Anywell продовжує серію публікацій про те, що мотивує український бізнес працювати під час війни, звідки бізнес-леді беруть ресурс і на що спираються. Про те, що розповіли Альона Масюткіна, Олена Борисова, Аліна Долініна, Світлана Павелецька та проект GUNIA Project читайте за посиланням. Історії Аліни Френдій, Петра Заставного, Міли Бараєвої читайте тут.

Наталія Яроменко, власниця британського бренду декоративної косметики з українським корінням LAMEL

З початком війни в Україні діяльність моєї компанії була повністю паралізована. По-перше, вже наприкінці першого тижня війни ми втратили всі наші піврічні запаси косметики: російський танк влучив у наші склади в Стоянці. Склади повністю згоріли.

Наші клієнти — це великі мережі, такі як Watsons, Eva, інтернет-магазин Makeup, магазини косметики Brocard, надіслали нам листи, у яких попередили, що не сплачуватимуть по своїх зобов’язаннях до кінця війни. 

Дуже вдячна долі, що десь близько за рік до війни я займалася філософією. Ми з групою бізнесменів вивчали філософію стоїків. Їхній головний висновок, головне правило: події, на які ти не можеш вплинути, треба сприймати максимально неемоційно, без витрат енергії, а весь запал, сили, енергію та думки спрямовувати на ті події, на які ти в змозі впливати. Тому я максимально абстрагувалася від ситуації зі згорілим складом і стала думати, що ми можемо зробити. У нас були невідвантажені залишки у виробників нашої продукції. Виробництва, дякувати богу, знаходяться поза межами України, і тому ми почали дивитися на експортні ринки. Ми відкрили компанію в Польщі. Саме перед початком війни ми розпочали переговори з польським дистриб’ютором, і це дало нам змогу зараз розпочати з ним співпрацю.  Тобто ми вже зробили перше відвантаження. Також ми активно почали вивчати американський ринок і плануємо пробувати виходити на нього. І також поставили собі за мету розпочати роботу з африканськими країнами впродовж найближчих місяців. 

Ми працюємо, тому щов компанії працює велика кількість крутих людей і їм всім потрібна робота, потрібні кошти для існування. І це найперша мотивація продовжувати роботу компанії. Ще нам всім треба допомагати нашим ЗСУ і нашій Україні в таку скрутну мить — і це друга головна мотивація для того, щоб продовжувати роботу. Тому зараз ми переналаштовуємо роботу на експортні ринки, і я впевнена, що згодом, коли війна вже закінчиться, це дасть нам змогу швидше повернутися в Україну і мати вже експортний досвід, мати ще більш круті продукти, які ми зараз розроблятимемо під експортні ринки. І взагалі це допоможе і країні, і нашій компанії після війни продовжувати роботу вже на більш високому рівні.

Аліна Бабешко, засновниця дистриб’ютора преміум-косметики Professional Care

Я змогла повністю повернутись до роботи після того, як впевнилася, що всі мої співробітники та близькі в безпеці. Уся команда і частина моєї сім’ї знаходилися в Харкові, тому в першу чергу ми займались їх евакуацією, і вже після їх порятунку я змогла повністю зосередитись на майбутніх планах та робочих питаннях.

На жаль, наші фізичні магазин та склад також знаходилися в Харкові, і вся його частина, яка була підготовлена до роботи з партнерами, була розкрадена. Я зрозуміла, що у нас залишається лише один варіант: чекати нової поставки, терміни якої невідомі, та відновити роботу Professional Care з тією косметикою, яка залишилась. Ми знайшли шляхи відновлення робочого процесу, і саме любов до своєї справи та до моєї команди дають силу і не дозволяють опускати руки — вже найближчими днями ми запустимось знову.

Мене дуже підтримують мої підписники в Instagram та клієнти. Зараз я усвідомлюю, що це справжнє ком’юніті, яке зі мною і з моєю компанією — справжня сім’я. Також я дуже рада, що мій кіт Боня вже зі мною. Він справжній антистрес для мене, і я також сподіваюся, що він комфортно почувається.

Я продовжую працювати, щоб допомагати тим, хто цього потребує, — це моя головна мотивація. Триматися, вірити, бути терпимою та сильною, бо після війни нашим загальним завданням буде відбудовування України. 

Марта Браун, засновниця бренду Marta Brown Studio

Війна всіх нас дуже змінила. Погляди, відчуття, цінності змінилися назавжди — багатьох з нас зараз мучить сумління і важко переступити бар’єр та відновити бізнес, щоб почати заробляти гроші. Як власниця бренду вечірнього та повсякденного одягу я розумію, що наразі в Україні вечірні костюми та сукні не дуже користуються попитом.

