Леся Ковальчук
Сімейний психолог, центр «Геніус»

Любовні стосунки незмінно закінчуються розчаруванням? Причиною може бути незавершений зв’язок з одним або декількома з колишніх партнерів. Як це впливає на нас сьогоднішніх і як по-справжньому поставити крапку, розповідає психолог із 20-річним досвідом Леся Ковальчук.


Перевірте себе

Для початку — невеликий тест. Уявіть свого колишнього. Яке найперше почуття ви при цьому маєте? Будь-яка емоція крім подяки — сигнал про те, що ці стосунки не завершені остаточно. Про це говорять не тільки такі очевидні ознаки, як біль, жаль або образа, але також і непрямі на кшталт гострого полегшення («нарешті позбулася, очі б мої його не бачили») або самозвинувачення (“як я могла так помилятися і витратити даремно стільки років”). Сюди ж записуємо і безневинний моніторинг соцмереж екс-бойфренда (із серії: нічого особистого — просто дізнатися, як він поживає). Будь-яка наша увага до колишнього — від думок про нього до розпитувань знайомих або особистих дзвінків — підживлює зв’язок із ним.


Піти не означає розстатися

Стосунки з тими, кого ми колись любили, завжди глибші та міцніші, ніж наше добровільне або вимушене рішення більше не бути разом. Роз’їхатися фізично зовсім не означає відпустити один одного на тонкому рівні. І це стосується не тільки тих випадків, коли кидають нас. Ми можемо піти самі та всім серцем радіти з того, що токсичний зв’язок припинився, — і при цьому все одно залишатися пов’язаними з «ексом» на довгі роки. Невлаштованість в особистому житті, фінансові складності, симптоми по здоров’ю — все це в остаточному підсумку нерідко виникає з незавершених стосунків. Ця проблема становить левову частку запитів до мене як до психолога. Причому неважливо, скільки часу пройшло з моменту розриву. Якщо ви застрягли в деструктивних почуттях, час не лікує.


Неприємний досвід просто витісняється в несвідоме і продовжує впливати на нас і сьогодні. 


Вийти з матриці

Це як матриця: ми міняємо партнерів, але кожний наступний відтворює сценарій поведінки попереднього — і тим самим підтверджує наші глибинні стереотипи про протилежну стать («всі мужики — козли», «красиві дівчата люблять тільки багатих» тощо). При цьому важливо розуміти: інша людина, великою мірою, ні в чому не винна. Терпіти, ображатися, жертвувати своїми інтересами — наш персональний вибір. І наша відповідальність. Те, яка людина опиняється поруч із нами, як вона себе поводить, є всього-на-всього індикатором наших же взаємин із самими собою.


На чому ми будуємо?

У системній терапії вважається, що всі сексуальні партнери так чи інакше залишаються в нашій персональній системі. Іншими словами, попередні стосунки є фундаментом для побудови нових — завжди. Інше питання, з чого складатиметься цей фундамент — з образ і комплексів або з досвіду і прийняття. До речі, якщо у пари є діти, то чоловік і жінка залишаються пов’язаними один з одним довічно — не тільки на рівні формальних зобов’язань, але й енергетично. Це справедливо і щодо ненароджених дітей.

Втім, все не так фатально. Парні стосунки абсолютно реально перевести з часом у статус дружніх або нейтральних. Більш того: вийти з них сильнішими, мудрішими, усвідомленими та наповненими.


Адже, великою мірою, будь-які зустрічі нам тому і даються, щоб зробити нас багатшими внутрішньо і допомогти краще пізнати самих себе. 


Розставання — маленька смерть

З парних стосунків неможливо вийти без наслідків. Розставання з коханими — одна з найбільш стресових ситуацій у нашому житті. По суті, наші почуття після розриву проходять ті ж 4 етапи, що і під час переживання смерті близької людини. Причому проживають їх обидва партнери — і той, від кого пішли, і ініціатор розставання. Останньому, як правило, дещо простіше — хоча б тому, що у нього був час морально підготуватися до доленосних змін у своєму житті. Але на ініціаторі й більша відповідальність. Тому буде правильно (насамперед, для його ж власних подальших перспектив у житті), якщо він візьме на себе трохи більше зобов’язань: під час розділу майна, щодо забезпечення дітей тощо.


