Все, що потрібно знати про біохакінг

- 23 Вересня

Дочірня компанія Google Calico шукає секрет вічної молодості, біохакери проводять саміти і міжнародні конференції. «Зламати» організм, щоби перехитрити хвороби і старість, жити довго (наприклад, років 200) і щасливо ось головні завдання біохакінга. Розбираємося, наскільки реалістичний цей план.

Про біохакінг заговорили всі одразу (і захлинаючись) після того, як у мережі з’явилися одкровення підприємця з Каліфорнії Сергія Фаге, який заявив, що має намір перемогти хвороби й неміч, а, точніше, запобігти їм, заради чого інвестував у справу майже чверть мільйона доларів.

 

 

На що пішла ця сенсаційна сума, Сергій не приховував: він щодня приймає безліч біододатків, антидепресантів та інших препаратів, включаючи гормональні, тренується за спеціально розробленими методиками, проходить обстеження й робить аналізи. Крім цього, у розкладі Сергія психотерапія, медитації, відмова від цукру, циклічне голодування, правильний сон (під час якого, крім іншого, контролюються вологість і температура повітря).

ЗСЖ-орієнтована громадськість придушила здивоване зітхання.

Правильне харчування і тренування це зрозуміло. Фітнес-трекери куди без них. Припустимо, ще медитації. Ну і такі-сякі програми: наприклад, для контролю біоритмів. БАДи, нарешті.

Але щоб з таким фанатизмом класти життя на вівтар самого життя — таких прикладів історія ще не знала.

Втім, були й інші. У 2013 Анджеліна Джолі пройшла мастектомію, щоб не допустити виникнення раку молочної залози. Генетичні тести встановили в неї високу ймовірність цієї хвороби: 87% зі ста. Все через мутації в гені BRCA1. Два роки по тому вона хірургічно видалила яєчники і фаллопієві труби щоб уникнути долі своєї матері, тітки і бабусі, які померли через рак яєчників і молочних залоз.

 

 

Спойлер: це не означає, що варто негайно бігти і слідувати її прикладу. Актриса пішла на радикальні заходи, хоча був ще один варіант контролювати здоров’я, «зловити» хворобу на ранніх стадіях і вилікувати її. Цей випадок став, мабуть, найбільш резонансним у новітній історії біохакінгу.

До речі, про термін. У гучного «біохакінг», який з’явився не так давно, чіткого визначення немає. Але найближчий по суті до нього напрям  антивікова медицина. Важливий нюанс у тому, що медицина доказова наука, яка спирається на результати досліджень, проведених відповідно до протоколів, а біохакінг експериментальна галузь, де людина фактично ставить досліди зі збільшенням тривалості життя і підвищенням її якості. Добре, якщо досліди ставляться на собі.

В епоху соцмереж і тотального егоцентризму, коли хорошим тоном вважається не тільки «слухати себе», а й «прислухатися до себе», приклад біохакерів здається неймовірно заразливим. Але продовжує залишатися ризикованим. Якби про біохакінг знімали рекламний ролик, то його слід було б доповнити дисклеймером: «Не намагайтеся відтворити в реальному житті».

З одного боку, кожному зрозуміло, що профілактика краще лікування. Так, у разі поганої спадковості краще зробити скринінг, і, якщо в генах будуть виявлені мутації, то логічно проводити регулярну діагностику, щоби встигнути почати лікування на ранніх стадіях хвороби й успішно її перемогти. З іншого боку, занурюючись у самодіагностику і контролюючи стан здоров’я, важливо не наламати дров. Найменш шкідливе з лих стати іпохондриком, почати підозрювати в себе всі найстрашніші діагнози світу і відправлятися при нежиті на МРТ. Серйозніші наслідки для здоров’я можуть настати, якщо почати неконтрольовано приймати медпрепарати, перестаратися з навантаженнями й у кінцевому підсумку підірвати здоров’я.

Незважаючи на сказане, біохакінг загалом ґрунтується на абсолютно здорових постулатах:

  • регулярні обстеження (або «чек-апи»);
  • вакцинація;
  • фізичні навантаження;
  • здоровий сон;
  • правильне харчування;
  • контроль стресу.

 

Оскільки спадковість визначає лише 25% стану здоров’я, а ще 25% задає спосіб життя, харчування і звички, то цілком можливо налагодити режим так, щоб мінімізувати шанси захворіти.

 

Чого точно робити не варто у прагненні «зламати свій код» — так це ходити на лекції до самопроголошених гуру біохакінгу, слідувати рекомендаціям блогерів (навіть найпопулярніших), приймати препарати, ґрунтуючись на прочитаному в мережі. Організм — тонка матерія, остаточно розібратися в якій не під силу навіть людям, які присвятили цьому все життя. Наївно сподіватися, що регулярні набіги на pubmed.com можуть мати таку просвітницьку силу, яка дозволила б «ламати» споконвічно тонкі матерії.

Біохакери розглядають старість і смерть як помилку в програмі, яку можна налагодити. У той час як прикладів людей, які живуть вічно, в принципі немає. Старіти не хочеться нікому, але і присвятити життя тому, щоби відвернути неминуче, — як мінімум дивно.

- 23 Вересня Теги:

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті