Українська digital-маркетологиня і авторка блогу про здорові стосунки з собою Софі Павловськи зараз живе в Нью-Йорку.  В її послужному списку – робота з міжнародними проєктами Uber, Foreo, Petcube. Нам Софі розповіла про те, як вчитися любити та чути себе і як отримувати задоволення від моменту. А також дала поради, що допоможуть почати практикувати усвідомленість по відношенню до себе та навколишнього світу. 


Софі, ви проводили маркетингові кампанії для різних організацій, а коли до маркетингу додалось self-care? Чому ви вирішили поєднувати в блозі ці два напрямки?

Мій блог — про мене та мій шлях. Я пишу про маркетинг, кар’єру та про важливість ментального здоров’я. Ці дві теми — головні в моєму житті, але в блозі я себе не обмежую: ділюся всім-всім, що є на думці, про класну косметику, нову книгу чи подорожі. Мій блог — така собі курована добірка lifestyle-моментів. Життя, як воно є (для мене) і важливі теми (власне, self-care і маркетинг).

Коли я починала вести свій блог, я тільки повернулася з Нью-Йорка і почала свою кар’єру в маркетингу: мені хотілося ділитися кожним кроком, розповідати, що і де я вчу, як взагалі рухаюся в роботі.

Мій блог — про мене та мій шлях. Я пишу про маркетинг, кар’єру та про важливість ментального здоров’я.

Self-care до маркетингу додався тоді, коли я відчула, що готова ділитися власним досвідом відвідування психотерапевта, своєю історією та висновками. Це збіглося й з моїм першим емоційним вигоранням через роботу, я була на такому великому ентузіазмі, що забувала спати та весь час чергувала навчання і роботу. У цього, звичайно, були свої наслідки.


Взагалі я в терапії вже 5 років. За цей час перебудувала себе і стала іншою людиною, зрозуміла, наскільки важливо дбати про себе і бути усвідомленою. Без цього все інше не має сенсу, і насолодитися життям повністю не вдасться. Тому self-care в моєму блозі з’явився тоді ж, коли його стало багато в моєму житті, і я відчула, що це щось, про що обов’язково повинні знати всі.


Розуміння self-care у всіх різне, яке воно у вас?

Self-care — це ставити себе в пріоритет, це ритуали, які повертають ресурс і роблять життя якісно краще. Причому «турбота про себе» — це не тільки полежати у ванні або погуляти в лісі, а ще й про внутрішню роботу та емоційну гігієну: особисті кордони, уміння говорити “ні”, роботу зі страхами.

Для мене self-care — це всі варіанти відповіді на питання «А що я можу зробити, щоб почуватися краще, щасливіше, спокійніше?», «Що я можу собі дати?» і всі-всі ритуали, з цим пов’язані.


Ви також називаєте себе адептом slow living. Що для вас означає ця філософія?

Slow living для мене не про відмову від досягнень і великої кількості роботи, а про вміння зупинитися, дослухатися до себе, свого тіла, своїх потреб. У сучасному світі навколо дуже багато шуму, і з цим шумом ми часто втрачаємо можливість чути себе. В результаті перетворюємося на автоматичних роботів і через якусь кількість років, виявляється, що весь цей час ми робили зовсім не те, що хочеться.

Slow living для мене не про відмову від досягнень і великої кількості роботи, а про вміння зупинитися, дослухатися до себе, свого тіла, своїх потреб.

Тому моя slow living філософія про усвідомлену швидкість, адже для досягнень іноді потрібно бути в стресі та багато працювати, головне — робити це усвідомлено. Це про уміння зупинятися, набиратися ресурсу, ставити себе на перше місце.

Slow living, по суті, — це intentional living, тобто про те, щоб перестати жити на автопілоті та намагатися робити те, що драйвить і рухає вперед; про те, щоб позбавлятися непотрібних завдань, які забирають час від головного.


Як практикувати усвідомленість, якщо ти новачок у цій справі? Які у вас є техніки/ритуали?

