У Лори Дерн був великий рік: вона зіграла одразу у двох фільмах, які потрапили до списків номінантів на «Оскар», і поїхала додому зі своєю першою статуеткою. Розповідаємо, як героїні Дерн стають зразком сильних жінок — тих, на яких хочеться бути схожою, коли виростеш.

Голлівудська дитина

Шлях Лори Дерн до слави не був тернистим: їй не доводилося оббивати пороги кастингів чи мріяти про вдале знайомство. Хоч це і не збавляє її талантів, Дерн із дитинства була в кіноспільноті: її батьки — Дайан Ладд і Брюс Дерн, відомі голлівудські актори. Серед родичів із боку батька — американський драматург Арчибалд Макліш, одружений на племінниці Гічкока, а її мама — двоюрідна сестра драматурга Теннессі Вільямса.

Гостями в їхньому будинку завжди були імениті особистості: Марлон Брандо, Джек Ніколсон, Джейн Фонда і багато інших.

«Я ніколи не проводила час із нудними людьми, — зізнається Лора. — Я ніколи не обідала з кимось, про кого подумала б: „О, ця людина — зануда“».

Дерн розповідає, що з дитинства мріяла бути актрисою і вперше з’явилася на екрані в 6 років. Вже другим фільмом для Дерн стала стрічка Мартіна Скорсезе («Аліса тут більше не живе»). А її перша головна роль була у фільмі «Лисиці» з Джоді Фостер у 13 років.

У 1986 році Дерн почала зніматись у Лінча, а в 1992 вона разом із матір’ю була номінована на «Оскар» за фільм «Слабка Роза» (це був перший випадок в історії, коли серед номінантів були два члени однієї сім’ї).

Останньою помітною роллю на той момент був фільм «Парк Юрського періоду» в 1993 році, після чого кар’єра Дерн пішла на спад. Вона продовжувала зніматися, але не мала гучного успіху за винятком фільму «Дика», за роль в якому отримала номінацію на «Оскар» як актриса другого плану.

#Dernaissance

Після затишшя кар’єра Дерн пережила другий підйом у 2017 році після виходу серіалу «Велика маленька брехня» від НВО, де вона зіграла бізнес-вумен Ринату Кляйн.

Ця роль стала настільки яскравою і показала Дерн у новому світлі, що породила хештег #Dernaissance, який ознаменував відродження Лори Дерн. Героїня Дерн — сильна, владна дружина і дбайлива мати, що відчайдушно намагається захищати свою дитину. Якщо спочатку вона здається стервезною кар’єристкою, то незабаром розкривається як тендітна дружина, з якою у Дерн багато спільного.

Героїня Дерн найкраще розкрилася, коли їй довелося залишитися без грошей. Фраза «I will not not be rich», сказана нею збанкрутілому чоловікові, породила мем.

«Нам усім потрібна наша внутрішня Рината, — каже Дерн. — Люди весь час підходили до мене і цитували цю фразу. Я говорила їм: „Тобі це було потрібно. Це не моє, а твоє“. І саме це прекрасно у Ринаті. Вона пробуджує те, що ми хочемо сказати, але не наважуємося».

Вдалий рік і «Оскар»

Цього року Лора, дитина Голлівуду, що знімалася у Лінча і Скорсезе, яка перебуває у дружніх стосунках із половиною кіноіндустрії, попрацювала з двома найяскравішими представниками інді-кіно: Ноєм Баумбахом і Гретою Гервіг. І зіграла, як одноголосно визнали критики, одні з найкращих своїх ролей у кар’єрі.

І знову героїні Дерн — хрестоматійні сильні жінки: Мері Марч, яка виховує чотирьох доньок не в найлегші часи, у фільмі «Маленькі жінки», і Нора Феншоу — адвокат героїні Скарлетт Йоганссон у «Шлюбній історії», яка дбає про своїх клієнтів настільки сильно, наскільки відчайдушно знищує їхніх чоловіків.

«Нора — головний гвинтик у цій системі, — говорить Дерн, — Річ у тім, що вони могли б зробити це зовсім по-іншому, якби не один персонаж».

Дерн завжди була тією, хто прагнув змінити культуру ставлення до жінок. «Пам’ятаю, як у дитинстві я базікала з подругою і хлопець, що сидів поруч, сказав мені: „О, я знаю, що ти за дівчина“, — говорить Дерн, — Я здивувалася: „Що? Що ти маєш на увазі?“ Він пояснив, що дівчата бувають двох типів: ті, з якими хочеться переспати, і ті, на яких хочеться одружитися. За його словами, я була з тих, на кому хочеться одружитися, а моя подруга — тією, з ким можна було тільки переспати. Ця історія викликала в мені такі бурхливі почуття! Начебто я не могла керувати сексуальністю, бути, ким я хочу».

Монолог про ту саму несправедливість, сказаний Дерн у «Шлюбної історії», став чи не головною промовою за весь фільм:

«Ми можемо прийняти недосконалого тата. Подивимося правді в очі, ідея хорошого батька з’явилася тільки 30 років тому. До цього татусі мали мовчати й бути відсутніми, бути ненадійними й егоїстичними. Так, ми можемо сказати, що хочемо бачити їх іншими, але на якомусь базовому рівні ми приймаємо їх. Ми любимо їх за їхні помилки. Але люди абсолютно не приймають ті ж недоліки в матерях. Ми не приймаємо це структурно, і ми не приймаємо це духовно, тому що основа іудео-християнина — хай там що, Марія, Мати Ісуса, і вона досконала. Вона — незаймана, яка народжує, незмінно підтримує свою дитину і тримає його мертве тіло, коли він помирає. Але тата там немає!»

Дерн зізнавалася, що це була найсильніша героїня, яку їй доводилося грати. Частково тому, що раніше не писали таких персонажів. «Люди кажуть мені: о, ти зіграла таких сильних жінок цього року! Так, тому що є стільки сильних жінок навколо. Жінки — генеральні директори, голови фінансових компаній і адвокати зі шлюборозлучних процесів. Їх не було ще 15 років тому», — розповідає Дерн.

Під час отримання статуетки «Оскар» Дерн подякувала батькам і Ною Баумбаху за найсильнішу роль, яку їй довелося зіграти.

«Ной написав фільм про кохання, і про подолання розбіжностей заради сім’ї та дому, і, ми сподіваємося, для всіх нас заради нашої планети. Дехто каже, що ми не отримуємо наших героїв згори, але я вважаю, що, якщо ви дійсно благословенні, ви отримаєте їх, як своїх батьків», — сказала Лора.

Фото AnOther Magazine S/S20. Photography by Willy Vanderperre, Styling by Olivier Rizzo