YUKO — популярний український гурт, що поєднує у своїй творчості фольклор і сучасну музику. Гурт з’явився після того, як мультиінструменталіст Стас Корольов і фольклористка Юлія Юріна познайомилися на шоу «Голос країни», та швидко став одним з найуспішніших серед резидентів платформи Masterskaya.

Напередодні 14 лютого, Дня всіх закоханих, ми поспілкувалися з учасниками гурту Стасом і Юлею та дізналися, як вони полюбили музику і яким чином це захоплення змінило їхнє життя. Адже любов — це не обов’язково про валентинки, шоколадки й романтичні почуття, а про все, що надихає нас і змушує серце битися частіше.


Захоплення музикою

Стас. Моє захоплення музикою почалося в ранньому віці, несвідомо. Першим його проявом було те, що мене було важко відтягнути від піаніно — в ті нечасті моменти, коли я його зустрічав у своєму дитинстві. А коли мені було 11 років, один пацан із двору виніс гітару, — і я просто втратив дар мови, попросив взяти її додому та добу не випускав із рук, придумував саундтреки до всього, що бачив. Відразу після цього я пішов у музичну школу.


Юля. У мене це теж було несвідомо — у три роки мене віддали до ансамблю народної пісні «Соловейко», тому що батьки бачили, як я ходжу по квартирі та співаю «Хлопчик хоче з тобою». Коли виповнилося сім років, то мене вже віддали в перший клас музичної школи, на вокал, сольфеджіо та ось це все. Потім це переросло в народну творчість, виступи і так далі.

У мене комп’ютер з’явився в 15 років, до цього не було ані інтернету, ані відкритих музичних майданчиків. Моїм першим коханням був чоловік, який продавав диски, я навіть досі пам’ятаю його ім’я. Він був весь у татуюваннях, фарбував волосся, хоча в нашому місті це досі вважається чимось дуже дивним. Я ходила в магазин до нього, тому що він мені дико подобався, і купувала ті диски, які він мені радив — звісно, це був якийсь рок. З того часу я мріяла про те, що поїду до великого міста, і у мене буде свій рок-гурт.


Перехід на професійний рівень

Стас. Всерйоз про музичну кар’єру я задумався на п’ятому курсі університету — до цього я взагалі не сильно думав про те, чому хочу присвятити своє життя. Коли довелося вирішувати, чим же я дійсно хочу займатися, я зважив, які заняття мені приносять найбільше сатисфакції, і зрозумів, що це — музика. Я рішуче пообіцяв собі не займатися діяльністю, не пов’язаною з музикою, а вже трохи пізніше вирішив виключити зі свого життя ще й заняття, не пов’язані з творчістю.


Юлія. Я в дитинстві була об’єктом булінгу, особливо — в музичному ансамблі та школі, тому що я була і однією з найздібніших, і наймолодшою. Якось мені розмалювали чорнилом костюм, який мені пошила вручну бабуся. Написали всередині всяких гидот, розчеркали все. Коли прийшла додому, я дуже сильно плакала та говорила, що більше не буду співати і не буду ходити на заняття. Бабуся зі мною сіла та поговорила дуже докладно про моє сценічне майбутнє, розповіла, як вірить у мене, і пояснила, чому мені варто займатися цим і далі. Після цього у мене з’явився стрижень, який у подальшому мені допомагав. А під час навчання в університеті, коли ти не бачиш нічого крім навчання та мінімального заробляння грошей, я зрозуміла, що працювати в караоке — взагалі не мій рівень, і вирішила будувати серйозну кар’єру.

 


Спокуса все кинути

Юля. Творчість завжди було частиною мого життя, і я не замислювалася особливо про гроші, просто займалася тим, що мені подобалося. Вже під час першої зустрічі зі Стасом я чомусь була впевнена, що все складеться, що у нас будуть концерти та гроші і що не потрібно турбуватися про це.

Стас. Мене завжди готували до долі людини, яка закінчить університет і отримає стабільну роботу інженера. Коли я почав брикатися та говорити, що хочу займатися творчістю, батьки почали мене переконувати в тому, що нічого не вийде. Зустріч з Юлею допомогла змінити мою ментальність: якби ми не зустрілися, то я так само їздив би концертами та збирав по сорок осіб, тому що у мене самого в голові не вкладалося, що можна вийти на інший рівень популярності.


Ми з самого початку з Юлею вирішили, що будемо робити тільки ту музику, яка буде подобатися нам самим. А всі інші можуть слухати чи не слухати, якщо їм не подобається. Тому що інакше довелося б себе зраджувати, а оскільки це справа всього нашого життя, то як взагалі можна її зрадити? Особисто я почав би себе зневажати.


