично переключатися, один з партнерів може почати говорити: «Я не люблю по відео», «Я не знаю, як мені цю чашку поставити». Одне слово, може бути супротив, як і до будь-чого нового. І тут головне — знайти свій формат. А ще можна спробувати переглядати фільм разом: тобто домовляємося, що кожен дивиться один й той самий фільм, а потім ми його обговорюємо. І от коли такі ритуали стануть частиною нашої комунікації, психіка почне заспокоюватися.

Також може виникати складний процес відділення від партнера. Чому, до слова, багато розлучень зараз між парами, які роз’їхалися? Бо якщо стосунки були функціональними і будувалися саме на власних прогалинах — наприклад, що я без партнера не можу, бо певні функції виконує він/ вона, — то на відстані довелося заповнювати їх самостійно. Особливо це помітно у жінок. Тобто жінка почувалася «як за камʼяною стіною», а тут сама або з дітьми виїжджає за кордон, через місяць адаптації знаходить роботу, влаштовує дітей в школи в садочки — й виходить, що ось ця «дівчинка за камʼяною стіною» виявилася абсолютно емоційно зрілою й фінансовою спроможною жінкою. І тоді виникає питання: «А що це в нас взагалі були за стосунки»? Тобто така криза особистості чекає всіх, але передусім вона виникне у тих парах, які будувалися саме на функціях і на взаємних особистих прогалинах. 

Але якщо це були глибокі емоційні стосунки, то те, що жінка сама знайшла роботу, ніяк не похитне її віру в стосунки й близькість із партнером. Проте якщо там були певні труднощі, то відстань їх підсвітить. І навіть сексуальна сфера страждатиме, особливо в тих парах, де були проблеми. 

З почуттям ревнощів будемо справлятися завдяки нашим цінностям та навичкам моралі. Тому що тілесно (через лібідо й фізіологію) неможливо нічим замінити секс зі справжньою людиною. Так, ми вже багато чого навчилися: і виходити в онлайн, і секститися, й використовувати парні іграшки, але все одно момент переналаштування буде й фізіологічно — це дійсно ті зміни, які потрібно прийняти.

Тож якщо в моїх цінностях є питання вірності, любові, якщо є бажання залишати свій запал для партнера, а не до всіх, до кого він може зараз виникати, то я на своїх цінностях витримаю. Якщо таких цінностей не було, а стосунки будувалися на тому,  що мені класно й зручно з партнером, бо він поряд, то все посиплеться.  

— Як підтримувати себе й свій сексуальний потяг в стосунках на відстані? 

Проговорювати, що в цього періоду є початок та кінець. Навіть незалежно від того, знаємо ми, коли це закінчиться чи ні — все є скінченне: і наша відстань, і наш страшний час, який ми зараз проживаємо. Говорити собі, що я буду спиратися на свої почуття, дивитися на свій стан, на стан партнера і обіцяти собі, що можу змінити своє рішення, якщо відчую, що мені від нього нестерпно. Тобто не робити відстань незмінною умовою, бо обставини змінюються.

— Що відбувається з нашим лібідо під час війни й на відстані з партнером?

Під час війни ми побачили дві кардинально різні реакції нашого лібідо:  гіперсексуальність та гіпосексуальність. Є пари, які значно покращили своє статеве життя, і є полярна ситуація, коли люди взагалі не відчувають сексуального бажання. І що важливо — обидві ці ситуації є нормальними, адже все залежить від статевої конституції. Тобто якщо вона висока і люди до війни були сексуально активні, то, ймовірно, й зараз у них буде висока частота статевих актів, бо на фоні небезпеки мозок думає, що ми всі помремо й нам потрібно залишити потомство. У людей із середньою та низькою статевою конституцією більше виражена гіпосексуальність, бо питання розмноження у них не стояло в базових потребах до війни, а після її початку ще більше стало не актуальним, адже людина думає, як їй вижити, а не розмножитися.

То що робити зі своїм лібідо? Дати йому спокій і прийняти, що наші різні сексуальні прояви є нормальними. 

Проте якщо ви бачите, що ваше сексуальне життя стає проблемним і травматичним, тобто починаєте не просто втрачати інтерес, бо втрата інтересу — це абсолютно нормальна реакція, а відчуваєте огиду, тяжкі емоції чи фізичний біль (у жінок), тоді варто перевірити, чи не отримали ви травму свідка на тлі новин про зґвалтованих дітей та жінок. У війну ми дуже багато читаємо і репостимо різних новин, але водночас ми ризикуємо отримати цю травму, якщо не вміємо відмежовуватись від того, що нас оточує. Тому якщо ви помітили схожі складні відчуття після сексу, почали узагальнювати «усі чоловіки погані» або стали відчувати неприйняття певних категорій людей — тоді з цим потрібно попрацювати та відрефлексувати в терапії з психологом.

Звичайно, зараз у нас усіх бувають різні умови для статевого акту, але хочу наголосити, що ми все ще намагаємося оберігати себе від незапланованої вагітності та хвороб, які передаються статевим шляхом.

— Як правильно встановлювати кордони, наприклад, відмовляти в чомусь, якщо ви на відстані, щоб не було образ?

