Взяти ноги у руки: 8 (не)соромних питань про здоров’я стоп

А отримали приємну рекомендацію не морочитися з візитами до фахівця, якщо серйозних проблем немає. Та інструкцію, як доглядати за стопами вдома і вибирати взуття (спойлер: тільки ввечері, після роботи, і можна кросівки — це корисно!). Але, звісно, якщо ви просто любите балувати ноги професійним доглядом, це не забороняється.

Як часто треба робити педикюр?

Це визначається індивідуально — усе залежить від властивостей шкіри людини. Від того, суха вона чи волога, чи є гіперкератоз (загрубіння шкіри). Якщо шкіра нормальна і ви за нею доглядаєте — користуєтеся кремом, двічі на тиждень у душі обробляєте пилкою або пемзою, — педикюр можна робити раз на два місяці, а то й рідше. У мене є пацієнти, які приходять на процедуру раз на півроку.

Людям, які роблять кислотний або обрізний педикюр, процедуру потрібно повторювати частіше: раз на два-три тижні. Це пов’язано з тим, що чим більше шкіра під час педикюру пошкоджується, тим активніше намагається відновитися. А для кислотного й обрізного педикюру після розпарювання майстер знімає огрубілі шари та зачіпає живі. Апаратний не пошкоджує шкіру, його можна робити у будь-якому віці для будь-якої шкіри. Раз на два місяці — нормальна частота для нього. Якщо нігті ростуть швидко, можна не робити повний педикюр, а обробити лише пальці.

Ті, хто звик до кислотного, можуть перейти на апаратний. Тоді частоту процедур можна буде знизити. Щоб досягти такого ефекту, апаратний достатньо зробити всього двічі. Але для цього потрібно завести звичку доглядати за стопами (ходити для цього у салон чи до подолога необов’язково). А ще носити правильне взуття.

У чому різниця між кислотним і апаратним педикюром?

Кислотний педикюр сушить шкіру. Це основна властивість фруктових кислот. Процедура з їх застосуванням показана тільки в одному випадку — у разі гіпергідрозу. В інших кислотний педикюр шкоди не завдасть, але повторювати процедуру доведеться раз на два тижні, тому що шкіра зневоднена, пересушена і швидко втрачає вигляд. Щоб цього не траплялося, потрібно двічі на день змащувати стопи кремом, що не завжди вдається.

Кислотний педикюр може підійти і людям, у яких натоптиші, але які не хочуть робити апаратний. У цьому випадку зазвичай пропонують обрізний, проте він шкідливіший: є ризик зачепити не тільки ороговілу, а й живу шкіру. Якщо вибирати між цими видами, то кислотний краще. Хоча у нього теж є недолік: кислотами обробляється не тільки натоптиш, а вся стопа.

Під час вибору виду педикюру доведеться йти на компроміс. Кислотний — це рожеві п’яточки, але ризик гіперчутливості шкіри, тріщин та інфекцій (і їх лікування), а також дискомфорт. Апаратний — це трохи більш щільна, але здорова шкіра стоп плюс процедура раз на два місяці. Ще він економить час. Кислотний педикюр робиться довго, півтори-дві години. Апаратний не більше години, а якщо не пропускати процедури — 30–40 хвилин.

Читайте також: Ультимативний гід здоров’ям волосся. Частина 1

Як вибирати взуття?

Взуття має бути зручним. Якщо ви відчуваєте, що воно не тисне, ніде не натирає, то це комфортне взуття. Якщо говорити про закрите, то загалом людині потрібно брати пару мінімум на половину розміру, а то і на розмір більше, і вирушати за покупками ввечері. Після обіду ноги набрякають через те, що в їхній нижній частині накопичується лімфа. Це нормальна фізіологічна особливість. Ваш, наприклад, 37-й буде таким зранку, а у другій половині дня перетвориться на 37,5–38. Різницю можна компенсувати устілками та шкарпетками. Це не означає, що носити шпильки і човники не можна. Якщо ви походите у них години три, шкоди не буде.

Важливо також не розношувати взуття. Якщо ви міряєте і відчуваєте, що треба б, не беріть цю пару. У крайньому випадку віднесіть у майстерню, щоб взуття розтягнули.

Взуття необов’язково має бути шкіряним. Зручність — головний вирішальний фактор. І ще важлива устілка. Вона повинна мати підтримку для зводу стопи. Шльопанці влітку носити не варто: краще зупинитися на босоніжках або сандалях. Вони фіксують стопу.

Кому потрібна консультація подолога?

Людям, у яких є мозолі, стрижневі мозолі, натоптиші, і тим, чиї нігті схильні до вростання. У цих випадках потрібно звернутися до подолога як мінімум один раз. Зробити санацію стопи і пальців, проаналізувати їхній стан. Мозолі на ногах можуть повідомити про проблеми з хребтом: вони можуть виникати через неправильний розподіл ваги. Подолог зрозуміє це і зможе рекомендувати рішення.

Консультація потрібна, якщо щось іде не так. Наприклад, шкіра почала тріскатися чи вкрилася крихітними отворами, якщо раніше такого не траплялося, а нігті змінили колір. Допомога спеціаліста знадобиться і у разі гіпергідрозу — підвищеної пітливості ніг. Не варто займатися самолікуванням. Креми і пасти заб’ють пори, але проблему не вирішать. Крім того, рясне потовиділення, пігментні плями, кірочки на шкірі можуть повідомляти про проблеми з печінкою і підшлунковою. Шкіра — орган виділення й індикатор внутрішнього стану організму. Подолог не вирішить такі проблеми, але підкаже, в який бік рухатися для цього.

Спеціаліст потрібен і діабетикам. Специфіка захворювання така, що у крові бракує тромбоцитів, судини запаюються погано, шкіра важко регенерується. За такої проблеми на стопах майже завжди буває грибок і часто — сухість шкіри. У таких випадках до подолога ходити потрібно, але не на педикюр, а для огляду і догляду. У діабетиків, особливо інсулінозалежних, втрачається чутливість. Шкіра може грубіти, але люди цього не відчувають.

В інших випадках консультація подолога — індивідуальний вибір. Але вона може бути корисна всім у тому плані, що за один візит фахівець розповість, як правильно доглядати за стопами, і розвіє популярні міфи. Після можна буде робити це самостійно.

Читайте також: 5 способів приділити увагу ногам цього літа

Чи допоможе подолог при вальгусній деформації стопи — «кісточці»?

Цю проблему вирішує тільки хірург. «Кісточка» — не мозоль і не «скупчення солей», як багато хто вважає. Це деформація суглоба, яка виникає через збільшення хряща. Його можна тільки зрізати. Жодні мазі та процедури не допоможуть.

Якщо людина не готова на операцію, подолог може допомогти підібрати індивідуальний ортез — силіконову вставку, яка трохи зрушить палець убік і полегшить життя. Мозоль, який виникає на «кісточці», або місцеве запалення шкіри теж можна усунути. Але саму проблему вирішує хірург-ортопед.

Як тренди педикюру співвідносяться з користю та шкодою для стоп?

Гель-лак, особливо у закритому взутті, носити не варто. Це пластик, а ніготь гнучкий. Плюс багато хто любить робити квадратні нігті, в яких можуть залишатися куточки, і більш довгі. Механіка стопи така, що фінальна фаза кроку припадає на палець, хоч ми зазвичай на це не звертаємо уваги. Якщо ніготь правильно обрізаний і взуття відкрите, гель-лак ще можна носити. У закритому вільний край чіпляється за взуття, і розвивається оніхолізис — відшарування нігтьової пластини від ложа. Якщо на це не звернути увагу і зробити наступний педикюр із гель-лаком, на нігті розвинеться грибкова інфекція. Такий лак розрахований на те, щоб носити його 10–14 днів. У випадку з руками порушення цього правила не таке критичне, тому що вони не у взутті, не стискаються, манікюр втрачає вигляд, і його швидше змінюють. На ногах це не так помітно, тому ризиків більше.

Чи можна прибрати мозолі та натоптиші без подолога?

Якщо причиною їх появи стало взуття, то так. Його можна поміняти і поступово спиляти загрубілу шкіру. Якщо ж мозолі та натоптиші з’явилися через плоскостопість, то без ортопедичного взуття або хоча б устілок прибрати їх не вдасться. Мозольні пластирі, до речі, тільки нашкодять. У них міститься саліцилова кислота, яка розм’якшить міліметр, максимум два ороговілої шкіри. Якщо мозоль стрижневий (а дізнатися це неспеціаліст не зможе), він йде вглиб стопи на 3–4 мм, і через пластир, який пом’якшує тканини навколо і нагріває їх, може утворитися свищ до кістки. Тоді без хірурга не обійтися. Стрижневі мозолі потрібно висвердлювати. Це може зробити тільки фахівець. Процедура безболісна.

Як захистити себе від інфекцій, якщо робити педикюр у салоні?

Повністю захиститися не вийде — на жаль, ризик завжди зберігається. Від людського фактору неможливо застрахуватися. Але ризик можна звести до мінімуму. Якщо у процесі педикюру не відбувається контакту з рідинами, головним чином кров’ю, обробки стерилізуючими розчинами може бути досить. Але ви ніколи не можете бути впевнені у тому, чи був він. Тому найкраще, коли майстер дотримується усіх правил стерилізації педикюрних інструментів (вони трохи складніші, ніж у випадку з манікюрними, через тісний контакт із тканинами і бактеріями під нігтями). Це обов’язкове замочування у дезінфікуючому розчині, промивання, висушування і обробка у стерилізаторі — автоклаві, сухожарі, ультрафіолетовому або кварцовому. Вони захищають від можливих інфекцій.

Грибком у салоні заразитися можна тільки у разі, якщо у процесі педикюру ноги розмочуються. Щоб така процедура була безпечною, потрібно, щоб майстер дезінфікував тазик, використовував одноразові пакети тощо. Якщо на шкірі є «вхідні ворота» — порізи, тріщини, — ризик зростає. Але взагалі грибки належать до умовно патогенної флори, вони є на шкірі та нігтях завжди. Якщо з імунітетом усе гаразд, інфікування не станеться.

До речі, домашній інструмент, яким ви самі робите собі педикюр, теж потрібно обробляти. Це можна робити хлоргексидином, спиртом, спиртовими серветками.