2020 рік поки що вкрай суворий до нас: спочатку світ боровся з вогнем в Австралії, потім почалася пандемія, а на початку квітня пожежі розгорілися і в Україні: спалахнули ліси під Києвом, в районі Чорнобиля, в Житомирі і в Херсоні.

До боротьби з вогнем і підтримки наших пожежників в Чорнобилі приєдналися Ірина Костенко, Володимир Череміс і Олексій Чарей — трійця жартома називає себе волонтерським угрупованням. Вони збирали гроші на закупівлю засобів для захисту пожежників від смогу, вогню і диму, особисто відвозили все необхідне в Зону і фотографували все, що там відбувається, щоб інформувати суспільство. Зараз, коли пожежі вщухли, вони мають намір ставити учасникам процесу питання про те, чому виходило так, що пожежникам не вистачало води, екіпірування і їжі. А ми зв’язалися з ними і розпитали, як вони почали збір грошей, як допомагали пожежним і навіщо взагалі вплуталися в усі це.

Іра

Спочатку ми з Льошею планували просто у вихідний день з’їздити і відвезти пожежним води, але затрималися на добу. Поки ми чекали, я вирішила зробити пост про збір коштів —  написала, що горять ліси в Чорнобилі, і запропонувала зібрати гроші на допомогу пожежним. У підсумку ми зібрали 65 тисяч і почали думати, на що б їх витратити — нам було важливо використовувати їх ефективно, тому що це не просто гроші — це гроші наших друзів, які довірили їх нам.

Ира

Спочатку ми поїхали на розвідку, взявши з собою води, печива, батарейки, тушонку — те, що нас попросили привезти наші контактні особи на контрольно-пропускному пункті. На місці ми дізналися, як йдуть справи, і з урахуванням цієї інформації вирішили, що нашим фокусом буде захист органів дихання та зору. Тому що їжу знайти буде простіше —  картопля і крупа в Україні є. А ось хороші маски, захист, респіратори і фільтри — рідкісні і дорогі, а з Америки, де вони виробляються, їх не вивезти: Трамп заборонив експорт тієї категорії масок, які підходили безпосередньо для нашої ситуації з пожежами. Такі речі волонтерам знайти легше, тому що державні структури не можуть розраховуватися з картки на картку — у них ці процеси займають багато часу. Поки вони замовлять ці маски, все вже згорить — разом із нами.

Я — інструктор з першої допомоги, працюю з військовими по тактичній медицині. І я завжди їм говорю: є певний алгоритм дій, згідно з яким, якщо говорити грубо, спочатку потрібно вирішувати ті питання, які потенційно вб’ють людину швидше. У пожежних дійсно є маса проблем, і ми хочемо не тільки привезти їм воду, але і зробити все можливе, щоб в майбутньому подібних проблем не виникало. Щоб у пожежних було екіпірування, яке буде знаходитися там, в Чорнобильській зоні, і щоб їм не доводилося шукати респіратори, коли все вже горить.

А ще в Чорнобилі в якийсь момент склалася така ситуація: планувався бюджет на 500 пожежних, а в результаті пожежами займалося близько 2000. Тож агентство, яке повинно було забезпечувати їх харчуванням, не змогло цього зробити, а його керівництво не вигадало нічого кращого, ніж попросити допомоги у волонтерів. Довелося підключати наших знайомих, які теж працювали в Зоні. Вони примудрилися за добу знайти і привезти 4 тонни картоплі і по 500 кілограм цукру і круп: таким чином ми бачимо, що одна дівчина з декількома друзями працює ефективніше, ніж МВС. Один мій приятель, який гасив пожежі, розповідає, що їх дві доби не возили відпочивати в казарми — хлопці не відпочивали і не спали, і при цьому їх годували овочами, буряками і морквою. Загалом, за звітами у пожежних було все, а ось по факту — ні.

Олексій

Ми з’ясували, що в Зоні є спеціальний підрозділ, який називається “Лісова пожежна станція” — група пожежних від міністерства екології. Це мережа станцій, яка розкидана по лісах, і ми виявили, що у них немає екіпірування зовсім — ані рукавичок, ані протигазів, ані запчастин автомобілів. Тому ми відвезли їм зварювальні рукавички, дуже багато фільтрів і респіраторів. Я думаю, ми візьмемо їх під шефство, тому що максимально локалізуватися і зосередити допомогу — це завжди гарна ідея.

Олексій

На момент, коли ми приїхали перший раз, Державна служба з надзвичайних ситуацій офіційно заявляла, що у них все під контролем і все в порядку. Приблизно в той же час, коли приїхали ми, почали їздити різні групи волонтерів — і в Зоні визнали проблему. Після певної кількості шуму в медіа вони розповіли і про те, що немає їжі. Потім комунікація знову повернулася до “все добре, не розводьте паніку”. Але наш контакт на місці ще 21 квітня говорив, що, хоч і багато осередків полум’я побороли, тління дерну все ще тривало, і воно могло розгорітися, якби почалися сильні вітри. Так вже траплялося раніше.