Думаю, найважливіше — знаходити час для думок. Звучить очевидно, але сучасна людина дуже мало часу проводить наодинці з собою, без телефону, ноутбука, списку завдань в голові. Тому перше і найголовніше — виділити цей час, навчитися просто думати та ставити собі питання.

Друге — власне, самі питання. Навіщо я роблю те, що я роблю? Які емоції у мене викликають робота, дім, друзі, активності? Чого я хочу? І багато-багато інших.


Я справжній амбасадор письмових практик, мені здається, це допомагає все зібрати до купи. Тому завжди раджу на питання відповідати на папері, частіше писати списки на кшталт «Чого я хочу» (теж звучить очевидно, але ви спробуйте написати 50-70 пунктів). Ось мої улюблені:

  • Список бажань. Періодично просто пишу все, чого хочеться. Допомагає фокусувати увагу на собі, чути внутрішній голос.
  • Колесо балансу. Та сама вправа, де 8 сфер життя і на малюнку потрібно відзначити свій рівень задоволеності кожною з них (від 0 до 10). Проста вправа, але вона допомагає наочно побачити «косяки» і потім задуматися: а що я можу зробити, щоб було вище? Чому я взагалі незадоволена, чого мені не вистачає?
  • Щоденник подяки. Для його ведення зовсім не обов’язково купувати горезвісний щоденник «6 хвилин», можна просто щовечора писати замітку: за що я вдячна сьогодні? як я подбала про себе сьогодні? що гарного трапилося? Ця практика допомагає навчитися фокусуватися на позитивних аспектах нашого життя.
  • Ранкова практика. Щоранку пишу для себе невеликий список того, як можу зробити своє життя краще і легше сьогодні.



Крім письмових практик завжди раджу знайти свої медитації й навчитися це робити. Найпростіший спосіб — застосунки на кшталт Headpsace (мій персональний фаворит). Вони допомагають навчитися навичкам mindfulness в легкій формі. Практика mindfulness — один із найважливіших аспектів тренування усвідомленості.


Допоможіть нам скласти стартер-пак для людини, яка хоче змінити своє життя зробити його наповненим і усвідомленим.

Мій особистий стартер-пак для всіх:


1. Піти на терапію. Навіть якщо немає якихось явних причин, терапія — найпростіший і найшвидший спосіб пізнати себе і навчитися жити так, щоб це не приносило дискомфорту.

2. Час без телефону. Навчитися відокремлювати себе від інтернету і соцмереж.

3. Знайти свої справи. Нам часто здається, що начебто все вже спробували й хобі та інтереси з’являються самі собою. Я впевнена, що це не так. Хобі можна спеціально знайти, тому розширювати свої інтереси проактивно дуже важливо. Постійно складаю (щомісяця) для себе мінісписок всього нового, що хочу спробувати: від сквошу і малювання олією до курсів ораторського мистецтва та вирощування томатів вдома. Якась зі справ обов’язково «вистрілить», і чим більше різноманітності в арсеналі, тим наповненіше й легше відчувається життя.

4. Медитації. Навчитися медитувати та зробити це своєю постійною звичкою — найкраще тренування усвідомленості.

5. Піклуватися про здоров’я: здати всі аналізи, пробувати харчуватися краще, знайти свій спорт. Ці дрібниці — каркас, на якому з’являється все інше.


Що вам допомагає підтримувати себе в періоди душевного занепаду?

Буду банальною, але це друзі, багато спілкування, зміна діяльності. Люблю займатися спортом — це допомагає зі стресом, роблю різні приємні дрібниці для себе: догляд за шкірою, подаруночки та покупки, поїздки до спа, смачні вечері. Улюблене, звичайно ж, — це просто лягти та поплакати, випускати емоції — супер рецепт.

Найважливіше: вміти собі зізнатися, що зараз погано, прожити це і не намагатися швидко виправити. Просто дати смутку або втомі бути, не заперечувати їх.


Як поповнюєте ресурс?

