Наприкінці минулого року ми підбили велнес-підсумки 12 місяців, що минули. І для цього спитали у вас, кого з українських діячів у сфері велнесу ви вважаєте найбільш успішними. У категорії «Освіта та наука» перемогла платформа онлайн-навчання Prometheus.
Ми поговорили з її співзасновником Іваном Примаченком про те, що зробило Prometheus таким, яким він є, та як проект змінив самого Івана. Спитали, як навчитися вчитися (і дізналися про перепони, що чатують на цьому шляху та як їх обходити), про його власний досвід, а ще про відпочинок та вино.
Prometheus пішов шостий рік. Які його основні здобутки?
Якщо говорити про цифри, то на Prometheus навчається більше мільйона зареєстрованих користувачів. На платформі створено та запущено понад 120 курсів. Ми запускали проекти з різними партнерами — від Microsoft та Ernst&Young, Ради Європи та ОБСЄ і до українських Мінекономіки, Prozorro, Національної агенції запобігання корупції та багатьох інших.
Але головний здобуток, мабуть, в іншому. Коли ми починали, ніхто не вірив, що масові онлайн-курси українською можуть бути успішні, що можна створити величезну платформу, на якій навчатимуться українці. А зараз це факт і сприймається як буденність. На мій погляд, це відчуття буденності і є головним успіхом.
Якщо ж говорити про те, які проекти, на нашу думку, були суперуспішними, то я б хотів виділити кілька. Ми переклали «CS50: Основи програмування» — мабуть, найкращий у світі курс на цю тему від Гарвардського університету. На двох його сесіях зареєстровано вже близько 175 тисяч слухачів, університети почали його запроваджувати як основний офлайн-курс навчання. У нас навіть був кейс, коли у Магдалинівці — селищі міського типу у Дніпропетровській області — його вивчали школярі. Якби кілька років тому мені хтось сказав, що діти у школі вчитимуться за гарвардською програмою, я б подумав, що це фантастика. А сьогодні так є.
Другий привід пишатися — те, що ми змогли долучити до онлайн-навчання держслужбовців. У нас навчається близько 200 тисяч вчителів з усієї країни, держслужбовці проходять підвищення кваліфікації. Вони можуть пройти курси найкращих українських викладачів чи перекладений курс західного університету і отримати сертифікат, який буде зараховано і визнано офіційно. Я думаю, це унікальна історія навіть за світовими стандартами.
Третє — на мій особистий погляд, це проект, який ми робили разом з Міністерством освіти. Це курси підготовки до ЗНО для школярів з тимчасово окупованих територій. Вони виявилися дуже ефективними, на них реєструвалися сотні тисяч школярів — звісно, не тільки з окупованих територій, але дуже багато і звідти.
Які ваші особисті підсумки цього періоду життя?
Хороше питання. Це були справді дуже цікаві п’ять років. Все починалося з абсолютного нуля. До цієї ідеї люди ставилися з величезним скепсисом щодо того, що українцям в принципі потрібні масові онлайн-курси. Були ще застереження, що створення такої платформи потребує півмільйона, а по факту мільйона доларів. Сума звучала нереальною.
Але виявилося, що ми можемо це зробити. Спочатку символічними коштами, на волонтерах, а потім почали збирати бюджети і поступово перетворилися на одну з найбільших неприбуткових громадських організацій України з впливом на мільйон людей. Думаю, це була суперзначуща еволюція.
Ще однією знаковою подією для мене був рік навчання у Стенфорді — я пройшов на Ukrainian Emerging Leaders Fellowship.
Він був трансформаційним. У Стенфорд складно потрапити, вчитися теж нелегко. Але коли найкращі люди у професії працюють поруч, розумієш, що тобі, мабуть, треба переглянути фундаментальні погляди на неї. Багато того, що я робитиму у Prometheus та навколо нього, викликане цим роком навчання.
Окремий момент — що все це потребує особистої еволюції. Ти маєш почати працювати ефективніше, а для цього якісно відпочивати та відновлюватися. Інакше просто не потягнеш такий об’єм роботи. Це величезний стимул до особистого зростання.
До речі, як відновлюватися після складної роботи?
Є кілька надзвичайно важливих моментів. Перший — звичайно, фізична активність, старе добре кардіо. У моєму випадку в останній рік це біг. Я нарешті навчився нормально бігати і тепер свої 5–6 кілометрів роблю регулярно. Для мене це базис, що одночасно і знімає стрес, і дає енергію.
Другий момент — можливість збоку подивитися на себе, відсторонитися. Може допомогти і медитація як практика споглядання своїх думок та емоцій, і психотерапія як елемент контролю стресу та оптимальної адаптації. Це необхідно для роботи у надзвичайно високому темпі.
Третій момент — для мене особисто стало суперважливо вводити роботу у жорсткі рамки і залишати запланований час для регулярного відпочинку. Коли ти тільки починаєш стартап, є спокуса працювати нон-стоп: без обмежень, без вихідних, вечорами. Але це виснажує і максимум за кілька років ти знаходиш себе на межі вигорання і працюєш неефективно. Хобі, відпочинок, зустрічі з друзями — не так важливо, що робити, важливо дотримуватися цього графіку.
Читайте також: Освіта на дивані: 5 пізнавальних онлайн-ресурсів
Чого українцям не вистачає, щоб вчитися регулярно і постійно?
Я б не сказав, що українці у цьому плані гірші за представників інших країн. Але б виділив кілька моментів, яких, мабуть, не вистачає усім нам, незалежно від країни.
По-перше, це план та регулярність. У всіх час від часу виникає гостре бажання щось вивчити. Ми купуємо книжку, реєструємося на онлайн-курс, кілька днів чи тижнів навчаємося, а потім кидаємо. Насправді потрібно спланувати процес і працювати постійно. Системність набагато ефективніша, ніж драматичні ривки.
По-друге, ми зараз багато говоримо про навчання протягом усього життя, lifetime learning. Але навчання з точки зору науки про навчання може бути лише активним. Під цим мається на увазі включення в обробку і практикування інформації та набутих навичок. Слухати лекцію онлайн чи офлайн, читати книжку, спілкуватися з колегами — це пасивне навчання.
Щоб навчання було активним, з отриманими знаннями треба щось робити. Елементарно, зробити конспект. Виконати завдання, подумати, як їх можна використати у вашому житті, і намагатися це робити. Паралельно аналізувати, виходить чи ні. Якщо ви намагаєтеся освоїти знання, це активне навчання.
По-третє, люди не хочуть інвестувати у навчання, а те, що можна отримати безкоштовно, для них має низьку цінність.
Вартість та інвестиція, між іншим, — це не тільки про гроші, а й, наприклад, про час та зусилля. Якщо для того, щоб потрапити на курс, треба написати заявку, він стає більш цінним. І тут виникає проблема. Існує багато безкоштовних чи дуже дешевих можливостей для навчання: онлайн-курси, книжки. Вони доступні, варто лише простягнути руку. Але ми так звикли не цінувати доступне, що втрачаємо масу можливостей для навчання світового рівня. Краще заплатимо гроші, щоб піти на семінар чи лекцію фахівця хорошого, але не найкращого у світі, ніж безкоштовно вчитимемося на курсі Стенфорду. Нам так потрібна мотивація, що ми готові погоджуватися на щось не такої високої якості. З цим треба працювати.
Скільки часу треба витрачати на навчання, щоб воно було ефективним?
Регулярність завжди важливіша за кількість. Ви завжди маєте розуміти, скільки часу можете постійно цьому приділяти. Ключове слово — «постійно», принаймні найближчий рік. І тоді чесно кажете собі: «Я можу приділяти лише дві години». Окей, дві години якісного навчання щотижня протягом року — це краще, ніж спринт по п’ять годин щотижня, але лише два тижні. Краще обрати темп, який ви дійсно зможете витримувати. Можливо, з часом вийде прискоритися, але для початку краще менше, але регулярніше.
