Anywell продовжує серію публікацій про те, що мотивує український бізнес працювати під час війни, звідки бізнес-леді беруть ресурс і на що спираються. 

Марія Кауфман,
засновниця Anywell 

На самому початку війни я не була зібраною. Я була замороженою. Не знала, що робити та як бути далі. Мені знадобилося чимало часу для того, щоб прийти до тями, зібратися і маленькими кроками почати йти вперед. Сльози, опущені руки, не допоможуть нікому. А ось близькі люди та команда допомагають дуже. Робота, відповідальність за працівників. Навчаюся жити одним днем, мріяти про те, про що мріяла до війни.

Найбільше відволікає та захоплює робота. Витягує зі смутку і дарує світло наприкінці тунелю.

Валерія Гузема,
засновниця бренду Guzema Jewerly  

Насправді саме робота рятує мене від негативних думок, суму та депресії. Щойно перша паніка щодо війни минула, я одразу зрозуміла, що потрібно починати працювати заради майбутнього України. Адже наша робота навіть у небезпечних умовах — це не лише оборона економічного фронту країни, а й моральна підтримка для тисяч українців. Коли ми бачимо, що люди навколо продовжують життя, працюють заради спільної цілі — перемоги, автоматично хочеться долучитися до них. Я не опускаю руки, бо чітко знаю, що працюю заради своєї країни та заради майбутнього українців.

Саша Фідкевич,
підприємиця, керуюча партнерка проєктів Євгена Клопотенка 

Якщо відверто, то на початку війни я перебувала якомусь заціпенінні. Не було розуміння, як вести бізнес у нових умовах (чи взагалі варто) та де брати кошти на діяльність команди. Не опустити руки мені допомогло цінне усвідомлення: я зрозуміла, що не хочу давати цій війні жодного шансу. Не можу віддати їй свої напрацювання й досягнення. І не маю права дозволити російським загарбникам забрати в мене все те, над чим я працювала так багато років.  

Як сучасна лідерка та управляюча партнерка, я мусила взяти на себе відповідальність. Зокрема, за свою команду. Мені було важливо, щоб у період невизначеності люди відчували бодай фінансову стабільність. Крім того, один із напрямів діяльності проєктів — це промоція України. Ми з командою не могли дозволити собі бездіяльність, коли країна, як ніколи, потребувала нашої підтримки. Це й стало рушійною силою, яка допомогла оживити бізнес.  

Сьогодні ми маємо нові шляхи доходу, створюємо контент для міжнародної аудиторії та плануємо всупереч війні на кілька місяців наперед. А ще — розказуємо про Україну на весь світ. Виявилося, коли всім серцем любиш свою справу, то її не знищить жодна війна. Я звикла фокусуватися не на проблемах, а на можливостях. І обираю в цій війні не смерть, а життя.

Оля Федорущенко,
засновниця українського бренду Kohai 

Я живу з повною впевненістю, що людина здатна контролювати всі емоції. Тож не потрібно допускати, щоб негатив чи відчай тебе захопили. Коли ж мені не вдавалося вчасно перехопити негатив (ще на стадії його виникнення), я виділяла час, протягом якого дозволяла собі «години відчаю». Але це чітко обмежений проміжок часу. Не тиждень. 

Ще одна річ, що не дає мені занепасти духом, — це постійно щось робити. 

Знаєте, є така фраза (на жаль, я її не процитую, але зміст передам): «Диявол знайде чим зайняти пусту голову». Отже, майже з перших днів я почала щось робити. Буквально. Адже 24 лютого я вмовила чоловіка поїхати в шоу-рум у центрі Києва та перевезти речі.  

І почалося: переоблік залишків, сортування, прибирання вдома, заняття з дітьми, приготування їжі і, звісно ж, нічні забіги до імпровізованого бомбосховища тощо.  

Я несу відповідальність за себе і за своїх близьких, тож не могла і не можу дозволити собі розкисати. Коли розум тверезий і сконцентрований — ти здатна знаходити швидке і правильне рішення.