9 нових артхаусних фільмів, на які варто витратити час

«Прекрасна епоха» (La belle époque)

Режисер: Ніколя Бедос. Франція

Світова прем’єра фільму відбулася трохи менше двох місяців тому на 72-му Каннському кінофестивалі.

Фільм розповідає про Віктора — чоловіка, якому вже за шістдесят, його життя стає з ніг на голову, коли дружина зраджує йому з другом сім’ї. Одночасно з цим Віктор дізнається про нову фішку: одна з місцевих компаній за допомогою історичної реконструкції надає можливість зануритися в минуле. Віктор вирішує оживити найбільш пам’ятний тиждень життя — коли 40 років тому він зустрів велике кохання.

У головних ролях: Даніель Отей, Гійом Кане, Фанні Ардан.

«Птахи співають в Кіґалі» (Ptaki spiewaja w Kigali)

Режисери: Йоанна Кос-Краузе і Кшиштоф Краузе. Польща

Це історія незвичайної зустрічі двох жінок: польського орнітолога, яка в Руанді займається вивченням зникаючого виду птахів, і молодої дівчини, доньки професора, з яким співпрацює полька.

Коли в 1994 році почався геноцид у Руанді, обом жінкам вдалося втекти з Африки. Після приїзду в Польщу Анна намагається допомогти своїй підопічній знайти себе в новій дійсності, але молода дівчина хоче повернутися в Африку, щоб поховати прах убитих родичів. Чарівна розповідь — повна драми, але одночасно обнадійлива — про сенс життя і позначене травмою існування.

У головних ролях: Йовіта Будник, Еліане Умухіре, Анджей Хира, Вітольд Велінский.

«Мертві не помирають» (The Dead Don’t Die)

Режисер: Джим Джармуш. США

Фільм-відкриття 72-го Каннського кінофестивалю. «Мертві не помирають» — роздуми Джармуша на тему стану світу. Режисер придумав картину, коли вийшов на вулицю, подивився навкруги і побачив, що всі перехожі дивилися у свої телефони та не піднімають від них голів, ніби зомбі (подібна сцена є у фільмі).

Його історія — про автоматизм буття, про прив’язаність до речей і рабське служіння звичкам. «Мертві не помирають» — фільм про всіх нас, які просто ще не встигли зрозуміти, що на зомбі ми перетворюємося ще за життя. Кінокритики називають фільм своєрідним продовженням «Виживуть тільки коханці», де мешканці планети були поділені на вампірів і звичайних людей, зомбі, а в головній ролі улюблениця Джармуша Тільда Свінтон.

У головних ролях: Біл Мюррей, Хлоя Севіньї, Тільда Свінтон, Іггі Поп, Адам Драйвер.

«Паразити» (Parasite)

Режисер: Пон Джун Хо. Південна Корея

Фільм-переможець 72-го Каннського кінофестивалю. Фільм південнокорейського режисера Пон Джун Хо став чи не найбільш обговорюваною картиною 72-го Каннського кінофестивалю і отримав там «Золоту пальмову гілку».

Після показу глядачі влаштували фільму 15-хвилинну стоячу овацію. Картина також отримала найвищу оцінку в традиційному рейтингу кінопреси від журналу Screen Daily. «У реальності багаті люди в Кореї надійно відокремлені від бідних — тому ми вирішили пофантазувати, що вони відчують, коли опиняться поруч, як у „Паразитах“», — розповідає режисер. Цілком реалістична картина про те, як дві південнокорейські сім’ї з різних соціальних верств через низку обставин опинилися в одному будинку, і про те, що з цього вийшло.

У головних ролях: Сон Кан Хо, Сон-Гюн Лі, Е-джон Чо, У-щик Чхве.

«Порок надії» (Vice of Hope)

Режисер: Едоардо де Анджеліс. Італія

Програма спеціальних показів

У невеликому місті Кастель-Вольтурно, затопленому наркотиками, живе Марія. Вона займається торгівлею сурогатними матерями в компанії пітбуля, свого найближчого друга, який допомагає вести цей непростий бізнес.

Одного разу одна з рабинь Марії зникає та вирішує залишити дитину в себе. Починаються пошуки, але Марія сама, вже будучи вагітною і виношуючи свою дитину, починає ставити під сумнів свою роль у незаконній торгівлі дітьми. Це навчить Марію того, що залишатися людиною — це найбільше, що дано нам у житті.

У головних ролях: Піна Турко, Массімільяно Россі, Марина Конфалоне, Христина Донадьє.

«Дилда»

Режисер Кантемир Балагов, Російська Федерація

Фільм «Дилда» отримав нагороду за найкращу режисуру програми «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2019 року.

1945 рік, Ленінград. Друга світова війна спустошила місто — зруйнувала будівлі та залишила його мешканцям самі руїни, фізичні та ментальні. Дилда — це Ія, висока, трохи флегматична дівчина з ім’ям, яке означає, як нам пояснюють у фільмі, ніжну фіалку. Ія працює санітаркою та виховує маленького хлопчика Пашу. Її фронтова подруга Маша — абсолютна протилежність: життя й енергія, що б’ють фонтаном, але безплідна через операцію. Обидві дівчини по-своєму травмовані, але обидві палко хочуть вірити, що прийде час гарних суконь, яскравих помад і сміху.

У ролях: Вікторія Мірошниченко, Василиса Перелигіна, Андрій Биков, Ігор Широков, Ксенія Кутепова.

«Работа без авторства» (Werk ohne Autor)

Режисер: Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк. Німеччина

Картина Флоріана Хенкеля фон Доннерсмарка включена до списку кандидатів на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

У «Роботі без авторства» режисер повернувся до сюжету з німецької історії. Це гарна та зворушлива розповідь про життя німецького художника Герхарда Ріхтера, дитинство якого пройшло за нацистського режиму, а юність — за комуністичного. Втікши з НДР у ФРН, він пише картини про свою долю та історію цілого покоління.

У головних ролях: Том Шилінг, Себастьян Кох, Паула Бір, Саскія Розендаль, Олівер Мазуччі.

«Портрет дівчини у вогні» (Portrait de la jeune fille en feu)

Режисер: Селін Скямма. Франція

Нагорода за найкращий кіносценарій у Каннах в 2019 році.

Молода художниця приїжджає у віддалений маєток, щоб написати портрет дівчини, яка незабаром виходить заміж. Під час написання портрету дівчини закохуються одне в одного. У них трапляється один єдиний день — коли мати дівчини їде у справах, залишивши доньку позувати — для стрімкого зближення, єднання одна з одною і з собою справжньою, перший і останній раз у житті.

У головних ролях: Ноемі Мерлан, Адель Енель, Валерія Голіно.

«Синоніми» (Synonymes)

Режисер: Надав Лапід. Ізраїль

Фільм-переможець Берлінського кінофестивалю.

Історія ізраїльтянина, який більше не хоче жити в Ізраїлі та навіть відмовляється говорити на івриті. Йоав, так звуть головного героя, приїхав до Парижа, щоб придумати нового себе і стати справжнім місцевим жителем.

Хоча про Францію має дуже нечітке уявлення і на запитання, яких французів він взагалі знає, відповідає: «Селін Діон». Слова дійсно відіграють у фільмі важливу роль: наприклад, виявивши, що текст «Марсельєзи» сповнений закликів до протестів і спонукання протистоянню між соціальними верствами, Йоав розуміє, що хотів поміняти шило на мило.

У головних ролях: Том Мерсьє, Кантен Дольмер, Луїза Шевілотт.