Гомеопатія — один із найбільш неоднозначних, але популярних методів альтернативної медицини. Згідно зі статистикою Міжнародного гомеопатичного дослідного центру, в наш час понад 200 мільйонів людей регулярно використовують гомеопатичні засоби як основний метод лікування. Більш того, популярність альтернативних медикаментів невпинно збільшується — згідно з прогнозами маркетологів, у 2024 році ринок гомеопатичних засобів становитиме 15 мільярдів доларів. Незважаючи на масове захоплення нетрадиційною медициною, авторитетні лікарі регулярно виступають із критикою гомеопатії, називаючи її шарлатанством і лженаукою, а досліджень, здатних емпірично довести ефективність таких засобів, досі немає.
Розбираємося, в чому полягають основні принципи гомеопатії, як вона стала настільки популярною і чи можуть нашкодити цукрові таблетки з есенцією трав.
У чому основні ідеї гомеопатії
Сама лише назва гомеопатії (від грец. ὅμοιος — «подібний» і πάθος — «хвороба») досить точно передає основоположний принцип цієї практики — «подібне лікує подібне». Батько гомеопатії, німецький лікар Хрістіан Фрідріх Самуель Ганеман, придумав цю тезу після того, як прийняв крихітну дозу хініну і почав відчувати симптоми малярії — хвороби, яку традиційно і лікують тим самим хініном. Відштовхуючись від свого досвіду, Ганеман прийшов до висновку, що можна полегшити симптоми алкогольної інтоксикації, вводячи в організм мікродозу спиртного, або прибрати свербіж, прийнявши трохи осиної отрути.
Другий важливий принцип гомеопатії — те, що дози активних речовин повинні бути мінімальними. Згідно з ідеями Ганемана, розводячи препарат водою, ви «активуєте» його молекули, і чим більше води, тим сильніше буде діяти речовина. Щоб приготувати гомеопатичний засіб, есенцію трав або інший інгредієнт розводять водою в пропорції 1:10, сильно трясуть суміш (щоб ще більше зарядити молекули), знову розводять її водою і повторюють весь цей алгоритм кілька разів.
Щоб процес справді відповідав теоріям Ганемана, речовину потрібно розводити водою в пропорції 1:10 кілька десятків разів, ось тільки на практиці з цим виникають проблеми. Щоб приготувати за цим принципом розчин аспірину, одну таблетку ліків довелося би кинути в Атлантичний океан.
Мінуси такого методу очевидні — по-перше, для виробництва «правильних» гомеопатичних засобів потрібні небачені обсяги води, а по-друге, вкрай малоймовірно, що в них залишається хоч одна молекула діючої речовини. У 1997 році американські журналісти провели розслідування і з’ясували, що для виробництва найпопулярнішого гомеопатичного засобу проти вірусних захворювань нібито використовується заморожене серце качки. Органи пташки так багато разів заморожують, перетирають в порошок, розводять з водою, знову заморожують і знову розводять з водою, що для виробництва всіх проданих у 1996 році партій медикаменту знадобилася би всього одна качка. При цьому сумарна вартість препарату, виготовленого з одного птаха, становила 20 мільйонів доларів.
Якщо в розчині не залишається і сліду від використаних інгредієнтів, то яким чином він може діяти на організм? Якщо коротко, то прихильники гомеопатії пояснюють це «пам’яттю» води — нехай самої речовини в розчині вже немає, рідина все одно зберігає її енергетичний слід. Звісно, тут напрошується резонне питання — чи пам’ятає вода про рибу, яка колись у ній плавала, про водорості, забруднення та рибальські човни? А якщо пам’ятає, то яким чином все це позначається на наших організмах?
Якщо ви все ще не впевнені, що розчин качиних органів ніяк не допоможе від кашлю, то ось солідніший аргумент. У 2018 році австралійські вчені провели аналіз 1800 клінічних досліджень на тему ефективності гомеопатії і прийшли до однозначного висновку — ця практика ніяк не сприяє одужанню пацієнтів і діє лише як плацебо.
