7 порад про туризм по Україні від співзасновника туркомпанії Deinde Олександра Алимова

Олександр Алимов, співзасновник компанії Deinde, яка займається просуванням внутрішнього туризму і пошуком нестандартних маршрутів по Україні, розповідає, що більшість українців рідко бувають навіть у відомих туристичних локаціях країни — а що говорити про нестандартні місця, про які не пишуть у путівниках? Ми розпитали в Олександра про те, за яким досвідом подорожувати Україною, в чому привабливість нашого туризму, а в чому — слабкості, а також які локації та природні пам’ятки варто побачити кожному. 

Звісно, природа: вона дуже різноманітна. Нещодавно я побував у районі Рахова і просто був вражений тим, наскільки там красиво. Причому місцевість ця досить незвідана, хоча вона розташована всього за 40 кілометрів від Буковеля, де були всі. При цьому там туризм не розвинений зовсім! І ця первісність, нерозвиненість сфери, з одного боку, є мінусом — просто нікуди привезти туристів, немає інфраструктури. Загалом туризм в Україні розвинений слабо — зокрема, залишає бажати кращого інфраструктура, тобто все, що пов’язано з тим, як дістатися і куди дістатися. Готелів і резортів у нас практично немає. З іншого боку, якщо ви подорожуєте самі або невеликою компанією, це може бути цікаво — відправитись у місця, де особливо не ступала нога інших мандрівників. Можна відчути себе першовідкривачем.

Карпати навесні й восени — окремий і дуже дивовижний світ. Можна ходити в гори, сплавитися по річці, кататися на джипах, куштувати місцеву кухню. І, звісно, божевільна автентика місцевої архітектури. Буцький каньйон — теж цікаве місце, де можна полазити по скелях і скупатись у чистій річці. Дуже незвіданий — і незаслужено! — регіон України — це Бессарабія. Там є неймовірної краси заповідники з шаленими видами, косами, можна помилуватися Дунаєм і морем. Є й багато міст, куди не потрібно довго їхати, але де є на що подивитися: це і Чернігів, і Полтава, де можна чудово провести вихідні та знайти чим зайнятися.

Можна побачити багато чого цікавого, якщо вирушити в бік Миколаївської та Херсонської областей: тут і рожеві озера, і Асканія-Нова, і Олешківські піски, і острів Джарилгач, і Кінбурнська коса, де можна навіть поплавати з дельфінами. Ці місця є, мабуть, у всіх путівниках по Україні, однак багато хто туди ще не діставався. Більш того, 90% населення не були навіть у Чорнобилі, одній із найцікавіших наших пам’яток — це дивовижне місце з величезним туристичним потенціалом. А скоро там з’явиться новий бренд і нова стратегія комунікації, тому він ще більше зміниться — хоча з точки зору привабливості там все і так чудово. Але те, що українці мало подорожують Україною, загалом впливає на почуття спільності у нашій країні: адже якщо ти не був у якомусь регіоні, тобі легше повірити в неправдиві міфи та стереотипи про нього. 

Є ще одне прекрасне місце, про яке мало хто знає, але при цьому воно шалено мальовниче і гарне — це Бакота. Розташоване воно неподалік від популярних туристичних маршрутів, відразу поруч із Кам’янець-Подільським — і там же поруч Чернівці. Тому навіть трохи дивно, що про Бакоту поки знає так мало людей. Це водойма з досить сумною історією: в ході будівництва ГЕС село Бакота повністю затопили водою, а жителів вивезли. Локація, однак, вийшла напрочуд мальовничою: тут скелі, пагорби й розливається масштабна водойма. 

Для України дуже актуальним хайкінг: у нас є де гуляти, і це може бути красиво й захопливо. Але і тут ми стикаємося з відсутністю інфраструктури: ви можете зайнятися трекінгом, але намет потрібно буде ставити, де доведеться — в лісі, на горі. З одного боку, це круто, тому що ви зможете самостійно вибрати місце. З іншого — зрозуміло, що це все абсолютно аматорська історія: в ідеалі у туристів мають бути відпрацьовані маршрути походу, мають бути прості зрозумілі інструменти. І, звісно, кемпінги: вони необхідні, тому що дають гостям відчуття комфорту, а Карпати — як найпопулярніше місце для трекінгу — захищає від людської самодіяльності. Не знаючи певних правил, можна скупатися з шампунем у найчистішому озері, рубати не ті дерева для багаття — словом, розводити діяльність, не дуже коректну для навколишнього середовища. Природні умови для хайкінгу і трекінгу у нас відмінні — а ось потрібної інфраструктури поки немає. Відповідно, поріг входу в такий вид відпочинку досить високий. 

У питаннях гастротуризму в Україні складно бути оригінальним — спробувати місцеву кухню можна на Західній Україні, дуже особлива кухня на Бессарабії, з відтінком молдавської, і всім відома одеська кухня. А ще, коли я був у Рахові, ми були присутні на святі Миру, коли власники овець передають їх на пасовище в гори пастухам. Це дійсно велике і важливе дійство. І на цьому святі ми були в маленькій сироварні на горі, де можна було скуштувати щойно зварену бринзу. Ось ще такий тип гастротуризму: вирушити на екскурсії сироварнями, де пригощають продуктами з місцевого молока. 

Що стосується екстремального відпочинку, є таке село під назвою Мигія, де є кемпінги, у яких можна жити, орендувати рафт і сплавлятися. Там же поруч є Радонове озеро, це цікава красива локація, де катаються на байдарках. Є й річка Черемош, де займаються професіонали — це основна карпатська локація для рафтингу. Там теж є кемпінги та відповідна вода для сплавів. Та й за великим рахунком, можна покататися на байдарці по Дніпру. Хоча тут ми знову повертаємося до питання інфраструктури — якщо ви вирішите покататися на катері, наприклад, то складно буде знайти місце, де пристати, і загалом культура подорожей на кораблях поки ще зовсім не розвинена.