10 (не)соромних питань про пневмонію

Наталія Вільнер
Сімейний лікар
Керівник напрямку сімейної медицини
Медичного дому Odrex

Під час COVID-19 про пневмонію говорять у рази частіше, ніж раніше. Що взагалі являє собою пневмонія, чим вона особлива при коронавірусі, а також чи потрібно робити КТ і пити антибіотики — про все це поговорили з фахівцем.

Пневмонія — гостре респіраторне захворювання, яке проявляється ураженням тканини легенів.

Найбільш часті її збудники — це мікроорганізми й інфекції різного походження: бактерії, віруси або грибки.

Пневмонія може бути ускладненням ангіни, бронхіту, вірусних захворювань або застуди.

До групи ризику входять люди з такими патологіями:

• захворювання серцево-судинної системи,
• зайва вага,
• цукровий діабет,
• онкозахворювання,
• імунодефіцит.

До пандемії більшість людей стикалися з типовою, тобто бактеріальною пневмонією.

Вона проявляється кашлем із мокротинням і високою температурою. Усі інші види пневмоній вважаються атиповими, до цієї категорії входять і пневмонії, викликані COVID-19. Симптоми атипових пневмоній — важчі, оскільки до кашлю і високої температури додається задишка, симптоми інтоксикації, біль у м’язах, грудній клітці, а іноді й головний біль.

Коли хвороба прогресує, то симптоми посилюються. Наприклад, з’являється відчуття нестачі повітря й утруднене дихання. Крім того, може виникнути діарея і нудота. Утруднене дихання навіть у стані спокою — пряме показання до звернення для виклику швидкої допомоги або звернення у приймальне відділення.

Метод лікування залежить від збудника пневмонії, а прийом медикаментів призначається лікарем. Залежно від тяжкості лікування може бути амбулаторним або у стаціонарі. Терапія буває спрямованою на збудника або ж на усунення симптомів.

Для лікування типових пневмоній ефективним є застосування антибіотиків. Частина пацієнтів також потребує і допоміжної терапії для прискорення виведення мокротиння.

Для вірусних пневмоній підбирається специфічне лікування, якщо протягом перших двох днів симптоми поліпшуються — терапію продовжують, в іншому випадку — коректують.

Серед жарознижувальних перевага найчастіше надається парацетамолу, оскільки низка досліджень доводить його безпеку в порівнянні з іншими препаратами.

За необхідності застосовують респіраторну терапію: це киснева підтримка, вправи для дихання, медикаменти, що розріджують мокротиння, використання ШВЛ і позиційний дренаж.

Найважчі пацієнти потребують ШВЛ, якщо результату немає — ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація). У цих випадках у пацієнта високий ризик смерті.

Дійсно, за легкого перебігу вірусна пневмонія минеться сама, що не може не тішити. Для інших випадків необхідна антибіотикотерапія.

Використання антибіотиків має бути виправданим: якщо приймати їх для перестрахування або профілактики, це завдасть непоправної шкоди організму.

Їх варто приймати тільки в тому випадку, коли без них не обійтися, — а це може визначити тільки лікар. При цьому варто дотримуватися зазначеної тривалості прийому й інтервалів — усі ці рекомендації також надає лікар.

Важливо пам’ятати, що антибіотики — це завжди удар для організму.

Пацієнту з COVID-19 антибіотики призначають, тільки якщо він перебуває на кисневій підтримці у стаціонарі. За наявності ознак пневмонії за результатами КТ або тим паче за легкого перебігу захворювання антибіотики призначати не варто.

Для встановлення діагнозу «пневмонія» у дорослих потрібна клінічна картина і результати досліджень, для типової пневмонії це рентген грудної клітки.

Атипову пневмонію, викликану COVID-19, можна побачити тільки на КТ, але робити її необов’язково. Оскільки за легкого перебігу КТ не вплине на вибір тактики лікування або її ефективність, а тільки призведе до надмірної діагностики та зайвого променевого навантаження. 