Також дуже важливо дати собі час пройти через всі 4 стадії горювання. Непрожиті почуття і невиплакані сльози впливають на нас сильніше, ніж може здатися. І чим більше ми придушуємо будь-які емоції (вважаючи їх «слабкістю, дурістю» і так далі), тим більш потужно і неконтрольовано вони одного разу прорвуться.


4 этапи
проживання розриву

 

Отже, через що ми проходимо після того, як закінчуємо стосунки?

Заперечення. Якщо пішли від нас, ми можемо довго відмовлятися вірити в те, що це дійсно серйозно. Але і сам ініціатор розставання може ще якийсь час жити тим життям, що було у нього в парі — просто через звичку.

Ейфорія, полегшення від того, що всі негативні моменти залишилися в минулому і вас із цією людиною більше нічого не пов’язує.

Депресія й агресія наздоганяють нас, коли піднімають голови наші внутрішні «дракони»: страхи, комплекси та сумніви. «Можливо, ми даремно розлучилися, адже нікого краще я вже не знайду?», «Та кому я взагалі потрібна з двома дітьми / без дітей / без роботи?», «Роки йдуть, чи встигну я у свій останній вагон?» — ось тільки кілька поширених питань, якими переймаються люди після розриву. Це дійсно дуже боляче. Але, разом із тим, це дає нам шанс змінитися та позбутися від токсичних переконань. Так, розставання як ніщо інше оголює нашу серцевину, всі наші душевні рани та подряпини. Але виявлена проблема — вже наполовину вирішена проблема. Самостійно чи за допомогою психолога — але зайнятися «налагодженням» душі варто.

Прийняття ситуації і свого нового статусу приходить, тільки якщо були повністю прожиті попередні три стадії. І тоді людина готова до побудови нового життя і принципово нових стосунків.


Дякую і прощавай

Головний індикатор по-справжньому завершених стосунків — почуття глибокої та щирої вдячності. І, можливо, легкий світлий смуток. У момент, коли ми говоримо глибинне «так» всьому, що було, коли перестаємо судити себе та іншу людину, негативна матриця обнуляється. Ми стаємо трохи іншими — і тому в нових взаєминах колишні негативні сценарії не мають шансів повторитися.


Минуле по-справжньому стає минулим — тим, що більше не має до нас жодного стосунку. 


Але як бути, якщо час іде, а почуття вдячності ніяк не приходить? Є одна вправа — на перший погляд, проста, але при цьому здійснює глибинні метаморфози. Потрібно скласти два списки. У перший вписати абсолютно все хороше, що було в цих взаєминах, весь позитивний досвід, який ви в них пережили. Дрібниць тут немає — згадуйте і вписуйте все. На якісне виконання завдання може піти кілька днів. Цей список варто тримати під рукою і періодично перечитувати його. Він допоможе усвідомити весь той обсяг, яким збагатив вас цей зв’язок.

Список № 2 — це всі образи, завдані вам колишнім. Він необхідний для того, щоб проявити і відпустити ті почуття, які з якоїсь причини не могли бути виражені раніше. Наприклад, ви вважали, що хороші дівчатка не лаються або боялися втратити коханого. Папір все стерпить. Напишіть все, порвіть і викиньте.


Перемога над собою

Якщо робота була пророблена не для галочки, а від душі, позитивні зміни неминучі. Причому незалежно від того, наскільки ви були щасливі з цією людиною. Навіть якщо мова йде про аб’юз, можна врешті-решт вийти на щиру подяку. Адже жінка, яка зважилася вийти з деструктивних стосунків (нехай при цьому вона втекла в одній піжамі в ніч) — вже відчула свою силу перед насильником. Вже навчилася говорити «ні». І в подальшому у неї є всі шанси створити щасливі гармонійні стосунки.