Як часто ми мріємо або навіть ставимо собі завдання з понеділка почати робити зарядку вранці? Зізнаюся, я теж не один рік (!) про це міркувала. Але в силу певних обставин вирішила взяти себе в руки і нарешті почати. Не питайте, як мені це вдалося, я досі в шоці і навіть трошки пишаюся собою. Тепер не уявляю свій ранок без зарядки.
Про користь такого ранкового навантаження я знала все: і те, що воно допомагає прокинутися всім 639 м’язам у тілі, в тому числі — серцевому, і те, що регулярність сприяє насиченню крові, а потім і всіх клітин організму киснем, покращуючи кровообіг і мозкову активність. Загалом, користь для здоров’я очевидна.
І ось я почала займатися. Перший тиждень було нелегко: я себе змушувала. Пам’ятаю, як після першої зарядки у мене навіть трохи в очах потемніло. Кхм. Отримала я в той момент «заряд енергії та бадьорості»? Звісно, ні. Це було далеко від задоволення. Іноді мені здається, що я єдина людина на планеті, кому настільки складно прокинутися зранку. В цей час я дуже загальмована і нічого не тямлю. Зранку моє тіло абсолютно не було готовим до будь-якої фізичної активності. А тут його змушують рухатися. Але мене це не хвилювало.
А тепер про саму зарядку. Фізичне навантаження на початку дня мусить бути невеликим — щоб не перевантажувати нервову та серцево-судинну системи.
Тому я склала власний, зручний для мене план «тренування»: робила розминку у вигляді кругових махів руками + «Привітання Сонцю» (комплекс із 12 вправ, які виконуються по черзі) + класичну та бічну планку + заминку у вигляді улюбленої «Пози дитини».
«Привітання» займало 3–5 хвилин, а планки — 1–2 хвилини: я починала з 15 секунд і поступово збільшувала час, доходячи до 35 секунд. Разом виходило 5–8 хвилин. На цьому моя зарядка закінчувалася. Ідеально ж!
І звісно ж, головне питання: чи є користь у цьому всьому? Скажу відразу: відчуття щастя, умиротворення і ще чогось важливого зарядка не дає (принаймні, мені). Але що я дійсно відчула — це легкість. Так, її саму. Завжди вранці я мала неприємні відчуття у тілі: всі м’язи були затиснуті, як після тренування з великою вагою, а шия та спина — скуті. Можливо, це навіть провокувало часті головні болі.
Я дійсно відчула полегшення. Легкість у тілі — ось за що я вдячна.
Зарядка дає мені ще дещо: вона допомагає знизити стрес і тривожність. Можливо, це пов’язано з припливом ендорфінів. Але весь майбутній день я перебуваю у спокої, і мене мало що може вивести з себе. Безумовно, загалом я відчуваю себе краще. І за ці відчуття готова продовжувати ворушитися вранці. Навіть якщо доведеться робити це все життя.
Сподіваюся, моя історія стане поштовхом для кожного з вас, і в цьому році ви все-таки спробуєте змінити свій ранок для себе на краще.
