8 (не)соромних питань про особисті кордони

1. Що таке особисті кордони?

Особисті кордони — це обмеження, які ми вибудовуємо в стосунках з іншими людьми. Іншими словами їх можна назвати особистим простором. Наші особисті кордони вибудовуються згодом: коли дитина знаходиться в симбіозі з мамою, її кордони розмиті і вона живе кордонами мами. Коли дитина стає трохи старшою, вона починає сепаруватися від мами і у неї з’являються особисті кордони. Сюди відносяться і розуміння того, що мені подобається і що мені не подобається, що я хочу і чого не хочу, що я відчуваю зараз, а чого не відчуваю, що я готовий робити, йдучи на компроміс з іншими людьми, а що не готовий. Це така невидима лінія, що розмежовує мене, мої цінності, погляди, почуття, емоції і потреби суспільства.

Наші кордони — це егоїстичний вибір того, що потрібно нам. Якщо наші кордони будуть ригідними і ми не будемо нікого пускати, це ускладнить взаємодію з іншими людьми. Якщо наші кордони будуть розмиті і всі будуть вдиратися в наш особистий простір, не давати можливості зрозуміти, чого, як і де ми хочемо, то ми будемо розчинятися в інших. У другому випадку людина забуває про свої бажання, потреби, цінності, духовний розвиток. Вона втрачає себе, щоб бути прийнятою в суспільстві.

2. Як вибудовуються особисті кордони в дитинстві?

Коли у дитини з’являється потреба в особистих кордонах, вона починає протестувати проти неприємних їй правил і активностей. У дітей є криза трирічного віку, коли вони йдуть проти всіх. Що б ви не запропонували дитині, вона обов’язково зробить інакше — їй важливо, щоб це було її бажання, а не ваше. Якщо батьки йдуть назустріч дитині, чують її потреби, поважають її почуття, кажуть: «Так, я бачу, що ти засмучений, бачу, що тобі не хочеться, але спробуймо домовитися?», тоді кордони дитини вибудовуються. Вона розуміє, що її почуття і бажання приймають, хоч і не завжди вони відповідають дійсності та адекватні ситуації, але батьки шукають компроміс і намагаються домовитися. Це важливо, тому що в цьому місці зустрічаються ваші кордони з моїми — і ми шукаємо компроміс. Це гнучкість і здорові кордони. Трошки посунулися в одну сторону, потім посунулися в іншу, але з повагою до бажань і цінностей одне одного.

3. За якими принципами вибудовувати особисті кордони? 

Спочатку їх потрібно намацати, якщо все погано, а потім цеглинка за цеглинкою вибудовувати через усвідомлення, розуміння себе, знайомство з собою і своїми бажаннями, зустріччю зі своїми цінностями. Догідливі люди вимотуються в турботі про інших, але все, що вони хочуть показати — це «дивись, я хочу, щоб ти поводився зі мною так само, як я з тобою». Але замість того, щоб зробити це вербально, вони роблять через вчинки. А важливо про це говорити, тому що інша людина їх не розуміє, не розуміє, що від неї чекають такої ж відповіді, вона думає, що вона цінність, тому з нею так носяться. Ті, хто постійно догоджає, стикаються з постійним розчаруванням, тому що у відповідь не отримують такої ж турботи. Якщо вони всю цю силу і енергію направлять на себе, буде набагато більше сенсу і пуття. У їхньому житті з’явиться більше задоволення, ніж від надії, що хтось прийде і подбає про них. І навіть якщо ця людина прийде, не факт, що вона зможе дати догоджателю те, що він від неї чекає. Це шлях до чергового розчарування.

4. Що таке здорові особисті кордони?

Здорові особисті кордони гнучкі, вони можуть змінюватися в залежності від близькості, яку ви формуєте з тією або іншою людиною. З незнайомою людиною ваші особисті кордони будуть досить широкі й жорсткі. Навіть фізично, коли до нас наближається занадто близько незнайома людина, нам стає некомфортно. У міру впізнавання людини і прийняття її у свій світ, у міру формування довірчих стосунків, наші кордони можуть звужуватися, і ми можемо пустити її у своє коло.

Маючи здорові особисті кордони, людина чітко усвідомлює свої бажання і потреби, вона знає про свої кордони, але готова трохи поступитися іншому, щоб отримати загальну вигоду. І нехай в такому випадку бажання задовольниться не на 100%, але зате буде знайдений компроміс. Здорові, а значить гнучкі кордони можуть рухатися в різні боки, але це повинен бути усвідомлений вибір людини, адже коли ти робиш усвідомлений вибір, то тобі ніхто нічого не винен. Якщо питання для вас є принциповим, ви можете вирішити не рухати свої кордони і чесно про це заявите.

6. Що робити, якщо ваші особисті кордони зачіпають іншу людину?

Ми не несемо відповідальність за почуття інших людей. Вони мають повне право відчувати те, що їм хочеться. Звичайно, коли ми будемо змінювати модель взаємодії і вибудовувати свої кордони, тим, хто навчився з нами жити і взаємодіяти за старою моделлю, це не буде подобатися. Вони будуть протистояти, упиратися, ображатися, маніпулювати і всіляко намагатися повернути нас назад, тому що тепер їх комфорт порушений. Ми ніби говоримо їм: «Ні, так більше не буде. Мені таке життя не підходить. Якщо ти хочеш зі мною, давай жити інакше, ні — давай розходитися». І це великий стрес не тільки для того, хто вибудовує свої кордони, а й для того, хто з цією людиною взаємодіє. Пів життя було так, тепер раптом різко стало по-іншому.

Якщо ми говоримо шанобливо про свої кордони, використовуючи «я-повідомлення», наприклад, «Мені так не подобається», «Я так не хочу», «Це суперечить моїм цінностям», ми говоримо про себе. Можливо, це засмучує іншу людину, але важливо проговорювати те, що вам не подобається. Візьмемо приклад: ви приходите в гості і вам пропонують страву з сиром, який ви не їсте. Ви говорите: «Дякую, я не їм сир». Людину може образити те, що вона старалася, готувала, а ви відмовляєтеся, але якщо ви з’їсте цю страву, то зрадите себе. Вам потрібно зробити усвідомлений вибір: зрадити себе або іншу людину.

Якщо ми просимо людей поважати наші особисті кордони і робимо це наполегливо щоразу, коли хтось намагається їх порушити, то іншим нічого не залишається, як прийняти ситуацію. І не тільки прийняти, але і модифікувати свої кордони так, щоб налагодити відносини.

7. Особисті кордони збудували, а тепер як їх зберігати?

Якщо ви будуєте особисті кордони, взаємодіючи з людиною, якої не знаєте, в тому числі, нічого не знаєте про її особистий простір, про потреби і бажання, ви починаєте зі знайомства. Раптом ви випадково порушили особисті кордони іншої людини і вона вам сказала про це: «Так зі мною не треба. Якщо ти вирішила піти з подругою в кіно, будь ласка, повідом мені про це. Для мене це важливо. Якщо ти не говориш мені, коли будеш вдома, я сприймаю це, як неповагу до себе». Тут одна людина позначила свої кордони, а інша зрозуміла, що це важливо, і що наступного разу вона такого не зробить, тому що цінує свого партнера/друга/знайомого. Поступово, крок за кроком, ми знайомимося з кордонами одне одного, розуміємо, що важливо для одного, а що важливо для іншого, вибудовуємо взаємини, проговорюючи, що є принциповим, а де можна посунутися. Кордони рухаються вербально, словами, відповідно так вони і зберігаються.

8. Які конкретні кроки зробити вже зараз, щоб почати вибудовувати особисті кордони?

Все залежить від того, на якому боці маятника ви зараз перебуваєте. Якщо ви потерпаєте в стосунках від того, що ваші кордони не збудовані, ви живете заради того, щоб задовольняти потреби інших, в цьому випадку вам потрібно знайомитися з собою. Що я люблю, що я хотів би поміняти, де я готовий поступитися заради іншого? І починати вибудовувати кордони, знаючи як з вами можна поступати, а як не можна, що ви готові дати іншим, а що — залишити для себе. Для знайомства з собою ідеально підходить індивідуальна психотерапія. Психолог підведе вас до формування уявлення про себе — ви наповнитеся повітрям, як кулька, у вас почнуть з’являтися форма і об’єм.

Якщо ваші кордони ригідні, ви не можете побудувати довірчі відносини з людьми, страждаєте від нестачі близькості, вам потрібно задати собі кілька питань:

• Який я роблю внесок у відносини?
• Що відбувається з моїми кордонами, що вони не дають іншому простору потрапити до мене?
• На скільки замків я закрив всі свої двері, що ніхто не може увійти і вибудувати зі мною близькі стосунки?

Цим людям варто подумати про те, що вони звикли більше брати, ніж давати, і вчитися віддавати. Задайте собі питання: «Як я можу щось дати і як я при цьому почуватимуся?» Наприклад, ви можете ділитися особистими історіями, секретами, показувати свою слабкість, емоції, недосконалість, вузькі місця, показати, що вам не все одно. Таким чином ви даєте зрозуміти іншій людині, що йдете до неї назустріч, що ви готові хитати свої кордони.

В обох випадках буде жахливо некомфортно, бо ми звикли ходити вже протоптаною стежкою. Так, вона вузька, усипана камінням, але ми вже звикли переступати ці камені, адже ми ходили нею тисячу разів. Зараз нам потрібно протоптати іншу стежку. Це болісно і некомфортно спочатку, але потім, коли ми прокладемо свою широку магістраль, заллємо її якісним асфальтом, і пройдемося по ній, ми зрозуміємо, наскільки змінилася якість нашого життя. Важливо прокласти унікальний шлях, який, можливо, іншому і не підійшов би, але для вас він ідеальний, тому що ви створили його самі. На цьому шляху є місце для вашого особистого простору і ваших кордонів, а ще є місце для інших, і все це — усвідомлений вибір.