Дмитро Слєсарєв. Як я полюбив парфумерію та аромати

- 14 Лютого

«Я навіть близько не припускав, що парфумерія може стати моєю професією», — говорить Дмитро Слєсарєв, засновник проекту parfum büro, що імпортує в Україну найнезвичніші, найдивовижніші аромати, які тільки придумуються парфумерами і носами. Саме в parfum büro з’явилася амбітна ідея створити парфум, натхненний українками й особливостями їхнього національного характеру — і так, у співпраці з французьким брендом Jeroboam, з’явився аромат «ВОНА». Загалом, дивно, що Дмитро не здогадувався, що парфуми стануть його роботою — але чудово, що так сталося.

До Дня всіх закоханих ми зустрілися з Дмитром і поговорили про його величезну любов — аромати, про те, наскільки вони важливі для людей і які значимі ролі виконують.

 

Я завжди кажу так: все на світі випадково і все закономірно. Я вчився зовсім на іншу професію, у військовому училищі, але вже будучи курсантом і живучи в казармі, тримав у себе в тумбочці баночки та пляшечки з одеколонами. Мені завжди подобалися цікаві, незвичайні запахи, а ще більше мені подобалося експериментувати та змішувати їх. Тому спочатку я просто насолоджувався своїми знахідками — наприклад, прибалтійської фабрики Dzintars або зрідка якимись імпортними французькими, — а потім міксував їх і отримував щось особливе, унікальне.

Коли різко змінилася суспільно-економічна формація і все, що будувалося до цього, зруйнувалося, я зрозумів, що світ змінився, і швидко звільнився зі збройних сил, вже будучи офіцером. Чим я тільки не займався! А одного разу випадково побачив комерційне оголошення про пошук партнерів у парфумерному бізнесі. Чи випадково? Можливо, але для мене в цьому була закономірність. В результаті за чверть століття нам вдалося з маленького регіонального перепродавця стати найбільшим дистриб’ютором країни в нішевому сегменті.

Мене завжди цікавило, як саме я можу нести себе за допомогою аромату, цього каналу комунікації зі світом. Він дуже недооцінений! Запахи — це ж на поверхні, але чомусь за стандартами та шорами, які у нас є, ми не можемо цього відчути і використовувати їх у своїх цілях, як інструмент. Вас можуть сприймати по-різному залежно від обраного парфуму — і розуміння того, що ти можеш нести приховані меседжи, можеш міняти власний образ, ще з юності мене зачаровувало. Щоправда, тоді ще я робив все несвідомо, інтуїтивно — це зараз я вже розумію, чим і чому займався.

Аромат також може служити потужним тригером спогадів, таким собі «якорем пам’яті»… Мені дуже подобається запах булочних і свіжого хліба — цей запах відправляє мене прямо в дитинство, хоча взагалі-то я не ріс поруч із хлібним магазином. Проте він асоціюється у мене з моментом, коли мама відправляла мене за хлібом, а я йшов із ним під рукою додому та гриз окраєць. І це чудово. Я люблю запахи, коли змінюється сезон, йде зима, з’являються проталини в снігу, і приходить весна із зеленою травою. Пахне свіжістю, жовтими кульбабами, прохолодним вітерцем, надією та передчуттям. І аромат осені — коли йдеш за грибами, і розливається запах пожухлого листя, хвої, озону. У нашому портфоліо, до речі, навіть є парфум, який так звучить — Crop від The House of Oud врожаю 2017 року.

Коли я чую аромат, який надягнула людина, зчитую дуже важливу інформацію про неї. Якщо ми вперше з нею бачимося — це взагалі еквівалент візитної картки. Звісно, я не думаю, що людина, яка добре розбирається в нішевій парфумерії, інтелектуальніша за інших. Але, коли я зустрічаю глибоку, розумну, красиву людину, яка пахне чимось ординарним, — мені неймовірно хочеться попрацювати з нею та запропонувати щось інше, більш гідне.

Підібрати «правильний» аромат — це дуже суб’єктивно, але в нашій справі суб’єктивно майже все. У нас є система, за якою ми вибираємо людині парфум — дізнаємося її настрій, характер, цілі, тобто насамперед розмовляємо, звикаємо один до одного, розуміємо, в якому напрямку ми йдемо. Шукаємо ми легкий, квітковий, радісно-цитрусовий, спокійний, глибокий, деревний? Все залежить від завдання та особистості. І ще ж є фізіологічні деталі: ми різні, і на шкірі аромати звучать по-різному. Тому потрібно, щоб людина вибирала парфум, будучи ольфакторно «оголеною». Потім ми тестуємо аромат на шкірі: як не крути, на папері він завжди буде мертвим. Красивим — так, але холодним і мертвим.

Я не закінчував ніяких шкіл або парфумерних курсів. Але я і не складаю сам композиції. Креатив мого завдання в іншому: народити ідею, створити концепт, легенду, вигадати історії та поділитися цим, донести до людей через аромати різноманітними художніми засобами. Це страшенно захоплююче і подобається мені набагато більше, ніж, напевно, працювати носом. Хоча — «ніколи не говори ніколи»…

Ніщо не стоїть на місці, і кожен крок упродовж більш ніж двох десятків років ми проживали з усією галуззю, змінюючись і розвиваючись разом із нею. Я пам’ятаю, як зараз, з чого починалася індустрія: з маленьких магазинчиків «Парфуми» в кожному місті, в Києві такий був десь на Володимирській. Потім з’явилися ми — з імпортом, з дивовижними, незвичайними речами. Грянув час парфумерних супермаркетів, розмаїття брендів і продукції… Зараз ми взагалі знаходимося в галереї художніх ароматів — а раніше це здалося б мені кадром із футуристичного фільму.

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті