Перебувати в колективі та вибудовувати якісні взаємини всередині нього буває складно навіть дорослим — а що вже говорити про дітей, які часто не готові адекватно висловити емоції та не завжди усвідомлюють, які наслідки можуть мати їхні дії.
CEO і засновниця школи «Емолект»
У 2017 році 67% підлітків опинилися втягнутими в булінг і виступили в одній із ролей — жертва, кривдник, свідок. Чверть із них були жертвами і 48% нікому про це не повідомили. Такі історії ранять не одномоментно: часто булінг може залишати глибокі емоційні шрами, які будуть нити навіть у дорослому віці.
Ми поговорили з Оксаною Писаренко, CEO і засновницею школи «Емолект», і дізналися, чому діти починають цькувати інших дітлахів, що робити, якщо твоя дитина зазнає булінгу та що відчувають діти, які спостерігають цькування з боку, але нічого не роблять.
Як вибудовуються стосунки в дитячому колективі?
Перші контакти та формування зв’язків починаються в дошкільному віці. Але не завжди між ними встановлюється конструктивне спілкування, іноді можуть виникати конфліктні ситуації, спалахи агресії.
Найчастіше в колективі є кілька активних дітей, які формують «центр» компанії. Також є діти, які перебувають нібито «в підпорядкуванні» у них. Така розстановка сил може негативно вплинути на обидві групи дітей: у перших розвивається підвищена самооцінка та відчуття влади над ситуаціями в колективі, а другі або займають позицію поплічників, або починають почуватися невпевнено в колективі та відокремлюються від нього. В майбутньому це може негативно відбитися на бажанні дитини вступати у стосунки з іншими групами й може створити проблеми під час входження в новий колектив.
Які причини можуть підштовхнути дитину до булінгу?
Дитина може стати булером із багатьох причин, які визначаються ситуацією в родині або в колективі. Серед причин можуть бути такі:
- Відсутність уваги від батьків або рідних.
- Бажання зайняти і показати позицію «лідера» в колективі.
- Тиск із боку однолітків.
- Вона сама раніше була жертвою булінгу.
Звісно, цей список не є вичерпним, і «рецепта», як виростити маленького булера, не існує. Але важливо розуміти, що булінг з’являється там, де немає підтримки. Дітям потрібно пояснювати, що почуття бувають різними, що хтось комусь може не подобатися, розповідати, що нарівні з радістю можуть виникати злість та інші складні емоції — і це нормально. Важливо привчати їх висловлювати такі емоції екологічним способом і таким чином справлятися з ними. Адже повністю контролювати їх ми можемо не завжди. І в результаті емоція знаходить вихід через цькування інших дітей.
Які діти зазвичай починають булити інших?
Булери домінують, звинувачують і використовують інших. Їм не вистачає співчуття, вони зневажають слабких, бачать їх своєю ціллю та не приймають наслідки своїх дій. Вони жадають влади й уваги. Діти, які залякують інших, часто мають більш високий соціальний статус, можуть бути сильнішими фізично або ж сприймаються групою як лідери.
Згідно зі статистикою, кожна четверта жертва булінгу через деякий час сама стає кривдником. Зацькована і скривджена дитина може поставити собі за мету колись стати сильною і помститися, тому важливо вчити дітей навичкам самоаналізу, емоційного інтелекту й емпатії.
Але крім кривдника, що відрізняється жорстокістю, є і свідки, які не протидіють цькуванню, а іноді й виставляють його на загальний огляд. У свідків свої історія та наслідки, які не проходять непоміченими для психіки: досвід безсилля, сорому перед натовпом, страх самому опинитися на місці жертви.
Які діти вразливіші за все до цькування?
Об’єктом цькування може стати будь-яка дитина. Часто це дітлахи з підвищеною чутливістю, емоційно вразливі. Агресори навмисно вибирають і б’ють по найболючіших точках: наприклад, можуть напасти на дитину з неблагополучної сім’ї, малюка з інвалідністю, дитину з невизначеною гендерною ідентичністю або просто на невпевнену в собі людину.
Окремі ситуації булінгу можуть бути пов’язані з особистими характеристиками дитини. Наприклад, вона новенька у шкільному колективі. Стрес від зміни обстановки, нові люди та правила поведінки в новій спільноті можуть негативно впливати на дитину і підштовхувати до насмішок його однолітків.
Діти в ситуації булінгу можуть відчувати складні емоції, з якими самостійно впоратися нелегко: сором, провина, страх, жах і відчуття, що з нею щось не так, тому її й булять, що ще більше може погіршити їхній стан і стимулювати булера продовжувати цькування.
Які якості розвивати в дитині, щоб вона могла захистити й себе, й інших?
Дитина повинна сприйматися дорослими як окрема самостійна особистість. Таким чином у неї буде формуватися поважливе ставлення до себе, старших та інших дітей.
Другий аспект — вміння дитини визначати свої особисті межі. Спочатку воно формується у взаємодії з батьками: людина з малих років повинна розуміти і відчувати, де її емоції, дії, переконання та думки, а де — чужі. Надалі це вміння буде допомагати дитині взаємодіяти в соціумі. Якщо ж особисті межі порушуються батьками, таке сприйняття надалі перекладається на дії інших.
Дитина також повинна вміти розуміти та приймати власні емоції, почуття, реагувати на емоції людей, тобто мати високий рівень емоційного інтелекту. Його розвиток варто почати з малих років, особливо коли дитина ставить багато запитань і цікавиться всім навколо. Пояснювати свої емоції, розповідати, що вони означають і що при цьому відчувають інші. Надалі такі вміння допомагають керувати конфліктами, розуміти наміри та потреби інших людей, тримати свої емоції під контролем.
Батькам і близькому оточенню значущих дорослих необхідно створювати атмосферу довіри і турботи, щоб дитина могла відразу про все розповісти. Зізнатися в тому, що тебе цькують, соромно. Саме сором і відчуття, що з тобою щось не так і ти в якійсь мірі сам винен, що тебе ображають, не дають сил повідомити про цькування. Тому таким важливим є відкрите спілкування з батьками, яке формує безпеку та внутрішнє розуміння, що з дитиною все добре і вона завжди буде прийнятою.
Уявіть собі дитину, яка неодноразово від батьків вислуховує, що вона не здатна захистити себе. У школі вона стає жертвою булінгу, не може дати відсіч знущанням. Чи скаже вона про це батькам, які постійно її звинувачують у слабкості духу? Навряд чи. Тому важливо розвіювати ілюзію, що той, кого принижують, має якусь ваду.
Як мають поводитися батьки, якщо вони дізналися, що їхня дитина когось ображає, або, навпаки, цькують її?
Якщо дитина стала об’єктом цькування, підтримка з боку батьків і близьких людей вкрай важлива. Необхідно її вислухати, обговорити, які емоції у неї викликає дана ситуація, дати їй зрозуміти, що не всі діти такі, що батьки її люблять, піклуються і переймаються про неї.
У сім’ї повинна бути атмосфера довіри та безпечний простір, щоб у дитини не було проблем розповісти мамі чи татові про свої проблеми і попросити про допомогу. У цьому допоможуть відкриті запитання, щоб не змушувати дитину насильно відкриватися, але при цьому дати їй можливість висловитися і бути почутою. При цьому потрібно не перебивати, не кидатися відразу в емоційне реагування і бажання миттєво розв’язати проблему шляхом розмов з іншими дітьми, батьками та викладачами. Похвала за те, що дитина поділилася, буде необхідним проявом емпатії та співпереживання. Залежно від віку дитини бажано обговорити разом варіанти вирішення проблеми та прийняти дане рішення спільно.
Якщо ж дитина є кривдником, вкрай важливо з’ясувати причину такої поведінки. Потрібно звернути особливу увагу на почуття дитини: чи відчуває вона сором за скоєне, чи злиться вона на щось або когось і тому так поводиться, інше. Покарання може погіршити і навряд чи виправить ситуацію. У розумінні мотивації дитини знову ж допоможуть відкриті запитання та збереження довірчого контакту. Потрібно провести бесіду з дитиною, обговорити, чому те, що вона робить, неправильно, до яких наслідків це може призвести, а потім допомогти разом знайти способи виправлення ситуації.