Чому вона так популярна
Якщо в основі гомеопатії лежить досить сумнівна теорія, то яким чином цю практику спіткала така приголомшлива популярність? Річ у тім, що Хрістіан Фрідріх Самуель Ганеман винайшов свою методику на початку 19 століття, коли навіть загальноприйняті медичні процедури приносили більше шкоди, ніж користі — пацієнтів мучили кровопусканнями, суворими дієтами, отруйними медикаментами і жорстокими безпідставними хірургічними втручаннями. Нехай самі гомеопатичні засоби ніяк не впливали на організм хворих, лише відсутність п’явок і героїнового сиропу від кашлю мала благотворний ефект і допомагала швидше подолати хворобу.
Сьогодні пацієнтів вже рідше мучать варварськими процедурами, але гомеопатія продовжує користуватися популярністю, а її прихильники стверджують, що саме методи Ганемана — ключ до чудового самопочуття. Це можна пояснити кількома причинами. По-перше, дослідження показують, що прихильники гомеопатії загалом більше стежать за своєю дієтою і стилем життя, ніж прихильники традиційної медицини, а отже — їхні організми вже самі по собі непогано справляються з будь-якими захворюваннями. По-друге, ніхто не відміняв ефект плацебо — якщо пацієнт вважає, що препарат йому допомагає, то його самопочуття дійсно покращується. На руку гомеопатам також грає те, що консультації лікарів-гомеопатів зазвичай тривають довше години, і пацієнт відчуває, що його проблеми дійсно когось хвилюють, що про нього турбуються і його почули.
Згідно з дослідженнями американського лікаря Маргарет Кері, сам факт турботи й емпатії зі сторона лікаря може поліпшити самопочуття у деяких пацієнтів, навіть якщо при цьому їм виписують неефективні препарати. Так як у гомеопатичних клініках потік людей менше (а зарплати у лікарів — вище), самі прийоми набагато приємніші, а пацієнт оточений турботою й інтересом.
Прихильники гомеопатії нерідко наводять як аргумент те, що ця методика використовується не тільки на дорослих людях, а й допомагає лікувати дітей і тварин, які нібито не можуть одужати через ефект плацебо, але й тут є нюанс. Дослідження показують, що тварини і діти досить часто інстинктивно реагують на поведінку своїх господарів і батьків, іншими словами — впевненість і розслабленість заразні.
Головний недолік досліджень, що спростовують ефективність гомеопатії, — те, що їх публікують переважно в наукових журналах, які читають лікарі, які й так розуміють безглуздість цього методу. На це звернув увагу австрійський лікар Едзард Ернст, який зараз вважається одним із найбільш публічних критиків альтернативної медицини. Примітно, що Ернст тривалий час сам працював у гомеопатичній клініці і, за його власними словами, «був зачарований ідеєю дешевої і природної альтернативи медикаментам», але з часом розчарувався в практиці та зрозумів, що вона несумісна з наукою. У своїх недавніх роботах учений заявляє, що «єдина діюча речовина в арсеналі гомеопатії — час». Річ у тім, що всі дослідження, проведені на замовлення виробників альтернативних медикаментів, стосуються лікування захворювань на кшталт застуди або отруєння, і всі з них стверджують, що пацієнтам, які приймали цукрові таблетки протягом кількох тижнів, стало краще. Ернст впевнений, що одужання відбувається не завдяки самим засобам, а саме собою.
Чим вона може нашкодити
«Добре, — скажете ви. — Навіть якщо гомеопатія діє тільки як плацебо, то в чому біда? Кілька гранул цукру не зашкодять, а якщо людина відчуває поліпшення, то яка різниця, в чому саме механізм дії?» Можливо, сам цукор і не зашкодить, але сліпа віра в альтернативну медицину може мати згубні наслідки. Згідно з дослідженнями, прихильники гомеопатії частіше відкладають відвідування «традиційних» лікарів і діагностику захворювань, а отже — починають лікування серйозних захворювань вже тоді, коли ефективність медикаментів може бути низькою.
З огляду на те, що гомеопатичні засоби обіцяють зцілення не лише від вірусних захворювань, який організм цілком може подолати сам, але й від хвороб із потенційно смертельними наслідками (наприклад, астми, онкологічних захворювань, серцево-судинних проблем і навіть ВІЛ), то даремно витрачені тижні можуть виявитися фатальними. Крім цього, прихильники гомеопатії рідше вакцинуються (Канадський інститут гомеопатії нещодавно оштрафували за антивакцинаторську пропаганду), а відповідно — ставлять під загрозу не тільки своє здоров’я, але й самопочуття людей навколо.