Я побудувала для себе цілу support-систему у випадках нересурсних станів, вибираю активності з великого меню. Фаворити: оффлайн-шопінг, посиденьки з подругами, включити драматичну музику і кататися в машині по місту, дуже сильне кардіо (швидкий біг або джампінг на батуті), час без телефону.

По суті, щоб повернути ресурс, потрібно звільнити для нього місце, позбутися від того, що турбує (часто нересурсний стан пов’язаний з тривогою) і приділити собі час.


Як позначився на вас карантин?

Чесно, це найспокійніший час в моєму житті за останні 5 років. Взагалі так вийшло, що 2020 став для мене роком зростання, пізнання себе, нових звершень і пріоритетів. А під час локдауну всюди стало нарешті тихо: пропала купа інформаційного шуму (ну, крім новин) і з’явилася цінність звичайних моментів (на кшталт тихої прогулянки в парку).

Під час локдауну я придумала свій перший проєкт, навчилася готувати, почала правильно харчуватися, пробігла свої 10 км на балконі, прочитала купу книг, стала ще ближче з чоловіком і друзями (ми почали зідзвонюватися дуже часто!).

Взагалі так вийшло, що 2020 став для мене роком зростання, пізнання себе, нових звершень і пріоритетів.

Пишу це все із застереженням на те, що у квітні я втратила роботу (компанія, де я займалася маркетингом, закрила український ринок), і довелося знову все винаходити.

Вірю, що правильне ставлення плюс терапія дали мені можливість побачити позитивні сторони в цей час.


Назвіть книгу, фільм, людину, подію, які трансформували ваше уявлення про себе, сенс і стиль життя.


Як великий фанат книг, фільмів і серіалів, не змогла вибрати по одному, тому список трохи довше:

Книги: 

«Продавець взуття» Філа Найта — навчила мене не боятися починати, легше ставитися до бізнесу і не боятися помилок.

«Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери — моя головна книга для розуміння себе, вона навчила мене ставити питання, думати та бачити життя з різних сторін.

Фільми: 

«Приховані фігури» — про космічну програму США і фемінізм: весь фільм плакала і пишалася, що я дівчинка, і що так багато дівчаток в історії людства зробили неможливе для того, щоб я жила так, як живу зараз.


«Марсіанин» — якщо головний герой зміг застрягти на Марсі, вирощувати там картоплю, спробувати полетіти назад і вижити, мені в принципі вже нічого не страшно.


«Твін Пікс» — серіал, який став моїм естетичним коучем.

Подія: 

Переїзд до Нью-Йорка і назад. Переїжджати кудись — тест на сміливість і дивовижний досвід, Нью-Йорк навчив мене мислити глобально і масштабно. Повернутися звідти теж було серйозним випробуванням і складним рішенням, яке мене дуже змінило і виростило. Зараз я знову живу у Нью-Йорку.

Людина:

Мій чоловік. Від першої зустрічі й до цього моменту він допомагає мені бути собою, дізнаватися нові грані та жити життя.


Який висновок ви можете зробити після 8 років ведення блогу? Як він змінив ваше життя?

Я не можу навіть уявити своє життя без нього, тому що блог став великою частиною мене. Завдяки йому я знайшла свою першу серйозну роботу в маркетингу, зустріла трьох близьких подруг, навчилася себе приймати та багато чого ще. Тому про «змінив» сказати не можу, знаю точно, що блог став обрамленням мого життя. Я багатьом речам навчилася і відкрила в собі несподівані таланти (посміхається).

Я не можу навіть уявити своє життя без блогу, тому що блог став великою частиною мене.

Мій головний і найскладніший висновок — потрібно вміти бути собою. Витримувати тиск суспільства і світу навколо і все одно залишатися собою. Як мінімум тому, що це найкраще працює, як максимум — тому що це єдиний спосіб не прогинатися і не страждати від постійної присутності в соцмережах.


Читайте також: Софія Рожко про те, як стати нутриціологом