Древня частина нашого мозку дуже добре вміє зчитувати нюанси у поведінці інших людей, які ми навіть не встигаємо усвідомити: тривалість посмішки, залучені при цьому м’язи обличчя, спрямованість погляду. За цими деталями мозок записує людину в хижаки, тобто загрозу, друзів або ж у список людей, до яких ми ставимося нейтрально. Звісно, ними можна управляти — щоб дати зрозуміти співрозмовнику, що з вами комфортно і спокійно, а також щоб самому грамотно інтерпретувати сигнали тіла. Ось 9 підказок, які допоможуть.
Уважно слухайте, що говорить ваш співрозмовник. Це ж просто: хочете стати хорошим слухачем — навчіться слухати. Буде незайвим, якщо у відповіді ви будете використовувати якісь слова або конструкції, які з’являлися в мовлення співрозмовника — так він зрозуміє, що ви слухали, і ваша увага до деталей дасть зрозуміти, що вам не байдуже.
Підтримуйте комфортний візуальний контакт. Тобто не уникайте його, але й не впинайтеся людині в очі, не відводячи погляд. Це дасть зрозуміти, що ви сфокусовані на людині, але при цьому не збентежить.
Сідайте поруч із людиною під кутом до неї, а не строго навпроти. Мало кому сподобається відчуття, ніби він на співбесіді; щоб людина почувалася комфортно і розслаблено, займіть із нею один бік. Буквально.
Не метушіться. Вам може хотітися міняти позу, чесати ніс, перекладати ногу на ногу, але такі поведінкові патерни можуть просигналізувати співрозмовнику, що вам нудно, тривожно або ви нервуєте. Тому краще стримувати ці пориви — особливо якщо тема бесіди складна або делікатна.
Звертайте увагу на мову тіла співрозмовника. Особливо якщо вона суперечить його словам. Скажімо, якщо ви чуєте: «Все добре» або «У мене все нормально», але людина при цьому хмуриться або дивиться в підлогу — можливо, їй потрібна підтримка. Існують дослідження, згідно з якими, якщо ми стикаємося з розбіжністю вербального і невербального, схильні довіряти тілесним сигналам.
Слідкуйте за своїм тоном. Спробуйте використовувати його так, щоб доповнювати ідеї та думки, які ви озвучуєте. Скажімо, якщо ви хочете висловити свою зацікавленість у чомусь, підкріпіть це захопленим тоном.
Ставте запитання. Зокрема, якщо ви не впевнені в тому, що зчитали невербальне посилання людини коректно, не бійтеся уточнити в дусі: «Тобто ти хочеш сказати, що ця ситуація тебе засмучує?» Навіщо це потрібно? Така звичка допоможе внести зрозумілість у комунікацію: людина може думати про щось своє і давати сигнали, що не мають стосунку до поточної комунікації.
Підкріплюйте невербальними сигналами своє мовлення. Особливо ефективним це буде у випадку з презентаціями, лекціями та іншими виступами у великому колективі. Скажімо, якщо ви хочете донести впевненість у собі — виголошуйте промову, стоячи рівно на місці, розправивши плечі й розподіливши вагу тіла на обидві ноги.
Пам’ятайте: сигнали можна інтерпретувати неправильно. Скажімо, ви звернули увагу на слабке рукостискання співрозмовника і вирішили, що перед вами — не вольова людина. Але що, як вона просто потягнула зап’ястя? Складати думку треба в комплексі — манера говорити, тримати себе у просторі, жести та міміка повідомляють про людину набагато більше, ніж один жест.
