В этом месяце в Украине вышла книга знаменитой модели и диетологини Мэй Маск. В мемуарах “Жінка, яка має план. Життя, сповнене пригод, краси й успіху” 72-летняя Мэй Маск рассказывает о своем пути и делится собственным опытом и мудростью, приобретенными в течение нелегкой, полной приключений и испытаний, жизни.

В 21 она вошла в финал конкурса красоты «Мисс Южная Африка», в 31 стала матерью-одиночкой, которой необходимо было тяжело работать, чтобы поставить на ноги детей Илона, Кимбала и Тоску. А еще — она боролась с лишним весом, стала моделью плюс-сайз и даже преодолела эйджизм в модельном бизнесе. Диетолог-нутрициолог по специальности, Мэй более сорока пяти лет проработала в этой области, начав практику с нуля в восьми городах, трех странах и на двух материках. Сейчас она на пике популярности как лекторка-диетологиня и как модель. И все это благодаря ее бунтарскому духу и упорству — именно они принесли ей мировую славу в возрасте, который сама Мэй называет «расцветом своей жизни».


Вместе с издательством Vivat, которое издало книгу в Украине, предлагаем вам прочесть отрывок из мемуаров Мэй Маск и узнать, что значит — иметь собственный план.


ПОЧНІТЬ
УСЕ
ЗАНОВО

Скажіть «так» цікавішому життю

Починати все заново дуже складно, особливо коли це передбачає переїзд.

У кожному з восьми міст, де я жила, упродовж першого року після переїзду я почувалася самотньою, другого року знаходила кількох нових друзів, а третього мене вже оточувало безліч близьких людей. Я просто змирилася з тим фактом, що починати життя заново завжди складно. Мабуть, головна причина в тому, що я працюю сама. Я не сиджу в офісі, у мене немає колег. Саме тому я починала зі знайомства з місцевими дієтологами. Деякі стали мені друзями. З деким я дружу й до сьогодні.


Коли ви переїжджаєте в нове місце, не зачиняйтесь удома. Не можна просто дивитись у вікно й зітхати, сподіваючись, що робота й особисте життя налагодяться самі собою. Виходьте з дому, спілкуйтеся з іншими, формуйте коло знайомих. Ви повинні почати знайомитися з людьми, бо це сприятиме вашій роботі. Так у вас з’являться друзі й партнери. Як не крути, доводиться поцілувати багато жаб, перш ніж одна перетвориться на принца. Звісно, у новому місті навіть розваги і знайомства здаватимуться вам тяжкою працею. Тому що так і є.

Бути наодинці на будь-якому заході непросто. Це стрес. Вас ніхто не знає. Усі обмінюються повітряними поцілунками й обіймаються, а ви стоїте осторонь. Ви не можете вклинитися в дружне коло або приєднатися до якоїсь із маленьких групок: це буде надто дивно. Якщо вам пощастить, хтось змилостивиться над вами й підійде привітатись. Іноді я обіцяю собі почекати годину й піти, якщо ніхто зі мною не заго ворить. Але таке трапляється рідко.

Я навчилася цього в тридцять один рік. Невдовзі після мого розлучення одна подруга сказала мені: «Не сиди вдома. Ходи кудись. Тільки так ти зможеш познайомитися з кимось у новому місті».

Я дослухалася до цієї поради, хоча й часто почувалась на вечірках як самотнє опудало посеред поля.


З часом я зрозуміла, що таке відчуття час від часу виникає в усіх. Навіть зірки іноді почуваються самотніми в натовпі. Одного разу, коли я ще керувала модельною школою в Блумфонтейні, мене попросили разом з ученицями поїхати в аеропорт, куди мала прибути міс Усесвіт. Вона стояла зовсім сама. Я хотіла бути чемною, але не підходила до неї, щоб не нав’язуватись. Але тоді згадала, як сама часто почувалася на вечірках, де нікого не знала. Просто стояла й чекала, поки комусь стане мене шкода. «Добре пам’ятаю це відчуття», — подумала я. Тож підійшла до неї й сказала:

Привіт. Я директорка місцевої модельної школи. Просто хотіла привітати вас із приїздом.

Вона відповіла:

Дякую, що підійшли до мене! Було так незручно стояти наодинці!

Тож пам’ятайте: іноді навіть міс Усесвіт почувається самотньою на вечірці.
Я здобула ступінь магістра й повернулася з Блумфонтейна до Йоганнесбурга, щоб бути ближче до родини. Потрібно було швидко відкрити кабінет і знайти собі клієнтів.



Якщо ви ходите на роботу, де вас щодня оточують ті самі люди, то з кимось можете потоваришувати. Я знайомилася з колегами-дієтологами не для того, щоб будувати свою кар’єру, а щоб дізнатися більше про їхнє середовище й ділитися своїм досвідом приватної практики. Я хотіла, щоб більше фахівців-дієтологів відкривали власні кабінети й розвінчували модні в той час псевдодієти. Та все ж такі знайомства пішли на користь моїй справі, бо колеги були дуже добрими й рекомендували мене як лекторку й експертку для співпраці з медіа. Вони також скеровували до мене нових клієнтів. Не сидіть удома й не чекайте, коли ваш телефон задзвонить сам (або вам прийде електронний лист, що в наші часи ймовірніше), а йдіть і знайомтеся з людьми.

