Кава та сигарети: як наші гени керують нашими залежностями

- 18 Березня

Всім тим, хто радісно стрепенувся, подумавши, що всі наші залежності зумовлені генами: ні, розслабтеся. Навіть якщо у вас є мутація в гені, яка передбачає занадто сильну любов до алкоголю, це не дає вам ексклюзивне біохімічне право напиватися до несвідомого стану кожен день, аргументуючи це своєю ДНК.

 

 

Як саме формується процес набуття залежності? Які фактори на це впливають?

У біології рідко можна сказати, що щось зумовлено виключно генами, особливо якщо мова йде не про спадкові захворювання. Так і з залежностями: це завжди результат взаємодії генетики та всього, що нас оточує. Наприклад, у разі алкогольної залежності до 50% ризику її розвитку в людини визначатимуть гени, але решта 50% — це рівень доходу, виховання та навіть наявність бару по дорозі додому. Тому насправді неймовірно, що, незважаючи на всю різноманітність факторів, які впливають на розвиток тієї чи іншої залежності, вчені змогли відшукати в цьому деякі закономірності.

Яка група генів відповідає за залежність?

З 20 000 генів, які є в ДНК людини, приблизно 200–300 можна пов’язати з залежностями. Їхня кількість постійно зростає, і регулярно з’являються нові наукові дослідження, що знаходять зв’язок між залежностями й іншими генами. Найчастіше люди, схильні до будь-якої залежності, мають невеликі зміни в генах «системи винагороди». Це частина мозку, яка заохочує людину відчуттям щастя й ейфорії, коли та робить щось корисне для виживання і розмноження: скажімо, їсть або займається сексом.

Багато речовин, які викликають залежність, біохімічно схожі на ті, що беруть участь у «системі винагороди». Виходить, що людина із залежністю обманює цей механізм, щоб отримати всі плюшки без особливих зусиль. А гени можуть цьому сприяти або, навпаки, перешкоджати. Ось приклад: нікотин своєю структурою нагадує ацетилхолін — речовину, яка допомагає передавати імпульси від однієї нервової клітини до іншої. Коли ацетилхолін зв’язується з ацетилхоліновими рецепторами, людина отримує задоволення і стає більш зосередженою. Те ж трапляється і коли з ацетилхоліновими рецепторами зв’язується нікотин. Людям, у яких немає мутації в CHRNA, гені одного з білків рецептора, не дуже-то й хочеться курити, тому що їхній організм отримує достатньо задоволення від ацетилхоліну. Але у тих, у кого ця мутація є, ацетилхолін гірше вловлюється, тому його роботу хочеться підштовхнути. І тут на допомогу приходять сигарети.

Як саме вчені з’ясували, що ці гени відповідальні за залежності?

Зазвичай для цього потрібно дуже багато добровольців або результати їхніх генетичних тестів — бажано десятки-сотні тисяч. Після цього вченим потрібно або провести анкетування (наприклад, скільки чашок кави ви випиваєте, скільки сигарет за день викурюєте), або провести чітко контрольований експеримент і покладатися вже не на анкети, а на власні спостереження. Але зазвичай анкетування прийнятніше: воно менш трудомістке та доволі інформативне на великій кількості людей.

Потім дані анкетування зіставляють із генетичними даними, проводять статистичні операції і на виході отримують кореляцію: наприклад, що деякі зміни в генах частіше трапляються у людей, які зловживають кавою або викурюють більше сигарет. А ті, у кого ці зміни не виявили, навпаки, проявляють менший інтерес до досліджених звичок. Можна зробити висновок: наявність змін у цих генах спонукає людей до куріння чи алкоголю — загалом, до того, що вивчали.

А чи є можливість обдурити ці гени? Або якщо є певна мутація, нічого вже не поробиш, тільки триматися подалі від кави?

Звісно, простіше все списати на свою генетику: мовляв, нічого не поробиш, не можу не курити чи не пити каву. Але це не правда. Гени всього-на-всього керують біохімічною каруселлю: важливо розібратися, як вона працює, і зрозуміти, як і де зіскочити з неї. Наприклад, знаючи, що ви успадкували особливий генетичний варіант, який дозволяє вам швидко виводити алкоголь, ви будете розуміти, що для досягнення стану сп’яніння вам буде потрібно більше спиртного, ніж іншим. А це — слизька доріжка, тому потрібно бути напоготові.

Поки що не можна прийти до найближчої поліклініки з проханням «підлатати» ДНК, тому доведеться користуватися іншими доступними методами. Проходження тесту — вже непоганий початок роботи над собою, попереджений — значить озброєний. Нутригенетичні тести, які ми проводимо в Myhelix, — не лікар і не бабуся: вони не будуть моралізувати, якщо ви палите або починаєте і закінчуєте день чашкою капучино. Їхнє завдання полягає в тому, щоб повідомити про наявність схильності до залежності. Окрім результатів, наш тест дає керівництво до дії: в рекомендаціях міститься інформація про те, що може допомогти організму перемогти звичку, якщо така є, і поради щодо того, як зменшити її згубний вплив на здоров’я на випадок, якщо ви не готові поки що міняти свій спосіб життя.

Припустимо, я пройшов тест і з’ясував, що потенційно залежний від кофеїну. Які мої наступні кроки?

Якщо в результаті тесту виявляється, що ви схильні до будь-якої із залежностей, це взагалі не привід засмучуватися або впадати в паніку. Потрібно просто уважно поставитися до своїх звичок і до способу життя, а рекомендації покажуть, на що саме варто звернути увагу.

До речі, є наукові роботи, які показали, що результати генетичного тесту є мотивуючим фактором: тобто, якщо людина дізналася з результатів про свою генетичну схильність, вона з більшою ймовірністю почне щось робити, щоб поліпшити якість свого життя, ніж людина, яка тільки чула про шкоду звички.

А чи може бути так, що генетично я залежний від кофеїну, але при цьому особисто мені він не шкідливий. Тоді його можна пити?

Якщо звичка під контролем — то чому б і ні, особливо якщо це дійсно корисно. Хороша кава має антиоксидантні властивості, і деякі вчені вважають, що кілька чашок кави на день можуть позитивно впливати на тривалість життя.

Разом із тим, майже у 90% українців трапляється мутація в гені CYP1A2 (яку теж можна виявити за допомогою генетичного тесту), з нею підвищується ризик серцево-судинних захворювань у тих, хто п’є багато кави. Але це інший ген, відмінний від тих, які відповідають за залежність.

Може бути так, що у людини одні гени спонукають пити більше кави, а інші — сприяють її негативному на організм впливу. Виходить казус: кави хочеться, але її вживання краще звести до мінімуму. Тому краще поставитися до звички усвідомлено.

 

 

- 18 Березня Теги:

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті