«Не потрібно себе жаліти». Максим Бахматов — про те, як створити суперкоманду й у що інвестувати час

- 08 Квітня

Керуючий партнер інноваційного парку UNIT.City, голова правління Radar Tech і батько трьох синів Максим Бахматов пояснює, чому він не візьме управлінцем молодого хіпстера, розповідає, як його діти живуть без смартфонів, а також про те, що створювати важливіше, ніж споживати.

Максим, ви людина, якій вдається одночасно керувати декількома проектами та робити це дуже добре. У чому секрет?

Секрет у тому, що не треба себе жаліти. Ми ж усі, як правило, маємо справу з нематеріальними активами. Я поясню. Я ж не намагаюся самотужки перемістити слона за годину з пункту «А» в пункт «Б». Це фізично неможливо. Я займаюся проектами, які в основному вимагають інтелектуального й організаційного таланту. А коли це все пов’язано з інтелектом, відповідно, у нас безмежні можливості. Саме тому, що ці можливості безмежні, є шанс вести одночасно кілька проектів. І коли я чую, як хтось говорить, мовляв, я втомився, не можу, у мене не виходить, то розумію, що це просто самообман. Безумовно, втома може бути, але коли ти проаналізуєш усе, то зрозумієш, що насправді це просто адаптивність мозку. Нас же не змушують щоразу придумувати таблицю Менделєєва, робити якісь геніальні речі. Як правило, щодня ми займаємося рутинними речами. Так, ми повинні щось придумувати. Це «щось» повинно бути геніальним, безумовно. Але більша частина — це рутина, конвеєр. Це щоденні вправи.

Розкажіть про це докладніше.

Я вважаю, що в будь-якому проекті у вас є всього дві ввідні. Це ресурси, тобто гроші, і час. І хто найкраще керує цими ресурсами, той і молодець. У того і виходить проект. Не має значення, що це за проект — приготування пирога, відкриття кафе, гінекологічної клініки, інноваційного центру або розвиток ВДНГ. Всього дві складові: ресурси та час. Як тільки ти це розумієш, у тебе виходять будь-які проекти. Але для цього у тебе повинна бути нормальна команда, яка буде це підхоплювати в твоєму режимі, у твоєму ритмі. Ми нещодавно обговорювали з моєю колегою, що в режимі рull вони повинні мене тягнути за собою. Щоб вони робили набагато більше, набагато краще, щоб я не встигав за ними. Вимагали, хотіли, пропонували проекти і так далі. Для мене це стандарт, від якого потрібно відштовхуватися та йти далі.

А команду самі набираєте?

Так, звісно.

Що потрібно вміти, щоб потрапити до команди Максима Бахматова?

Існує думка, що тільки суперлюди можуть зробити суперпроект. Я ж вважаю, що потрібно робити суперпроект із тими людьми, які є поруч, а не чекати того самого зоряного хлопчика, геніальну дівчинку або якого-небудь Менделєєва. Вважаю, що в процесі роботи народжуються саме ті люди, саме ті експерти, з потрібною кваліфікацією. За винятком якихось супертехнологічних речей. Наприклад, якщо потрібен суперзварник, а я не зварник і не знаю фізики, то, найімовірніше, запрошу фахівця.

Тобто ви прихильник того, що краще ростити людину в команді, ніж запрошувати?

Скажу так: я взагалі ніколи не буду бігати за якоюсь суперзіркою. Я вважаю, що можу зробити офігенні речі, геніальні. Всі проекти, які створювалися останні три-п’ять років, робилися звичайними людьми. Більш того, часто це взагалі люди 45+.

Розбиваєте стереотипи.

Так, тому що сьогодні існує думка, що тільки молодий і красивий хіпстер у змозі робити круті проекти. Це абсолютно не так. Якщо молодий і красивий хіпстер проаналізує статистику успішних стартапів у Кремнієвій долині, то зрозуміє, що найуспішніші стартапери — сорокарічні. Є вже досвід, є вже розуміння, тому вони роблять нереальні речі. Зараз у мене в трьох проектах керівники — жінки 45, 47 і 50 років. І у них дуже гідна зарплатня. Від них я не слухаю ніякі відмовки, мовляв, не можу, не вийшло. Мені це не цікаво. Мені потрібен результат.

У вас троє синів. Це теж відмінний результат. Чим вони захоплюються?

Комп’ютерними іграми. Зараз вони грають у World of Tanks. Стратегії, заробляють гроші. Це така сучасна фішка — наприклад, на день народження старшому синові, Матвію, ми запропонували купити справжній танк на радіоуправлінні, але він вибрав віртуальний. Сказав: «Я буду крутим у цій грі, мене будуть запрошувати в клани. І він буде у мене завжди. Я зможу його апгрейдити». Ось така історія. Я б узагалі не подумав про це.

Обмеження в іграх і гаджетах є?

Звісно, є. Але це немов воювати зі стихією, з океаном — марно боротися, але можна очолити. У синів немає смартфонів, наприклад, у них звичайні «звонилки». Зате у них є цілі, і коли вони їх досягнуть, то отримають iPhone або те, що самі захочуть. За моїм планом, це відбудеться у 1516 років.

І які це цілі?

Вони повинні досягти певного рівня в англійській, певного рівня знань у школі. І вони повинні отримати чорний пояс із карате. Після цього у них з’явиться iPhone. Більш того, такий телефон обіцяний і тренеру. Тобто з усіх боків йде мотивація. У синів удома є доступ до планшета, до комп’ютера, але він обмежений — 15–20 хвилин на день.

На ігри 15–20 хвилин? Цього ж навіть не вистачить, щоб пройти місію.

Кого цікавлять проблеми індіанців, правильно? З іншого боку, у них є чіткі цілі та завдання, що потрібно робити. Я розумію, що ігри їм набагато цікавіші, ніж усе інше. Але що поробиш.

Ваші діти вчаться у приватній школі?

Ні, вони на альтернативній освіті. Мені не подобалося те, що пропонувалося в класичній освіті — і в платній, і в безкоштовній. Діти півроку проходили в перший клас, я їх забрав звідти, вони перейшли на домашню освіту, до них приходили викладачі. А через два роки вони потрапили в альтернативну школу. Це ті діти, які перебувають на домашній освіті, збираються в якийсь клуб, проходять всю обов’язкову програму, складають обов’язкові тести, отримують усі табелі та сертифікати.

Як ви бачите навчання своїх дітей у майбутньому?

Це їм обирати. Але я вважаю, що потрібно так побудувати конструкцію, щоб дитина з другого курсу працювала. Інакше вона ж дебілом вийде з інституту, якщо буде сподіватися, що якісь дядьки там дадуть їй суперзнання, які зроблять її суперрозумною. Ні. Тільки поєднання знань із практикою, з додатковою освітою, з помилками та синцями дадуть можливість хоч щось із неї сформувати. Особистість же формується тільки під тиском. Немає тиску — нічого не буде. Якщо тебе не будуть увесь час пхати, ти не будеш розвиватися.

А як же прислухатися до себе, шукати себе? Сьогодні всі видання рясніють такими порадами.

Я вважаю, що розвиваюся і росту. Це прекрасно. Я усвідомив, що роблю добре, а що — погано. Це теж дуже круто. І ось я думаю, що це — відмінна історія. Я не можу сказати, що успішний, тому що треба порівнювати з кимось, щоб про таке заявляти. Я потенційно талановитий, ось так. Але треба рости і рости. Ось у цьому сенсі я себе знайшов. А далі — мені подобається більше створювати, ніж споживати. Круто, коли ти розумієш, що тобі потрібно не десять котлет, а одна, не триста пар годинників, а одна. Чудово те, що я себе силою змушую переодягатися в інші джинси. Мені, в принципі, не потрібні інші, я можу носити одні постійно, періодично їх перучи. Це теж виклик, розуміння ось цього всього.

У вас великий гардероб?

Є гардеробна кімната на всіх. Там всі одягаються, роздягаються, і більше ніде речі залишати не можна. У дітей є чітке розуміння, що вони носять, як вони носять, за ким що доношують. У них є шанс періодично оновлювати гардероб. Але так як вони все одно все вбивають миттєво, то навіщо витрачати на це зайві гроші? Все одно через місяць одяг перетворюється на мотлох. В якомусь сенсі, я спеціально недодаю дітям, не балую їх надмірно, я роблю це навмисно. Хочу, щоб вони навчилися цінувати ресурси та розуміли, що нічого не дається легко.

Чому ви вибрали саме карате для дітей?

Я вибирав не карате, а тренера. Мені дуже сподобався тренер. Я ходив і обирав людину. А чому карате? Тому що дітям, особливо хлопчикам, необхідно щось, пов’язане з контактними видами спорту. Це добре формує характер. Вони відразу розуміють причинно-наслідковий зв’язок. Як треба тренуватися, як над собою працювати, як розвиватися. Ось це цікаво. На якій іншій моделі ти йому покажеш, як влаштоване життя? А тут є все — ось тобі, будь ласка, дурень суддя. Ось тобі підстава від твого товариша. Ось тобі дружба, коли ви домовляєтеся один одного не місити на спарингу.

Що вам важливо виховати у синах?

Вміння тримати слово. Постійно розвиватися і йти вперед.

У що найкраще інвестувати час?

У створювання і в дітей. І все.

Хочете бути в курсі всього?

Підпишіться на нашу розсилку, вам сподобається.
Ми обіцяємо писати зрідка і по суті