Знайомство та спільна робота

Юля. Коли ми зі Стасом тільки познайомилися на «Голосі», я підійшла до нього і показала свої пісні, свій кліп. Після першого спільного номера в ефірі ми зібралися у Стаса поджемити та написали за першу сесію три пісні — а таке буває дуже рідко. Ми досі притираємося один до одного, тому що ми дві сильні особистості та часто відстоюємо свої ідеї або уподобання. Але після того, як ми зрозуміли, що йдемо в одному напрямку, почали прислухатися один до одного і більше довіряти.


Зараз у нас вже доволі благодатний період, хоча все одно виникають конфлікти через те, що ми занадто багато спільно працюємо. Але у нас навіть прописано в методичці для людей, які з нами працюють: «Якщо вам здається, що між нами конфлікт, то це не конфлікт, поки ми самі не скажемо, що це конфлікт». Тому що наш стиль спілкування включає в себе і розмови на підвищених тонах. Багато людей можуть подумати, що гурт розпадається і зараз буде бійка, але це не так.


Стас. Мені було трохи дивно, що Юля почала зі мною спілкуватися — я тоді виглядав стрьомно, як нонконформіст, мені було нецікаво взагалі брати участь у проекті. А потім ми зробили спільний номер у прямому ефірі, і він вийшов дуже складним і прикольним, з купою небезпечних місць, де можна було налажати. Він вистрілив, і ми вирішили зібратися та поджемити. Зараз я відчуваю, що ніколи не стикався з таким рівнем довіри — ми навіть разом працюємо над текстами, хоча раніше мені здавалося, що це занадто особиста справа, що нормально — писати тексти наодинці та нікого за кілометр не підпускати.


Коли ти починаєш думати, що у стосунках вже все ідеально, вони починають псуватися. Це якраз тому, що над хорошими взаєминами потрібно постійно працювати, створювати схеми, за якими можна вирішувати непорозуміння. Адже ми ніколи не розбираємо один конкретний конфлікт, крім цього, ми виробляємо схему взаємодії для майбутніх подібних випадків, щоб уникнути конфлікту знову.


Усвідомленість

Юля. Розрулювати конфлікти нам допомагає усвідомленість. Ми багато читаємо про це, вивчаємо цю тему та намагаємося розвиватися в особистісному і психологічному плані. Ми часто читаємо про будову мозку, про психологію, про сприйняття та емоції, емоційне насильство і так далі. Це потрібно, щоб розуміти першопричини власної поведінки і поведінки партнера. Щоб розв’язати будь-який конфлікт, потрібно сприймати ситуацію під різними кутами та намагатися розуміти причини поведінки співрозмовника.

Ми всі повинні бути набагато більш терпимими і створювати грамотне та цивілізоване суспільство. Кожен мріє не міняти країну, а звалити туди, де краще. Але якщо ти їдеш в іншу країну, але не міняєш власну ментальність, то навіщо ти взагалі там?


Стас. Якщо ти живеш не в лісі, а в соціумі, складаєш частину людства, то важливо думати не тільки про власні інтереси, а й про загальне благо. У нас є спільна мета, і ми повинні це розуміти. Ти в будь-якому випадку живеш у певному середовищі і не можеш від нього ізолюватися, воно все одно впливає на тебе і на твоїх дітей. Тому логічно намагатися його поліпшити, хоча б почавши з себе. У нас з Юлею трохи більше можливостей, ми можемо говорити про важливі речі в інтерв’ю і якось впливати на людей, які це читають. Ми з Юлею відразу домовилися, що як тільки зміцніємо як гурт, то відразу почнемо говорити про соціальні питання, які нас хвилюють. Так і склалося — наш другий альбом, DURA?, буквально в кожній другій пісні піднімає такі питання, як насильство в сім’ї, алкоголізм і так далі. Ми не активісти, але якщо у нас вже є можливість доносити свої думки до широкої аудиторії, то чому б і ні?

 


Про те, як з’являються пісні

Юля. У нас немає чіткого джерела натхнення — кожного разу ідеї приходить під час найрізноманітніших занять: під час прогулянок, розмов, якихось тусовок, чого завгодно. Пісня YARYNO з’явилася, коли я йшла біля «Гуллівера». Схил бульвару Лесі Українки змусив мене йти в певному темпі, і я почала наспівувати в ньому ж мелодію. Показала її Стасу, і ми разом перетворили це на повноцінну пісню.

Стас. Наша музика — експеримент, зокрема і в плані способу написання. Я придумав одну гармонійну прогресію чотири роки тому, але ніяк не міг сформувати її в одну пісню. А потім показав Юлі, вона написала вокальну партію, і вийшла BUVAITE ZDOROVI.


 

Нас часто називають діджеєм і співачкою, але це взагалі не відповідає дійсності. Ми — рівноправні учасники команди, разом пишемо і музику, і тексти, просто делегуємо один одному деякі завдання, зокрема на сцені.

 

Юля. Я, наприклад, дуже непосидюча, а Стас може годинами сидіти та працювати над треком, тому ми ділимо завдання так, як нам зручніше.

 

Стас. При цьому Юля часто приносить музичні заготовки, а я можу вносити правки до тексту.