Серйозний психологічний розлад або надмірне захоплення правильним харчуванням?
 «Новий день — нова можливість стати кращим». Тут не посперечаєшся, все правильно. Але як у прагненні стати найкращою версією себе не забути про головний фактор — баланс? Як не перетворити правильне харчування на особистий культ, вихваляючись усім навколо, що ви змогли вижити без цукру-молока-лактози та глютену, і не стати одержимим цією темою? Як виявилося, грань між цим усім дуже тонка. 


Як побудувати здорові стосунки з їжею? Дізнайтесь на лекторії про правильне харчування Anywell Live. Квитки за посиланням.

Психологія людини така, що, коли ми бачимо, що просте виключення жирного-мучного та солодкого дійсно приносить свої плоди, ми продовжуємо йти до заданої цілі, але вже зі справжнім азартом і своєрідною «одержимістю». Що ми робимо? Правильно, збільшуємо фізичне навантаження та продовжуємо виключати все більший список їжі, яка так чи інакше може вважатися некорисною. Так і починається нервова орторексія — харчовий розлад, що характеризується патологічною одержимість правильним харчуванням. У його основі — обмежене харчування та жорстка відмова від їжі, яка вважається нездоровою або «нечистою». На відміну від інших розладів харчової поведінки, орторексія — це про якість їжі, а не кількість.

Вперше поняття прозвучало в 1997 році з вуст американського лікаря Стівена Бретмена, який, до слова, судив по собі, адже сам був одержимий правильним харчуванням. Він назвав орторексію «нездоровою одержимістю здоровим харчуванням».

Тож де межа між любов’ю до листя салату та серйозним розладом?

Які наслідки?

Дієта орторексіста — це частіше про дефіцит поживних речовин. Але це не найглобальніша проблема. У людини погіршується якість життя. З’являється соціальна відчуженість: у таких людей може бути недостатньо мотивації для зустрічей із сім’єю та друзями, адже роздуми і планування прийомів їжі займають багато часу. Орторексісти втрачають здатність харчуватися інтуїтивно — вони не відчувають, коли голодні, скільки потрібно з’їсти і коли приходить насичення. Суворе дотримання правил і вживання одноманітної їжі в першому випадку може супроводжуватися зривами (як під час нападів булімії), а в другому — дисбалансом важливих мінералів і мікроелементів у організмі. Всі ці процеси супроводжуються частими відчуттями невдачі, тривогами та депресіями.

На даний момент немає досліджень про ефективність лікування цього розладу, хоча вже є приклади вдалих практик, які включали в себе комплексну взаємодію лікарів, психотерапевта і дієтолога. Так, із хворим ортоексією проводять когнітивно-поведінкову терапію, яку поєднують із контрольованим режимом харчування. Якщо є тривога або депресія, може призначатися лікарська терапія.

Учені вважають, що, оскільки орторексія є групою симптомів, які є нездоровим дотриманням тенденцій, пов’язаних зі ставленням сучасного світу до здорового способу життя, визначити, коли турбота про здоров’я та розмаїття свого харчування досягає патологічних масштабів, дуже складно. Поки цей розлад, який недостатньо вивчено, викликає більше запитань, ніж відповідей.

Пам’ятайте: дотримання правильного харчування не означає, що ви страждаєте орторексією. Але якщо

1) це забирає надто багато часу та сил у вашому житті;

2) відхилення від такого харчування супроводжується почуттям провини та ненависті до себе; і/або

3) ви намагаєтеся за допомогою такого харчування уникнути життєвих проблем, тоді настав час задуматися про те, чи не перейшли ви грань, і чи варте таке харчування всіх тих барв, які пропонує нам життя?

З чого все починається і як проявляється розлад?

Заміна повноцінного прийому їжі склянкою смузі, вживання кави без молока та кофеїну, їжі — без глютену (це взагалі окрема тема), овочів, але не всіх, а фруктів ТІЛЬКИ низькокалорійних… Не відчуваєте нотку чогось нездорового? Ага, ми теж. А починалося все з простого бажання підвищити рівень здоров’я та почати правильно харчуватися.

 

Анна Солуніна, психолог і гештальт-терапевт, каже, що орторексію до харчових розладів на кшталт булімії, анорексії або компульсивного розладу поки не можна віднести, хоча деякі збіги між ними є: «Коли прагнення харчуватися правильно заміщає будь-які інші мотиви, і життя починає підпорядковуватися одному фактору — правильному харчуванню, — грань між нормою та патологією стирається. У даному випадку це починає набувати рис залежності, схожої на поведінку нарко- та алкозалежних. Орторексія — це коли всі ресурси організму, дії та думки підпорядковані пошуку правильної їжі з можливістю її вжити, і все це супроводжується тривогою та напругою, а після вживання правильної їжі людина відчуває заспокоєння, така поведінка чітко має ознаки залежності, а значить, чогось нездорового».