Та все ж після того, як перший шок пройшов, через пару тижнів я взяла два дні на роздуми, а потім оновила роботу, оскільки є команда,  зроблено велику роботу, всім нам потрібні засоби для виживання. Найбільше було шкода, що бренд, над яким ми так довго працювали, ідеї, які виношували і втілювали, можуть зачахнути та вже не відродитись.

Ми вирішили діяти! Адже мода — це течія, яка буде завжди, вона пристосовується до будь яких умов. 

Тож стратегічно нам довелося почати втілювати вже зараз те, що відкладалося на майбутнє: ми пропрацювали план виходу на закордонні ринки; придумали, як можна комбінувати нарядні жакети, спіднички чи сукні, як впроваджувати їх у буденність. 

Також ми прийняли рішення на основі нашого шоуруму створити простір українських дизайнерів, які вимушено переїхали до Львова чи просто позакривали свої простори і потребують місця для представлення своїх витворів. Ми розділили оренду порівну на всіх учасників, надали можливість продаватись у Львові, створили крутий простір для стильних людей, адже поки ми разом — ми сильні!

Закликаємо дизайнерів з усіх куточків України об’єднуватись, найвеличніші справи завжди робились і створювались у критичні часи.

Лариса Шен,
засновниця компанії LoraShen

У перший день війни я і ще кілька моїх колег постаралися розвезти всі заплановані доставки. Бачили би ви, яке враження я справляла на оточуючих, коли йшла з оберемками квітів, 24 лютого, під звуки сирен. А відновили роботу, щойно з’явилися запити — це сталося 3 березня. По суті, повна пауза була лише першого тижня війни. Я особисто схопилася за роботу як за рятувальний круг. Концентруюся на тому, що мене оточує, і роблю те, що потрібно тут і зараз.

Напевно, у світоустрої є глобальна гармонія: з нами трапилося велике лихо — війна, але разом з тим між людьми зараз стільки любові та подяки, як не було ніколи. Взаємодіючи з командою, з клієнтами, з постачальниками та партнерами, ми намагаємося бути максимально ефективними, корисними та щедрими. Це такий кругообіг любові та підтримки, що дух захоплює! Упевнена, спільними зусиллями всі наші «кола» об’єднуватимуться і витіснять ворога з нашої землі. Немає у них жодного шансу!

Іще до війни ми говорили, що квіти — це доступна розкіш. Ці місяці показали, що відправити один одному квітковий привіт — це мить миру та краси, яку можна вловити хоч ненадовго і зафіксувати. Крихкість, зворушливість і краса квітів — це символ мирного, звичного нам життя, і ми щосили намагаємося це підтримувати та лікувати душі українців красою! Це і дає шалену мотивацію до роботи мені й команді!

Вікторія Рєпа,
засновниця та СЕО BetterMe, сертифікований Health Coach

Росія вже вдруге позбавляє мене дому. Перший раз я під прицілом автомата покидала Донецьк, де навчалася в університеті. Вдруге я евакуювалася з Києва, де встигла заново побудувати своє життя та створити компанію. Оскільки ці страшні події трапилися зі мною вже вдруге, я знала, чого очікувати, як себе відчуватиму я і люди навколо. Тож я змогла швидше зібратися і почати підтримувати інших, зокрема свою команду. Відповідальність за понад 200 людей та їхні сім’ї змушує мене стежити за своїм емоційним станом та рівнем енергії, щоб мати змогу розвивати бізнес, створювати робочі місця для людей, що втрачають роботу, допомагати країні та ЗСУ. 

Зокрема, від початку війни ми зробили обидва наші застосунки для підтримки фізичного та ментального здоров’я безкоштовними для українців. Також ми запустили спеціальну лінійку спортивних костюмів синьо-жовтого кольору, 50% прибутку з продажу якої компанія передає ЮНІСЕФ в Україні на допомогу дітям, що стали жертвами війни. Невдовзі ми запустимо нові проекти, які, сподіваємось, допоможуть наблизити нашу перемогу.

Я намагаюсь фокусуватися на майбутньому, не думати про те, що втратила. Для цього багато уваги приділяю тілу. Коли ми переживаємо надто сильний стрес, він залишається в тілі у вигляді гормонів та викликає негативні реакції організму. Важливо допомогти тілу вивести гормон кортизолу, який, в надлишку, — отруйний для організму. Я щодня роблю розтяжку та кілька разів на тиждень займаюсь кундаліні-йогою. Це свого роду швидка тілесна психотерапія, яка дозволяє тілу позбутися травми на фізичному рівні. Також я ще ретельніше стежу за своїм режимом та харчуванням. Це мої опори, які дають мені відчуття контролю, а також позитивно впливають на самопочуття.