Ми всі так чи інакше замислюємося про дітей: навряд чи хтось колись не ставив собі запитання: «А чи хочу я дитину?» Ваше життя — ваше право, і відповідь на це питання не має стосуватися нікого, крім вас самих. Проте існують моменти, коли завагітніти просто не виходить. Чомусь про це не заведено говорити, тому вагітність, безпліддя, заморожування яйцеклітин та ЕКЗ — теми не тільки табуйовані, але й значною мірою міфологізовані.

Тож ми поспілкувалися з ембріологом Ольгою Малютою та дізналися, коли діагностують безпліддя, що може на нього вплинути, для чого проводять діагностику ембріонів і чи потрібно заморожувати яйцеклітини. До речі, так! 

 


Що взагалі таке безпліддя: симптом, хвороба, наслідок?


Це доволі широке поняття: такий діагноз зазвичай ставиться парі, а не окремій людині. Адже найчастіше до лікаря звертається саме пара, якщо їй не вдалося завагітніти приблизно після року незахищеного статевого життя. Тоді ставлять діагноз безпліддя, збирають історію хвороби та починають шукати причину, окремо обстежуючи чоловіка та жінку. Причин може бути дуже багато. Статистично, 50% — це вклад жінки, 40% — чоловічий фактор безпліддя, а 10% — або поєднаного генезу, або нез’ясованого. Це коли у всіх ніби все добре, але завагітніти не виходить.


Чоловічий фактор — це кількість сперматозоїдів та їхня якість у спермі. У жінки справа може бути у віці, може — у відсутності овуляції через гормональні збої, і це легко можна виправити терапевтично. Класична ситуація — непрохідність фаллопієвих труб, коли було запалення. Інколи буває матковий фактор, коли ембріон просто не імплантується. Також у кожної жінки є оваріальний резерв, це кількість і повноцінність яйцеклітин у яєчниках. Кожного місяця він вичерпується, і деякі захворювання — як, наприклад, ендометріоз — вичерпують його занадто швидко.


Коли пара може починати хвилюватися про безпліддя?


Якщо протягом року не виходить завагітніти. Але будь-якому чоловіку, на мою думку, варто зробити спермограму хоча б раз у житті — а краще частіше! — і перевіряти, чи в нього все добре. Жінка на щорічному огляді в гінеколога може подивитись, як у неї ростуть фолікули, а на УЗД можна зрозуміти свій оваріальний резерв. І ще існує антимюллерів гормон, який дуже корелює з оваріальним резервом, бо його виділяють тільки фолікули, що ростуть. Дуже корисно здати аналіз на нього, бо рівень цього гормону багато чого може сказати про стан репродуктивної системи жінки. Приміром, якщо його замало, то гінеколог може порадити швидше замислитися про дітей. 


А якщо його рівень підіймається, це також сигналізує про порушення, наприклад, це ризик полікістозу. Тож усе вирішують огляди, які після початку статевого життя треба проводити щороку. 


Якими можуть бути фактори ризику для безпліддя?


Якщо чесно, будь-якими. Зрозуміло, що, якщо були якісь оперативні втручання, це може спричинити безпліддя. Навіть банальний цистит може призвести до супутнього інфекційного запалення, і це погіршить шанси завагітніти. Також у нас забагато аномальних яйцеклітин та ембріонів через неправильне харчування, але це досить складна матерія. Хоча існує стовідсоткова кореляція з індексом маси тіла: якщо він у нормі, то й шанси завагітніти в нормі. Якщо ІМТ набагато нижчий за середній, припиняється овуляція — з цим стикаються багато дівчат з анорексією. Проблема в тому, що всі статеві гормони — жиророзчинні, і їм потрібен матеріал, з якого можна синтезуватись. А, навпаки, якщо у жінки зайва вага, може з’явитися полікістоз. Тому важливо підтримувати ІМТ в нормі, щоб виключити цю причину. 


Навіщо проходити діагностику ембріона? Що можна з неї дізнатись?


Якщо говорити про зовнішнє запліднення, за якого ембріон перевіряється ще до перенесення його у матку, то діагностика показує, які в нього є хромосомні аномалії. Після 38 років жінкам радять перевірити ембріон хоча б на 5 синдромальних хромосом — на синдроми Едвардса, Патау та Дауна. Таким чином для пересадки відбираються найбільш генетично здорові ембріони. Взагалі, можна перевірити всі 24 хромосоми на певні перебудови. Так робиться, коли у жінки було вже декілька спроб екстракорпорального запліднення або якщо пара хоче перестрахуватися та перенести найздоровіший ембріон. А є навіть діагностика, що дозволяє прочитати окремий ген — це потрібно, якщо в родині були випадки якогось конкретного генетичного захворювання. 

 


Якщо ж жінка завагітніла сама, їй можуть провести пренатальну діагностику. Зараз роблять неінвазивні скринінги — наприклад, аналіз на фетопротеїни, що показують ризики розвитку синдрому Дауна. Ще є НІПТ-аналіз, коли ДНК ембріона шукають в крові матері. Далі відбувається встановлення послідовності нуклеотидних основ ДНК, або ж секвенування, та ембріон перевіряють на найбільш розповсюджені хромосомні аномалії. Роблять його починаючи з 10 тижня. Здебільшого неінвазивні процедури також розраховані на пошук синдромальних захворювань.

Є два основних скринінги: скринінг першого триместру роблять на 11-14 тижні, другого — 14-21 тиждень. 


Це дещо критичні періоди, бо після 12 тижня заборонені аборти. Але бувають випадки, коли за медичними показниками краще дозволити народження мертвої дитини, аніж робити аборт у 2 триместрі. Зазвичай це стосується плодів, у яких є аномалії, несумісні з життям — це, на жаль, великий список.


Чи дійсно жінкам старшого віку важче завагітніти?

Так, це правда. По-перше, це пов’язано зі скороченням оваріального резерву, що вичерпується протягом життя. По-друге, з різким падінням якості яйцеклітин: після 35–38 років збільшується кількість хромосомних аномалій. Вірогідність народити дитину з генетичним захворюванням вища у зрілому віці. Це тому, що ламається механізм дозрівання яйцеклітин. Але при цьому виносити дитину особливо складнішим не стає: якщо плід нормальний генетично і жінка не страждає супутніми хворобами, вона впорається, як і молода.

 


Чи впливають гормональні контрацептиви на можливість завагітніти та здоров’я загалом?

Якщо приймати контрацепцію та правильно її відмінити, це жодним чином не впливає на здатність завагітніти. Є наукові статті, які показують, що більше 10 років прийому КОК підвищують шанси розвитку раку грудей і раку яєчнику — таке дійсно може бути. Але це стосується довгого прийому. А ще зараз, до речі, народжується дуже багато двійнят, так-от це відбувається не тільки через ЕКЗ. Часто це є причиною того, що жінка різко відміняє контрацептиви, і протягом наступного місяця в неї дозрівають два фолікули.

 


Як на можливість завагітніти впливають аборти?

Якщо жінка помітила небажану вагітність до 8 тижня, це дуже просто вирішується медикаментозно. Тільки тут важливо розуміти, що це не термінова контрацепція, не «Постинор» — бо це якраз жахлива і дуже шкідлива штука, що здатна «вимкнути» жінку з репродуктивного циклу десь на пів року. Це досить шокова для організму пігулка. Дівчина, яка підозрює у себе небажану вагітність, звертається до лікаря та вирішує цю проблему без чисток і за допомогою легших препаратів.

Якщо термін більший, то після аборту можуть виникнути проблеми з ендометрієм. Хоча зараз методи переривання вагітності значно делікатніші за ті, що були раніше, і проблем може не бути взагалі. Ну, звісно, якщо ми говоримо про 1–2 випадки абортів. Якщо їх більше, то існує кореляція: якщо жінка народила до 38 років, то їй набагато легше завагітніти після 40. А якщо до 40 років були самі аборти, буде дуже складно.


Після скількох спроб можна стверджувати, що ЕКЗ не спрацьовує?

Це залежить від того, як ростуть ембріони та скільки яйцеклітин отримується. Якщо була одна стимуляція і отримано 6 ембріонів, їх усіх підсадили та не настала вагітність, то під час другої спроби жінці обов’язково порадять генетично їх перевірити. Зазвичай десь на 3 спробі можна зрозуміти, що щось не так. Проте перша часто буває невдалою, її навіть можна вважати дещо діагностичною процедурою. 


Чи є сенс заморожувати яйцеклітини?


Так, і дуже великий. До 30 років і за умови хорошого рівня антимюллерівого гормону, що показує лікарю, наскільки жінку можна простимулювати фолікулостимулюючими гормонами. «Простимулювати» означає наступне: щомісяця у нас формується тільки одна яйцеклітина, а під час гормональної стимуляції майже всі фолікули, що зростають протягом місяця, можна довести до стадії зрілості. І тоді дівчину можна простимулювати так, щоб отримати за один цикл близько 25 зрілих яйцеклітин, що заморожуються. Такої кількості має вистачити десь на 2 спроби, тому що розморожують їх зазвичай групами по 10. Із цієї кількості буде 4–5 хороших ембріонів, що підходять для ембріотрансферу на 5 добі існування. Це максимальний етап, до якого можна культивувати ембріон поза маткою, адже на 6 він вже має імплантуватись у матку. 


Як в Україні законодавчо регулюється сурогатне материнство та донорство яйцеклітин і сперми?

Цікавий факт: у Німеччині, якщо пара хоче отримати донорську яйцеклітину, їй треба кудись їхати, оскільки в їхній країні це заборонено. Зазвичай це Іспанія, а останнім часом стала популярна Україна — бо фенотип схожий. В Україні донор — це завжди жінка до 35 років, що має власну здорову дитину, хоча б одну. У нас самотня жінка може попросити про донорську сперму та весь спектр послуг — і отримати їх, а от чоловік не може. А є країни, що дозволяють чоловікам отримати донорську яйцеклітину та сурогатну маму. Права на ембріони мають двоє людей, і якщо вони розлучилися, на документах про підсадку чи утилізацію ембріонів має бути двоє підписів. Також в Україні дозволено лише анонімне донорство, батьки ніколи не знають ім’я та не бачать фотографій, максимум — дитячий знімок донора. 

 


Чи є наслідки для здоров’я жінки, якщо вона не народить взагалі?

Ні, немає. Є певні ризики для виникнення раку молочної залози, але все одно — за обстеження раз на рік від цього можна вберегтись. Та й різниця у відсотках не така велика.

 

 

Иллюстрації:  hisuzanne