«Мозок — як м’яз»: як тренування роблять нас розумнішими та кмітливішими

- 31 Жовтня

Було б страшенно несправедливо стверджувати, що користь від спорту помітило тільки наше покоління — ще древні греки вважали атлетику важливою частиною загальної освіти і змушували дітей займатися спортом нарівні з поезією, танцями та музикою. В результаті юний грек міг не тільки натхненно цитувати Гесіода та Гомера, а й добряче стукнути нечему, який цього зробити не міг. Або метнути в нього списа.

Греки наполягали на якісній спортивній освіті, щоб підтримувати зовнішню красу хлопчиків, підготувати їх до війни і — ось це важливо — забезпечити їм міцне здоров’я в старості. Незважаючи на те, що, найімовірніше, місцеві лікарі ще не розуміли глибинного зв’язку спорту і мозку, вони змогли простежити за тим, що атлети довше залишаються здоровими, міцними та кмітливими. Але натомість із цим розібралися сучасні вчені: вони точно встановили, яким чином і на які ділянки мозку впливають тренування.

Нейробіолог Венді Сузукі у своєму виступі на TedTalks розповідає про те, що у спорту є унікальна можливість — практично єдина у своєму роді — миттєво покращувати здатність до концентрації, уважності та вміння приймати рішення. «Через 2 години після тренування ці якості будуть залишатися посиленими», — запевняє вона. Відповідно, якщо на вас чекає важлива ранкова зустріч або просто напружений робочий день — знайдіть у собі сили та вийдіть на пробіжку. Або просто виберіться з дому раніше та пройдіться у швидкому темпі: Венді запевняє, що для того, щоб увімкнути тумблер «спорт» у мозку, достатньо 3–4 тренувань мінімум по 30 хвилин на тиждень. І за таке тренування цілком зійдуть швидкі прогулянки. «Ходіть завжди, коли можете! Бачите перед собою сходинки та ліфт або ескалатор? Завжди вибирайте сходинки», — наполягає вона.

А як учені прийшли до думки про взаємодію мозку та спорту?

 

«Люди та собаки — єдині, судячи з усього, ссавці, що бігають заради задоволення, а не заради того, щоб зловити здобич, — розповідає Надія Крижановська, лікар-терапевт вищої категорії і фахівець в антиейдж-медицині. — Нам просто подобається бігати». Цим ми із собаками відрізняємося від більшості звірів: вони рідко бігають або взагалі роблять якісь зайві рухи, не будучи мотивованими їжею. І якби який-небудь леопард побачив людину на пробіжці, він був би до глибини душі шокований ірраціональністю наших дій — що за дивний звір і навіщо він біжить, якщо на горизонті немає жодної пристойної козулі.

Надія розповідає про те, що одного разу вчені проводили експеримент і ставили на бігові доріжки людей, тхорів і собак. В результаті вони з’ясували, що тільки у тхорів від таких вправ не виділяються ендоканнабіноїди, «внутрішні наркотики», які піднімали настрій і викликали відчуття щастя — виходить, що люди за своєю природою в якомусь сенсі наркомани від спорту. Але і собаки теж. Так що, якщо раптом ви — щасливий власник пса, можете бігати і кайфувати разом — це легально.

Ще один класний експеримент, пов’язаний із бігом, провели в університеті Арізони. Ученим давно було відомо, що існують активності, здатні змінювати роботу мозку через свою складність і комплексність — наприклад, це гра на музичному інструменті, яка підключає не тільки моторні функції, а й пам’ять, увагу, вміння планувати наперед і ще безліч усього.

Арізонські дослідники задумалися про те, чи може біг вважатися інтелектуальною спортивною дисципліною і впливати на розумові патерни. Якщо в двох словах, виявляється, так. Якщо в трохи більшій кількості слів — вчені запросили до участі в експерименті 11 бігунів і 11 хлопців, які за останній рік взагалі не займалися спортом. Всі учасники провели в апараті МРТ по 6 захоплюючих хвилин, за які вчені фіксували рівень активності в їхньому мозку. Особливо їх цікавила координована діяльність між різними ділянками мозку — це означало б, що вони сформували функціональні зв’язку, навіть не будучи фізично пов’язаними один з одним. З’ясувалося, що мізки бігунів продемонстрували найрізноманітніші зв’язку, наприклад, такі, що допомагають виконувати різні завдання одночасно, зосереджуватися на завданнях, приймати рішення і обробляти візуальну інформацію.

 

Якщо простіше — ви помічали, наскільки просто приймати рішення або знаходити вихід з проблеми на пробіжці? Ось! Це воно. Вся справа в тому, що біг вимагає комплексних навичок: вам потрібно не просто механічно переставляти ноги, але і планувати маршрут, моніторити довкілля, стежити за іншими бігунами і ревно намагатися не дати їм побити свій рекорд, — в цілому, купа справ.

У чому взагалі суть зв’язку спорту та мозку?

