«Вчуся знаходити час для себе». Вікторія Тігіпко — про соціальний бізнес, виховання дітей і заняття йогою

Вікторія, сьогодні ви одна з найвпливовіших бізнесвумен в Україні. Які особистісні якості спрацювали, щоб ви прийшли до такого результату?

Потрібно працювати. Я працювала з дитинства, тому так і вийшло. З раннього віку розуміла, що буду заробляти гроші, робити великі цікаві проекти. Чим конкретно стану займатися, до кінця не було зрозуміло. Але я вже неодноразово говорила: мені завжди подобалося вирішувати питання.

Це можна назвати умінням брати відповідальність?

Передусім це потрібно назвати бажанням брати відповідальність. Наприклад, мене ніхто не змушував вивчати іноземні мови. Мені хотілося поїхати за кордон учитися. В нас у школі був обмін, на жаль, тільки з Австрією, в Америку ніхто не їздив. Тому мені з моїм англійським довелося швидко вивчити німецьку мову, причому за дуже короткий період, до трьох місяців. Потім було дуже важко, тому що навчання в Австрії велося тільки німецькою, але, тим не менш, я приїхала з дуже хорошою німецькою мовою. Тому все склалося.

У вас сьогодні кілька соціальних неприбуткових бізнесів: Code Club, де на волонтерських засадах навчають дітей, WTECH — ком’юніті жінок в IT і tech-бізнесі. Для чого ви це робите?

Мені здається, зараз без соціальної складової жоден бізнес, по суті, не може нормально існувати і в принципі нормально себе світовідчувати, що важливіше. Тому поряд із будь-яким бізнесом повинен бути social impact — баланс того, що ти заробляєш і що віддаєш. Це дуже важливо, друге навіть важливіше. У нашому випадку ми підтримуємо талановиті стартапи, талановитих дівчат і хлопців, які змінюють наш світ на краще. Інвестуємо в цікаві компанії, які роблять бізнес прозорим.

Кількість клубів CodeClub по всій Україні вже перевалила за 700. Вчимо безкоштовно дітей програмуванню. Сьогодні в програмі більше 5 тисяч дітей. Наступного навчального року в нас буде вже тисяча клубів. Всі викладачі — волонтери, роблять це безкоштовно.

WTECH — Woman in Tech, жінки в технологіях. Це майбутнє, на яке ми робимо ставку. Я думаю, найближчим часом 50% стартапів, які будуть створюватися і в Україні також, матимуть у складі своїх команд як мінімум одну жінку. І цей процес ми плануємо продовжувати, підтримувати, розвиваючи ком’юніті. Наступним етапом у 2020 році стане клуб для жінок у технологічному бізнесі з діджитал-складовою. У нас план на кінець цього року — мати в усіх містах-мільйонниках представників ком’юніті.

Одеський міжнародний кінофестиваль (ОМКФ) — це теж проект не для заробляння грошей.

Фестиваль not for profit, тобто це неприбуткова захід. Але, власне, кінофестивалі неприбуткові і в інших країнах. Вони виживають у 50–100% випадків завдяки спонсорській підтримці тих брендів, яким цікаві такі великі соціальні заходи, як кінофестивалі. Ми — не виняток. Єдина різниця, що допомога від держави поки що мінімальна, вона обмежується 5–10% участі, у той час як в інших країнах може становити від 50% до 90%.

Цього року пройде ювілейний десятий фестиваль. Чи плануєте якісь нові заходи в рамках ОМКФ?

Звісно, ювілейний Одеський кінофестиваль буде дивувати! Плануємо багато яскравих масштабних фестивальних і навколофестивальних заходів, дуже скоро ви про них дізнаєтеся — поки все на стадії підготовки й узгодження. Традиційно будуть зіркові гості зі світовим ім’ям. З нововведень, про які можу розповісти вже зараз: ми ввели нову номінацію «Приз глядацьких симпатій», переможця в якій будуть вибирати глядачі. Раніше вони обирали свого фаворита тільки в Міжнародній програмі. Буде обов’язковий для нашого фестивалю грандіозний open air кінопоказ на Потьомкінських сходах. І, звичайно, багато сюрпризів. Так що чекаємо всіх в Одесі з 12 по 20 липня на нашому ювілейному фестивалі!

Крім бізнесу у вас ще троє дітей. Якщо погортати ваш Instagram, то можна помітити, що ви доволі багато часу проводите разом. Як це виходить у такому ритмі?

Намагаюся брати дітей із собою в поїздки та на конференції.

Їм цікаво?

Їм цікаво зі мною, я сподіваюся. А мені цікаво з ними, це я точно знаю. Тому можливість поїхати разом — це круто. І більше поспілкуватися, адже коли ти вже не втечеш із корабля, можна якусь неприємну тему починати. Буває ж, що вдома якусь неприємну або просто складну тему обговорюєш — і все, дитину як вітром здуло. А коли ти в літаку летиш, це ж прекрасно. Або в машині їдеш. Ніхто нікуди не втече, можна поговорити і не про найприємніше. Це теж важливо — в закритому просторі якийсь час разом побути, побурлити. Тому практикую таке останнім часом доволі часто.

Старший у мене вчиться в Лондоні. Іноді беру то дочку, то молодшого сина з донькою, щоб вони провідали старшого брата, і це класно. Ми разом проводимо час, в одному номері живемо. Тут можна на місяць наговоритися, а потім вже можна ховатися, по дому тікати спокійно.

Вихідні ми теж проводимо разом. У нас є свої сімейні традиції. Млинці по п’ятницях робимо, в баню ходимо по неділях. Дуже важливо мати сімейні традиції. Обов’язково розповідаю на ніч креативні казки.

Я ось була однією дитиною в сім’ї. Тато — вчитель музики, мама — лікар, на мене часу в батьків залишалося дуже мало. А сьогоднішнє доросле покоління має якийсь незрозумілий комплекс провини перед дітьми. Незрозуміло чому. Дуже корисно згадати, скільки з вами батьки проводили часу. Зі мною — дуже мало. Тому що батьки були «в милі» — і прали, і паяли, і перефарбовували свій будинок — багато, чого ми вже не робимо, адже нам все з доставкою привозять. А нам все одно здається, що ми мало часу приділяємо.

Насправді 20–30 хвилин із дитиною на день — більш ніж достатньо. Я ніколи не ставлю тривіальних питань: «Як у школі?», «Як день пройшов?» Розповідаю, як у мене день пройшов, цим втягую в бесіду дитину, і вона охоче ділиться, відразу включається в розмову.

Іноді взагалі помовчати добре. Прийшов, приліг і лежиш, і нічого не відбувається — це найкрутіше. Потім цікаві речі починаються: дитина відкривається, щось розповідає, коли ти не ставиш ніяких запитань.

Ви навантажуєте дітей якимись додатковими предметами, секціями?

Сьогодні краще навчитися прислухатися і не намагатися ламати дітей. Тому стараюся посилювати тільки ті ініціативи, які діти сприймають. У молодшого — футбол. У дочки — арт, вона малює, творить, шиє, пече. Хобі — це добре. Але є речі, які в будь-якому випадку повинні бути, — це математика й англійська. Навіть через «не хочу». Тому що через п’ять-десять років зникнуть сотні професій, і тільки вміння нестандартно мислити, приймати алгоритмічні рішення завжди будуть затребувані, а їх формують все-таки точні науки. Якщо вибирати, чому навчити дитину, то варто вибрати точні науки. Гуманітарні — філософію, історію — можна, але пізніше. За нормального рівня загальної ерудиції їх нескладно засвоїти.

Я знаю, що ще ви займаєтеся йогою. Чому вибрали саме цей вид фізичного навантаження?

Коли в організмі високий рівень стресу, деякі речі допомагають. Ти можеш посміхатися, а всередині у тебе вулкан вибухає. Тому довелося переглянути свої звички, так як працювати потрібно не з зовнішніми факторами, а з внутрішніми.

Мені зі стресом допомагає справлятися медитація. Різні медитації в різних ситуаціях взагалі непогано працюють, перевірено. Йога обов’язково. Якщо у кого немає часу на йогу, потрібно як мінімум освоїти пранаяму — це дихальна гімнастика, яка робить абсолютно чудові речі. Ранок починаю з пранаями, йоги, намагаюся не пропускати.

О 7:30 проводжаю дітей до школи та потім їду в спортзал. Я займаюся в Smartаss — просто дуже люблю музику: електронну, класичну, джазову. А там є дуже якісний зріз електронної музики. Домашня обстановка, дуже якісна акустика, хороший зал, світло, що не напрягає. Бо вдома себе все-таки жалієш, а якісь речі потрібно робити на межі. Тут є можливість себе не жаліти. Тому ходжу туди, доповнюю домашньою йогою та кардіо.

Ви дотримуєтеся здорового харчування і їздили в Індію в Центр аюрведи. Як це змінило ваше життя?

Так, їздила до Індії, в Кералу — Центр аюрведи. Мені захотілося повністю змінити стиль свого харчування. Здоровий тренд правильного харчування в принципі зрозумілий. Менше борошняного, менше солодкого — все. І далі вже можна ускладнювати. Більше сніданок, менше обід, ще менше вечеря. Невеликими порціями, але частіше. Прості речі. Пити багато води, мінус алкоголь, мінус сигарети. Все дуже просто, головне — без істерик. Не треба жорстких схуднень і дієт. Це все доволі шкідливо для організму. Я пробувала вегетаріанство, протрималася три тижні. Але, думаю, все одно повернуся до цього, тому що не можу забути те непередаване відчуття легкості.

Що б ви хотіли змінити в собі?

Хочу більше часу для себе, тому що постійно перебуваю в спілкуванні з людьми, все навколо вирує, але потрібно викроювати час для себе. Раніше у мене виходило приділяти час тільки для дітей, а тепер я хочу час виключно для себе — наприклад, почитати в тиші.

Зараз у мене ще нова тема, і я раджу всім спробувати, навіть тим, хто працює в офісі, адже можна домовитися з роботодавцем. Я стала виїжджати з дому не раніше 12. Раніше я нічого не встигала: приїжджала в офіс, і виникало мільйон питань, які мене рвали на частини, календар червоний, там все по 15 хвилин розписано, мільйон стікерів. Так і нервовий зрив недовго заробити. А коли я вирішила залишатися вдома до 12, все змінилося. Я спокійно провела дітей до школи, позаймалася йогою, поїхала в спортзал.

Я складаю для себе план за так званим методом Pomodoro: 20–30 хвилин роблю план, потім на 5 хвилин переключаюсь на новини, наприклад. Дуже добре працює. Тобто я реально за чотири-п’ять годин, що залишаються після спортзалу, встигаю більше, ніж раніше за весь день!