Ба більше, з підозрою на пневмонію не обов’язково відразу ж їхати в лікарню, піддаючи себе та інших ризику зараження. Лікарю не вдасться «почути» вірусну пневмонію, тому він може призначити лікування дистанційно.

Уся додаткова діагностика призначається тільки у разі погіршення стану. Контрольні знімки потрібні за підозри на туберкульоз або злоякісний процес. Потребу визначає лікар.

Сатурація — насиченість киснем крові, й у нормі вона має складати 95–100%. Зниження до 90–94% говорить про нестачу кисню, гіпоксію. Число нижче 90% говорить про критичний стан.

Сатурація вимірюється за допомогою пульсоксиметра. Це невеликий прилад, схожий на прищіпку, який надягається на палець, і менше ніж за хвилину він покаже пульс і сатурацію.

Вимірювати %StO2 потрібно у приміщенні, сидячи, у стані спокою. Через 2–3 хвилини виміряйте сатурацію ще раз. Врахуйте, що похибка в даних може бути викликана низьким зарядом батареї, замерзлими пальцями, манікюром.

Вентиляція легенів потрібна пацієнтам із дихальною недостатністю і найважчим перебігом захворювання. Серед усіх захворілих це дуже маленький відсоток.

ШВЛ — це тільки частина лікування, яке проводять в інтенсивній терапії, і сам апарат ШВЛ разом із подачею кисню — тільки частина обладнання, яке повинно бути присутнім. Це також і моніторинг стану, шприцеві й інфузійні насоси для терапії, функціональні ліжка для правильного положення пацієнта і багато іншого. Крім того, усі апарати штучної вентиляції легенів — різні, область їх застосування досить широка, для вірусної пневмонії необхідні апарати ШВЛ експертного класу. Одна з головних проблем лікування пацієнтів на ШВЛ — не сама штучна вентиляція, а успішне відлучення пацієнта від неї, грубо кажучи, легені пацієнта мають заново навчитися дихати самостійно.

У тих випадках, коли й апарат ШВЛ неефективний, застосовують екстракорпоральну оксигенацію (ЕКМО) — це інвазивний метод насичення крові киснем, який буквально заміщає функцію легенів.

Це увага до гігієни, здоровий спосіб життя, повноцінне харчування, провітрювання і вологе прибирання вдома і в офісі. Обов’язкові маска і соціальне дистанціювання в усіх громадських місцях. 

Не зайвою буде вакцинація: щеплення від грипу рекомендоване всім групам населення, від пневмокока — пацієнтам із груп ризику. Необхідність вакцинації визначає лікар.

Ці прості правила допоможуть захистити себе не тільки від пневмонії, але й від низки інших захворювань, що передаються повітряно-крапельним шляхом.

Оскільки у групі ризику пацієнти з хронічними патологіями, то найсерйозніше ускладнення пневмонії — загострення цих захворювань. Часто страждають серце або нирки.

Ще одна категорія ускладнень — легеневі:

• скупчення рідини або гною в плевральній порожнині;
• деструкція/абсцедування легеневої тканини (формування обмежених порожнин у легеневій тканині);
• дихальна недостатність.

Крім цього, за важкого перебігу пневмонії є ризик виникнення сепсису й інфекційно-токсичного шоку.

Тривалість пневмонії залежить від низки факторів, серед яких вік, супутні захворювання і тяжкість перебігу. У середньому одужання настає за 10–14 днів.

Повне розрішення пневмонії на рентгені зазвичай відбувається протягом 2 місяців. А ось відновлення — набагато довше, тому, впоравшись із хворобою, важливо ще якийсь час поберегти себе. 

Крім того, у пневмонії бувають так звані «залишкові явища»: невеликий кашель, температура близько 37°C, слабкість, порушення сну і перепади настрою протягом 2–3 тижнів після одужання. 

Деякі пацієнти потребують додаткової допомоги в період відновлення, фізіотерапії та легеневої реабілітації. Самостійна реабілітація включає прості дихальні вправи, їх головне завдання — профілактика розвитку фіброзу легенів.

Також слід додати перебування на свіжому повітрі, здоровий режим і раціон харчування.