Не сидіть удома й не чекайте, коли ваш телефон задзвонить сам (або вам прийде електронний лист, що в наші часи ймовірніше), а йдіть і знайомтеся з людьми.

Я погоджувалася на всі пропозиції й запрошення, які отримувала, і приєднувалася до всіх можливих асоціацій. Наприклад, долучилася до Асоціації дієтологів й отримала список фахівців, які працювали в моєму місті. У різноманітних спілках і комітетах беруть участь ті самі люди, тож так можна розширити коло знайомих і навіть знайти друзів. Я почала організовувати зустрічі для дієтологів, що мали приватні кабінети або хотіли їх відкрити. Ми обмінювались досвідом і порадами, а потім просто теревенили на різні теми. Так я почала зустрічати нових людей, та й у них теж з’явилася нагода познайомитись одне з одним. Моїм колегам ці зустрічі так сподобалися, що я вирішила організовувати їх і надалі.


Тим часом перелік моїх клієнтів невпинно збільшувався. Лише за два роки після переїзду я вже проводила по двадцять консультацій на день!

А тоді сталося дещо просто немислиме: у мене зламався телефон. Виявилося, що телефонний кабель до мого домашнього офісу пошкоджений, а в 1980-х роках у Південній Африці ще не виготовляли таких речей. Кабель замовили в Європі, і чекати на нього потрібно було пів року.


Я призначала всі зустрічі під час телефонних розмов. А те пер клієнти могли зв’язатися зі мною, лише написавши листа або завітавши до мене особисто. Крім того, я навіть не могла повідомити людям про те, що тимчасово не зможу відповідати на їхні дзвінки. Коли вони телефонували мені, то чули у слухавці короткі гудки, ніби я весь час із кимось розмовляла. Я мусила скласти план дій, щоб не піти на дно. Поміркувавши, вирішила купити пейджер і надіслала всім своїм клієнтам та лікарям повідомлення з проханням зв’язуватися зі мною таким способом. Мовляв, я отримаю від них повідомлення і знайду можливість зателефонувати їм.


Цей план не спрацював. Я почала втрачати клієнтів, і вже за три тижні замість двадцяти проводила тільки одну консультацію на день.

Мій бізнес розвалювався. Доходи швидко зменшувались. Я не знала, що робити.



Під час чергової зустрічі колеги сказали, що неодноразово телефонували мені, але лінія постійно була зайнята. Я не витримала й розплакалась. А тоді сталося щось просто дивовижне. Колеги сказали, що я допомагала їм упродовж двох років, тож тепер їхня черга допомогти мені. Вони віддали мені свої підробітки. Так я отримала шість пропозицій: консультувати в будинку для літніх людей та в приватній клініці, допомагати в дослідженні у сфері дитячої дієтології, писати статті, навчати молодих фахівців і давати поради щодо здорового харчування в супермаркеті. Кожен із цих підробітків потребував від чотирьох до восьми годин на тиждень і не залежав від телефонних дзвінків. Я була щаслива повернутися до роботи, та ще й дослідити нові аспекти діяльності дієтолога, яких раніше не торкалась.


Коли телефонний кабель замінили, у мене знову з’явилися клієнти. Тепер я мала навіть більше роботи, ніж раніше! Такі консультації стали для мене новим джерелом прибутку, і я надавала їх упродовж усієї своєї кар’єри. Іноді найліпший план дій — це прийняти чиюсь допомогу.

Згодом ця тактика спрацювала знову, коли моя колега-дієтолог допомогла Ілонові знайти роботу.

Коли ми переїхали до Торонто, Ілон мусив почати працювати. Під час зустрічі дієтологів у розмові я згадала, що мій син шукає роботу. Чоловік однієї моєї колеги працював у Microsoft.

«Мій син дуже добре розуміється на комп’ютерах», — повідомила я. Будь-яка мама сказала б так про свою дитину. Але колеги здивувалися, коли зрозуміли, що я зовсім не перебільшувала.


Упродовж усієї своєї кар’єри я намагалася допомагати іншим ставати успішними. Однак не очікувала, що мені також знадобиться чиясь підтримка. Будьте добрими до інших не лише заради того, щоб отримати щось натомість. Просто насолоджуйтеся тим, що ви допомогли комусь.
Тепер мені сімдесят один і я досі підтримую дружні стосунки з людьми, з якими познайомилася завдяки своїй роботі. Оскільки я й далі працюю дієтологинею та моделлю, то щоразу зустрічаю нових дивовижних людей!


Коли приходжу на якийсь захід і бачу людину, що самотньо стоїть осторонь, я підходжу до неї й намагаюся залучити її до загальної бесіди. Якщо ви побачите когось, хто здається геть самотнім, обов’язково підійдіть до нього чи до неї. Ви можете боятися, що потрапите в незручну ситуацію, але зазвичай цей страх виявляється марним. Власне, у такій ситуації шанс познайомитися з цікавою людиною значно вищий, ніж імовірність осоромитися.


Читайте также: Большой гид по новым книгам, которые научат быть счастливыми