Хоч раз у житті, але ви напевне задавалися питанням про те, як італійці, які живуть у країні тірамісу, пасти та нескінченних соусів, примудряються не страждати ожирінням і чудово виглядати. Звісно, причин на те може бути багато. Наприклад, не виключено, що ночами, коли ніхто не дивиться, вся Італія виходить на пробіжку і робить берпі. Але точно відомо одне: італійці шанобливо ставляться до свого харчування та споживання їжі, вони їдять повільно, насолоджуючись кожним шматочком і компанією. І в їхній культурі їсти на ходу, а тим більше на бігу — жахливий моветон і гріх страшніший, ніж ананаси в піці.

А ось у нашій культурі все навпаки: ми намагаємося жити настільки швидко, що часто харчуємося, хапаючи фалафель або суп у хлібі та поїдаючи їх по дорозі на наступну зустріч.


Перший очевидний мінус такого режиму — з імовірністю в 90% ви забруднитеся і виллєте каву на тренч, впустите помідор на сорочку або зробите ще щось у цьому дусі. Давайте розбиратися, що ще не так зі звичкою їсти на ходу.


В античності в принципі було прийнято бенкетувати лежачи: деякі дослідники вважають, що таким чином наші предки-ненажери просто демонстрували розслабленість, багатство та владу. До речі, це непоганий лайфхак: відтепер, якщо хтось запитає у вас, чому ви весь час лежите, сміливо говоріть, що це ви так демонструєте багатство та владу. Але інші дослідники античного побуту запевняють, що, якщо ви їсте лежачи, зменшується тиск на нижню частину шлунку — а значить, зменшується і дискомфорт від переїдання. Чи варто нам звертатися до цього прийому? Навряд чи: по-перше, мало хто сьогодні може бенкетувати в таких обсягах, як це робили греки та римляни, а по-друге, вони ж насильно викликали у себе блювоту під час обідів, щоб з’їсти побільше, так що харчові звички у них, чесно кажучи, так собі.


Вчені з університету в Сурреї вирішили провести експеримент, в якому взяли участь жінки — половина з них сиділа на дієті, а друга половина — ні. Учасниць розділили на три групи: перша дивилася п’ятихвилинний уривок із серіалу «Друзі» та їла батончик-мюслі, друга прогулювалася по коридору та їла, а третя — просто сиділа й базікала один з одним. І їла, звісно.


Після того, як всі розправилися зі своїми батончиками, дівчата заповнили анкети та продегустували ще кілька снеків: морквяні палички, виноград, чіпси й шоколад. Після цього прискіпливі дослідники порахували, хто та скільки з’їв. З’ясувалося, що дівчата, які сиділи на дієті та ходили під час їжі, з’їли більше, ніж дві інші групи. І їли вони аж ніяк не моркву: учасниці, що гуляли, з’їли в 5 разів більше шоколаду. В результаті один із авторів дослідження, лікар Джейн Огден, психолог-біхевіорист із Суррея, заявила, що поглинання їжі під час ходьби веде до подальшого переїдання.


Чому так виходить? Що ж, схоже, відчуття задоволення та насичення їжею настільки ж залежить від мозку, як і від шлунку. Коли ми ходимо, мозок не встигає збагнути, що в цей момент його господар, виявляється, ще й їсть, і не обробляє інформацію, яка говорить про те, що почуття голоду йде. Крім того, справа може бути ще й у тому, що ходьбу ми сприймаємо як легку форму заняття спортом — згодом за це організм вимагає нагороду у вигляді перекусу. Але це поки лише теорія, а ось те, що, відволікаючись під час обіду або вечері, ми провокуємо набір зайвої ваги, зрозуміло напевне. Нарешті, основна проблема їжі на бігу: ви хоч раз бачили когось, хто при цьому виглядав би красиво і не дивно? Ось і ми ні.


Сьогодні досліджень правильного споживання їжі настільки багато, що легше взагалі не їсти, ніж враховувати всі вимоги та результати експериментів. Проте, є одне просте й основне правило: ставитеся до свого харчування усвідомлено. Не поспішайте і стежте за тим, що, коли і скільки їсте.