Який курс із тих, що ви проходили, виявився найскладнішим та як ви з ним упоралися?
Одним із найскладніших був CS50. Це взагалі, на мій погляд, найскладніше, що може бути, — зіткнутися із способом мислення, який тобі абсолютно незнайомий. Його треба засвоювати як парадигму бачення світу. Якщо ти вже маєш категоріальний апарат і мисленнєві моделі, матеріалу може бути багато, він може бути складним, але ти можеш його засвоїти. А тут треба було починати із алгоритмічного мислення. Плюс було багато завдань, і вони були складні. Курс починається легко, але швидко стає складним. У середині курсу на виконання завдань у мене йшло 15–20 годин чистого часу.
Мене тримали на курсі і не дали його покинути кілька речей. По-перше, я постійно дізнавався щось нове та отримував навички, а це приємно. З часом з’являється азарт, і тобі хочеться перемогти. До речі, дуже важливо концентруватися на речах, які роблять курс захоплюючим, а не на проблемах. Якщо не хочеш бачити за негативом приємного і корисного, закінчити навчання буде дуже складно.
По-друге, коли я потрапляв у глухий кут, шукав відповіді. Заходив на форуми і читав, щось питав, і мені відповідали. Розуміння, що інші люди теж мали складності з певним моментом, дуже підтримує і мотивує.
По-третє, я не обмежувався курсом. Якщо я чогось не розумів, шукав відповіді сам. Гуглив, паралельно читав підручник. Часом щось, пояснене іншими словами, засвоюється краще. На CS50 були прекрасні викладачі, але деякі пояснення для мене особисто були більш вдалими.
Але насправді є ще одна важлива річ, яку варто розуміти. Мозок та психіка адаптуються до навчання, як м’язи адаптуються до тренувань. Навчальне навантаження треба з часом збільшувати, і мозок до нього звикатиме.
Людина, що хоче навчитися нового і прагне відразу отримувати прогрес, помиляється, адже для цього потрібна розвинена навичка.
Процес засвоєння нових знань часто буває дискомфортним. Непідготовлена людина не може вийти на стадіон і пробігти 10 кілометрів. З навчанням так само. Буває, люди думають, що вони не здібні до навчання, коли у них щось не виходить. Насправді ні, треба просто продовжувати. Якщо ви давно не вчилися, до цього треба підходити як до фізичних вправ. Починайте потихеньку, і з кожним днем і тижнем прогресуватимете.
Користуйтеся здобутками науки про навчання. Як-от курсу «Як навчитися вчитися» — найпопулярнішого в усьому світі. Ми переклали його українською, він доступний. Більше не треба експериментувати і щось самостійно вигадувати. Достатньо пройти його, почитати книжки і почати практикувати — ефективність цих методів доведено наукою. Я рекомендую усім, хто планує починати вчитися, почати саме з того, щоб зрозуміти, як же, власне, це варто робити.
Який курс ви слухаєте зараз?
Читаю про перемовини. У мене зараз не дуже багато часу на навчання, бо його забирає робота. Але нещодавно пройшов курс про вино на Master Class. На цій платформі можна слухати курси від експертів-практиків світового рівня. Той, що його проходив я, був від одного з найвідоміших винних критиків. Я б не сказав, що курс ідеальний чи досконалий, але фановий і цікавий.
Яке у вас тепер улюблене вино?
З практичної точки зору я дуже ціную молдовське Purcari, зокрема Freedom Blend. З точки зору співвідношення ціни і якості це, мабуть, одне з найкращих доступних на українському ринку. А якщо говорити про улюблене, то для мене особисто це Yarden Syrah. Це дуже якісне ізраїльське вино. Люблю сіра, або, як його називають, шираз. А це вино видатне, його треба пробувати.