 

«Зв’язок спорту та мозку дуже багаторівневий», — каже Крижановська. Справа в тому, що рух сам по собі розвиває нові нейронні зв’язки, адже ми змушені орієнтуватися в просторі, а спорт ще й вимагає додаткового балансу й утримання рівноваги. Крім того, тренування покращують кровопостачання мозку — як і будь-якого органу — і впливають на синтез нейротрофічних факторів і нейромедіаторів. Тренування піднімає настрій, мотивацію, більш того, від занять спортом виділяється вазопресин — це гормон, відповідальний за милування собою. 

Відповідно, коли під час тренування і відразу після нього ви дивитеся в дзеркало і ставите питанням, хто ж цей підтягнутий красунчик, — ось, це все вазопресин. А ще завдяки заняттям спортом виплескується адреналін, тому спортсмени в цілому більш спокійні та врівноважені люди.

Спорт викликає неймовірну кількість активацій у нейромедіаторах: піднімаються рівні серотоніну, допаміну, GABA та ендоканнабіноїдів — і ось це вершина, коли людина впадає у стан, відомий як runners high, або ейфорія бігуна. До речі, ендоканнабіноїди відповідальні ще й за те, що ми називаємо ефектом другого дихання. Ці нейромедіатори не тільки створюють аналгезію, тобто знеболюючий ефект, але і сприймаються людьми як стан справжнього щастя.

Є два відділи мозку, діяльність яких особливо асоціюється зі спортом: це префронтальний кортекс і гіпокамп. Перший відповідає за прийняття рішень, наші особистісні якості, концентрацію уваги, а другий — це (серед іншого) довгострокова пам’ять. Саме завдяки гіпокампу момент, який триває всього кілька секунд — наприклад, коли вам дарують собаку, і ви вперше дивіться їй в очі, або коли ви переживає перше болісне розставання — залишається з вами, можливо, до кінця життя. І з тим, як людина стає сильнішою і витривалішою, її гіпокамп росте — а разом з ним зростає і здатність мозку до запам’ятовування інформації та навчання. Ще одне дослідження демонструє, що деякі частини мозку дітей структурно різняться, якщо дитина займається спортом. Зокрема, мова йде про смугасте тіло, серед функцій якого — контроль різних когнітивних процесів.

Що хорошого можуть зробити тренування для мозку?

Спорт заряджає хорошим настроєм відразу ж і на довгий час — і це дуже важливо особливо в холодну та сіру пору року, коли мало хто може похвалитися бадьорістю й енергійністю. А ось спортсмени можуть. Правда, не все дається так просто: Надія Крижановська акцентує увагу на тому, що заняття повинні бути максимально різноманітними. «Якщо ви весь тиждень ходите в зал, щоб качати м’язи сідниць, це не про нейропластичність. Нейропластичність — це коли сьогодні у вас тайський бокс, завтра — латиноамериканські танці, післязавтра — пробіжка, а в п’ятницю йога». Мозок у такому випадку не нудьгує і постійно змушений формувати нові нейронні зв’язки. Ось тоді ви стаєте розумнішими. А просто піднімаючи штангу певну кількість разів щодня, розумнішими ви, на жаль, не станете.

порт позитивно впливає на пам’ять — це пов’язано зі збільшенням гіпокампу — але не тільки в довгостроковій перспективі, а й миттєво. Є дуже класний лайфхак, яким ми зобов’язані німецьким дослідникам: вони з’ясували, що заняття бігом або їзда на велосипеді під час вивчення нових іноземних слів допомагають запам’ятати їх істотно краще. Але «під час» тут ключовий момент: спробуйте повторювати слова, які потрібно запам’ятати, коли швидко йдете або біжите (можете потім написати нам про ефект, але ми пробували під час роботи над цим матеріалом — дійсно, працює).

Коли над вами бере верх тривожність — а це, на жаль, штука нині дуже поширена — ви напружуєтеся, ваші рухи скуті, а увага розсіяна, зосередитися складно. З цим допомагає боротися йога, і це підтверджено наукою, зокрема, дослідженням 2010 року, учасники якого практикували йогу та медитацію щодня. В результаті було помічено зменшення частини мигдалеподібного тіла в мозку, яке генерує стрес, страх і тривожність.

Крім того, піти на тренування — це найкращий спосіб подолати депресію. Дослідження від 2013 року підтвердили, що вправи — і аеробні, і силові — показали помірно хороший результат у лікуванні депресивних симптомів.

Спорт навіть може боротися з нейродегенеративними захворюваннями — це при тому, що, за словами Крижановської, на сьогоднішній день є всього 2 методики, які допомагають попереджати і послаблювати такі хвороби. «Перша — це рухи і спорт, причому складні, зі складними па, які доведеться запам’ятовувати і розумово, і тілесно, — пояснює Надія. — А друга — вивчення іноземних мов. Обидва процеси змушують нейрони чинити опір злиттю в конгломерат із патологічними білками».

 

 

Иллюстрації:  charlotteoreilly

 

 

- 31 Жовтня

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті