Запишіть у своєму календарі дату 21 вересня та підкресліть її зеленим: у цей день по всьому світу екоактивісти об’єднуються та виходять разом на масштабне прибирання своїх країн. 

Людмила Осипчук
президентка організації Let’s do it, Ukraine

Це дійсно вражаюча подія: вся свідома планета разом бере в руки себе, рукавички та мішки й доглядає свою домівку. Акція називається World Cleanup Day. В Україні вона проходить уже вдруге, а кураторкою події виступає Людмила Осипчук, президентка організації Let’s do it, Ukraine.

Ми зустрілися з Людмилою, щоб поговорити про те, як проходить World Cleanup Day, у чому його глобальна задача та як привчити себе до того, щоб не смітити — аби наступного року нам довелося прибирати вже значно менше.


Як давно World Cleanup Day відбувається в Україні? Коли з’явилася традиція прибирань?

 

Взагалі, ми почали традицію прибирань ще у 2009 році — тоді ці проєкти називалися «Зробимо Україну чистою». Люди просто ходили собі з друзями, бачили сміття та прибирали його — дуже просто. А потім замислились — адже мають бути ще люди у світі, які таким же займаються? І ми знайшли маленьку ініціативу в Естонії зі схожою історією — вона називалася Let’s Do It. Ми приєдналися до цього руху, і поступово почали приєднуватися й інші країни. Так з’явилася Let’s do it, Ukraine — частина масштабного міжнародного руху за чистий світ.


У 2017 році, коли ми з’їхалися на міжнародну конференцію, замислились, що кожна країна завжди прибирає окремо — і це класно, але чому б не зробити це разом? І ми вирішили спробувати. Обрати дату було непросто, щоб були задоволені всі країни — а їх у проєкті цього року вже 160. Насилу визначилися — 21 вересня. Тож у цьому форматі — всесвітньому — подія існує 2 роки.


Про що акція World Cleanup Day? У чому сенс?

 

Це «прибирання не про прибирання». Штука така: на наші акції рідко приходять люди, що, власне, смітять. Тому для нас ця подія — масовий інфопривід і заклик до тих людей, які залишають після себе сміття, щоб вони почули нас і зрозуміли, що щось негаразд. Ну, принаймні, нам хочеться в це вірити. 

 

Зрозуміло, що прибрати планету за один день ми фізично не можемо. Як мінімум тому, що часто потрібна потужна техніка.


Але люди, які приходять на акції, залишаються екосвідомими: можливо, тому що, коли ти прибираєш сміття за кимось іншим, самому смітити не хочеться. 


Які є результати за 2 роки?

 

Давайте порівняємо акції 2017 і 2018 років. У 2017, навесні, вийшло близько мільйону волонтерів. А у 2018, восени, було менше, ніж 300 тисяч. Тому я і думаю, що для українців осінь — пора року, що не дуже підходить для прибирання. Це у нас десь на рівні підсвідомості: коли пробуджується природа — всі починають прибирати в домівках, готуватися до Великодня. А восени починається школа, робота, а тут ми зі своєю акцією. А минулого року на половині території України ще й дощило. Цього року ми чекаємо більше волонтерів, і вже за попередньою реєстрацією видно, що їх дійсно буде більше. 


Ще один цікавий факт — минулого року волонтери були ефективнішими, ніж у 2017. Попри те, що їх було менше, кожен у середньому зібрав по 2,5 кілограма сміття. Це дуже велика цифра.


Але, на жаль, загалом сміття на локаціях менше не стає. Ми поки не розуміємо, як сприяти тому, щоб сміття не з’являлось. Є одна стратегія, яку ми вже імплементуємо у невеликих містах, — закріплюємо за конкретною компанією, що підтримує наш рух, свою локацію. І вони вже захищають це місце від сміття, як вистачає креативу: прикрашають територію, ставлять додаткові смітники.


Як обираються місця для прибирання?

 

У нас є команди в усіх областях, і вони автономно вирішують, які саме ділянки важливіше всього прибрати. Ми не впливаємо на ці рішення, вважаємо, що їм видніше — тільки ділимося побажанням, щоб це була паркова чи лісова зона, не така, за яку мають відповідати комунальні служби. Приміром, у Києві це Труханів острів — ніби й у центрі, ніби й належить комусь, але там стільки людей відпочиває і смітить, що ніхто не може з цим упоратись.

 

Була цікава історія минулого року у Дніпрі: ми обрали парк для прибирання, і за кілька тижнів до проведення акції нам повідомили, що до нас їде президентка Естонії, яка хоче приєднатися до акції у Дніпрі. І ми почали змінювати локацію, щоб її допустила служба національної безпеки, і тільки за день до акції її підтвердили фінально. 


В результаті ми прибирали під час дощу, але з нами була не тільки президентка, але й мер Дніпра, вони працювали пліч-о-пліч — а разом із ними ще й дуже багато людей.


Які глобальні корпорації підтримують World Cleanup Day в Україні? 

 

Кожного року в нас з’являється все більше партнерів: і великих, і маленьких. Цього року — абсолютно унікальний кейс, бо партнери почали звертатися до нас самі, і це неймовірно приємно та важливо. От, приміром, Philip Morris — для нас було дуже неочікувано, що вони вирішили приєднатися до наших ініціатив. Ми зрозуміли, що великі міжнародні компанії мають соціальну відповідальність і хочуть зростати у напрямі екологічної свідомості. Багато з наших партнерів — наприклад, PepsiCo — розвиваються разом із нами вже протягом декількох років, і ми разом реалізуємо проєкти різних масштабів. Думаю, із Philip Morris у нас також буде велике майбутнє. До того ж у нас є регіональні партнери в кожній області, і дуже радісно, що навіть невеликі компанії вже розуміють, наскільки все це важливо. 


Ми, до речі, завжди запрошуємо наших партнерів із корпорацій приходити у своїх футболках, щоб навколо бачили, хто саме прибирає місто, а сама людина почувалася частиною чогось великого та важливого. Також ми просимо HR та керівників не примушувати колег приходити на прибирання — хочеться, щоб це було за їхнім бажанням. Якщо відгукнулося — нехай приходять. 


Як смітити менше, щоб прибирати треба було менше?

 

Звичайно, не треба використовувати одноразовий посуд — про це вже говорять усі та звідусіль. Життя без нього абсолютно можливе, ходити зі своєю чашкою — це і корисно, і стильно. Паперовий посуд і пластикові тарілки на природі вже стали моветоном. Адже значно краще — і гарніше для фото — взяти свій посуд із дому. Ми закликаємо переходити на довготривалі стосунки зі своїми речами.

 

Звісно, ставитися фанатично до цих тенденцій і скуповувати десятки екосумок та чашок також не треба. Наша задача — прищепити розуміння, що не варто купувати зайве. Це і є найголовніша порада.


Як законодавство регулює відносини зі сміттям?

 

Закон про відходи був написаний давно, ще у 1996 році. А 1 січня 2018 до нього внесли правки, і зараз, згідно із законодавством, люди зобов’язані сортувати та не можуть везти органічні відходи на сміттєзвалища. Виходить, ми всі порушуємо закон. У ньому, до речі, прописані дуже розумні та резонні речі, але виникає запитання — незрозуміло, хто має стежити за виконанням закону та стягувати штрафи. Тут потрібна окрема організація чи структура, що займатиметься штрафами, моніторингом, дивитиметься, хто вивозить сміття в ліс. А ще одна причина — мізерні штрафи. Їх треба збільшити в декілька разів — адже нескладно заплатити 50 гривень за те, що кудись вивіз сміття. А якщо штраф буде 1000 — це вже змусить замислитися. 


Чи було таке, що люди, які брали участь у ваших івентах, потім впроваджували отримані знання на власному рівні?

 

Так, звісно. Майже всі, хто виходить до нас на прибирання, повертаються потім трошки іншими. Це шок, необхідний для людей — у буденному житті ми навіть не замислюємося про масштаби засмічення наших міст і нашої країни. Дуже багато людей, що виходили з нами на Труханів, із жахом говорили: «Тут стільки сміття, я цього ніколи не бачив!» Розумієте, ми здебільшого навіть не звертаємо на це увагу. І, певно, треба їх шокувати та заразити цим бажанням покращити планету. Більшість із людей приходять додому та розповідають про свій досвід родині, починають не брати трубочки та стаканчики, відсортовувати органіку.


Компанії вводять у себе екополітику: проєкти «Зелений офіс», окремі лекторії для співробітників. А побачивши нас на фестивалі, Боратинська громада на Волині звернулася до нас і попросила навчити всі 16 сіл сортувати сміття. Уявіть — ми вже впроваджуємо сортування в селах. Ми також проводимо і шкільні проєкти, приміром, у Миколаєві в кожній школі є баки для різного типу сміття. І ті діти, котрі беруть участь у наших проєктах, приходять додому та кажуть мамам — слухай, а давай і вдома будемо сортувати. Такими маленькими кроками ми даємо поштовх дійсно великим і важливим змінам.