До наших особистих кордонів інші люди, навіть близькі, можуть ставитися без захоплення. І це окей, бо особисті кордони можуть іноді бути обмеженнями для інших. З досвіду практики можу сказати: якщо людина зустрілася із цими неприємними почуттями, коли ми ставили кордони, то вона краще їх запамʼятає.

Не варто виставляти кордони через вину або жалість, наприклад, «ну, ти ось так тут не говори», бо це не вкладається у голову і людина не запамʼятає, що нам у тій ситуації було не окей. Згідно з комунікаційними практиками, завжди говоримо через «Я». Тобто навіть вказуючи на те, що не так робить наш партнер, ми не звинувачуємо його: «Ти говориш неправильно» чи «Ти написав мені брудні слова», а ми говоримо про себе: «Я так розхвилювалася, коли ти мені це прислав», «Я, мабуть, ще не готова до такого формату». Коли ми говоримо через я-послання, ми ніби залучаємо людину до цієї співпраці. І якщо ви об’єдналися з партнером проти цього дискомфорту, ви ймовірно можете його вирішити. 

Проте пам’ятаймо, що коли ми вибрали сказати про наш дискомфорт, людина може як приєднатися до цього, так і не прийняти. І це теж окей, але говорити про те, що вам не комфортно, важливо. Якщо партнер не йде на співпрацю, тоді ми зустрічаємося з моментами своєї відповідальності, тобто пробуємо встановити комфорт самостійно і на певний час, можливо, уникаємо цієї теми із партнером. Якщо розглядати питання саме сексуального комфорту, тоді варто звернути увагу на іграшки. Я скажу чесно, я дуже економна й обираю іграшки, які можна використовувати самостійно й потім забрати у свій статевий акт, як наприклад, вакуумні стимулятори. Але тут теж потрібно бути обережними й обирати якісні іграшки, адже через неправильно підібраний девайс тіло може привчитися до певної стимуляції, яку потім складно буде відтворити із партнером. 

— Техніки, як зберегти стосунки, якщо ви зі своєю половинкою на відстані.

Це можуть бути сексуальні ігри, інтимне листування, а також практика написання секс-історії разом з партнером: наприклад, один абзац чи речення пишу я, наступний — партнер. Тобто спершу ми визначаємо тему: головний він чи вона; вони знайомі чи незнайомі; традиційна історія чи груповушка — і погнали, заходимо в чат й починаємо писати історію.

Також, як би ми недооцінювали секстинг, тобто листування з обміном фото та відео еротичного характеру, це дійсно класно працює, особливо якщо цього не було. Я за те, щоб хтивки не були якимось складним ритуалом, до якого потрібно готуватися, а стали частиною буденного життя. Щоб обмінюватися ними не лише ввечері під час повноцінного секстингу, а наприклад, весела листівочка зі мною напівоголеною й чашкою кави вранці партнеру обовʼязково підніме настрій.

Парні секс-іграшки, якими можна управляти через блютуз або голосом налаштовувати вібрацію, теж чудово працюють. Єдине що, про них варто подумати заздалегідь, щоб підʼєднатися, доки ваші девайси поруч. 

Правила безпечного секстингу:

  • Естетика — фото, які ми надсилаємо, в першу чергу мають подобатися нам самим. Так, це звучить дивно, ніби ми заздалегідь готуємося до того, що їх побачить хтось окрім нашого партнера, але якщо ми самі собі подобаємося на цих фотографіях, тоді хвилювання через те, що їх хтось побачить, буде не таким гострим.
  • Готуйте хтивки заздалегідь, якщо це фото та відео — коли ми збуджені, наша свідомість звужується і ми можемо бути готові на певні екстравагантні пози чи прояви, за які потім, коли збудження спаде і свідомість розшириться, може бути соромно. Тому завчасно подумайте, яка буде білизна, які іграшки, яке буде місце, щоб це був ніби витвір мистецтва, щоб хотілося показати не лише партнеру, щоб і самим не соромно було переглянути. 
  • Обирайте відеодзвінок для активної сексуальної взаємодії — бо якщо в стані збудження почнете записувати кружечки в Telegram або знімати відео, то там можуть виникнути сюрпризи для нас самих. Загалом, якщо в голові обмежень немає і ви готові подивитися, на що наша фантазія здатна у стані збудження, можна експериментувати. Якщо є сумніви — краще обмежитися секстингом.
  • Робіть контент без обличчя та без видимих особливих ознак на тілі — у випадках, якщо між вами та партнером звʼязок ще не дуже сильний, це легкий роман чи ви лише нещодавно почали спілкуватися, а фото надіслати хочеться. Це стосується тату, шрамів, родимих плям тощо. 
  • Працюйте на випередження, якщо вас шантажують зливом. Злив особистих фотографій — це дуже сильний стрес для жінки, і в таких випадках потрібно не ставати закритою жертвою, яка чекає на погрози, а, навпаки, працювати на випередження. У сторіз розповідати, що вас шантажують, розповідати близьким, що ви доросла людина й у вас було інтимне листування, яким вам тепер погрожують. 

Памʼятайте, що ваша інтернет-взаємодія в парі має бути не лише сексуальна, а й через почуття. Щоб ви нагадували одне одному, що проживаєте такі видозмінені процеси, бо кохаєте одне одного. Адже у сексуальності є ще й емоційна складова, і про неї не слід забувати.