Якщо ви освоїли Прикарпаття і Закарпаття, саме час протестувати на предмет туристичних принад Підкарпаття, що сусідить із Львівською і трохи з Закарпатською областями. Інтерсіті Київ — Перемишль за 6,5 годин домчить до Перемишля, який і стане першим пунктом нашої десятки.


Перемишль


Колись одне з найзахідніших міст Київської Русі тепер розташоване за 14 км від українського кордону, і в ньому збереглося немало українських історичних пам’яток. Наприклад, « Український народний дім», збудований 1904 року на кошти української громади, де працювали театральне товариство «Українська бесіда», Товариство наукових викладів ім. Петра Могили, перемишльський відділ товариства «Просвіта» і банк «Міщанська каса». Або греко-католицький Собор святого Івана Хрестителя — колишній костел єзуїтів, побудований на місці української православної церкви Петра і Павла. А Собор святого Івана Хрестителя (нині парафіяльний костел святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих ), навпаки, між 1784 1946 роками був кафедральним собором греко-католицької Перемишльської єпархії . Приглядайтеся до стародавніх православних ікон у Музеї Перемишльської землі — це зразки українського іконопису.


Цікавою пригодою стане відвідування фортеці «Перемишль», збудованої 1818 року керівництвом Австро-Угорської держави. Комплекс оборонних споруд складався з 15 головних і 42 допоміжних фортів, які огортали місто 45-кілометровим кільцем. Ми побували в найкраще збереженому форті Siedliska або Salis Sogliо і пошкодували, що східні кордони України не укріплювали так професійно: товстелезні стіни, підземні переходи, колись тут були комори, кухні, ліфти, вбиральні, медична частина, зброярня. Гориста місцевість дає чудові можливості для маневру, а розлогі дуби та живописні руїни — для фотосесій. Територія форту величезна, і, якщо блукати без карти, можна ненавмисне перетнути польсько-український кордон. Через форти пролягає туристичний маршрут, піший і велосипедний , довжиною 82 кілометри.


Один із туристичних символів Перемишля — персонаж роману Ярослава Гашека бравий солдат Швейк, який у четвертому томі роману перебуває в Перемишлі. Пам’ятник Швейку важко пропустити — він у самісінькому центрі міста, на площі Ринок, із затертим до блиску носом — хто ж змарнує нагоду потерти на щастя. Але щороку в липні швейківське товариство, створене в місті у 1997 році, проводить у фортеці Великі Маневри Швейківські, а в турбюро можна замовити для прогулянки містом гіда-Швейка.


Замок у Красічині


За 10 кілометрів від Перемишля розташований ренесансний Замок у Красічині. Його потрібно побачити принаймні заради вишуканого декору в техніці сграфіто — двоколірні настінні розписи, в яких зображення відрізняється кольором від основи. У внутрішньому дворі — 7 тисяч квадратних метрів із фігурами святих, римських імператорів, королів, Красицьких, сцен полювання виглядають, як тонке мереживо на міцних стінах. У цього палацу-фортеці традиційно складна історія: замок руйнували ворожі війська і пожежа 1852 року, але найбільшої шкоди завдала радянська армія в 1939 році — солдати повністю знищили декор приміщень, вивезли всі меблі, сплюндрували родинну каплицю, гробівець. Реставрацію почали в 1963 році, але фахівці визнали, що відновити колишню велич пишного замку не вдасться — інтер’єри можна хіба що реконструювати наново.


Непогано збереглася Мисливська зала, в інших кімнатах — архітектура та сліди колишніх розкошів. Цікава історія з чотирма вежами замку: Папська, Королівська, Шляхетська і Божа символізували ієрархію влади — церква, монархія, дворянство і Бог. Вертикалі палацу підтримує також Годинникова башта, споруджена над брамою. Замок у Красічині естетично відбивається в парковому озері, за що це місце люблять весільні кортежі. А до 150-річних дубів і лип у парку можна звертатися по іменах, бо в Сапегів було прийнято з нагоди народження дівчинки садити липу, а на честь хлопчика — дуб. При замку є готель, ресторан, сувенірний кіоск.


Дендропарк, або Arboretum


Дендропарк, або ж Arboretum, розташований за сім кілометрів від Перемишля у містечку Болестращице, кортить назвати заяложеним словом Едем. Колись ці пейзажі малював польський художник Пьотр Міхаловський (одна його робота навіть є в Луврі), його парк і садиба тепер — частина комплексу. Вікові дерева в парку сусідять з екзотичними та рідкісними рослинами, розбавляють пейзаж с тавки з лататтям різних кольорів.

 


Навряд чи ви відрізните на око 1400 видів рослин, які ростуть у дендропарку, але, щоб оцінити красу їхніх «композицій», не треба бути біологом. Гуляти й фотографуватися, пізнавати розмаїття флори та дивуватися, як красиво і раціонально все облаштовано в природі, можна від світання до смеркання. В таких місцях раюють усі органи чуття — зір, нюх, слух, а також у цьому дендропарку облаштували спеціальний тактильний простір для незрячих людей, де можна торкатися вибраних рослин, копій експонатів, макетів, читати інформацію шрифтом Брайля. Експонати і підписи розміщені на висоті, що відповідає потребам людей, які пересуваються на інвалідних візках.


GreenVelo


GreenVelo — гордість польського туристичного сектору. З 2015 року найбільша велотраса країни довжиною понад 2000 км проходить через 5 воєводств східної Польщі. Вздовж траси передбачено побудувати 228 облаштованих зупинок , на яких є кафе, магазини, душ-туалет і ремонт велосипедів, через кожні 5–10 км — парковка-альтанка з картою маршруту та іншими інформаційними матеріалами. Для туристів є спеціальний сайт www.greenvelo.pl і мобільний додаток Green Velo Questy. Мої друзі зі Львова, які випробували на собі та своїх велосипедах серйозний відрізок GreenVelo, залишилися задоволеними: дороги скрізь добрі, маршрут маркований, але не всі заплановані зупинки та сервіси прокату велосипедів, коли в одній точці можеш взяти велосипед, а в іншій здати,  вже працюють. Важливо знати, що алкоголь «за кермом» на велотрасі заборонений, поліція може оштрафувати за зайві проміле.


Крім тренування сідничних і литкових м’язів, велосипедна подорож по GreenVelo передбачає і пізнавальні радості: маршрут проходить через 5 національних парків і багато історично-архітектурних атракцій, можна завернути на «Шлях ікон», «Шлях дерев’яної архітектури» чи кулінарні «Підкарпатські шляхи», можна подивитися релігійні пам’ятки — християнські, іудейські, мусульманські.


Бещадські велодрезини


Невелике село Угерці Мінеральні не становило б інтересу для туристів, якби не витівка місцевого вчителя музики Януша Демковича. У 2015 році Януш, високий ставний блондин в окулярах, диригент за освітою, повернувся до рідного села, орендував частину старої вузькоколійки, закупив чотиримісні дрезини-платформи, на яких є два місця з педалями і два пасажирських — для милування краєвидами, і запустив розвагу в стилі ЗСЖ: мандрівка на дрезині серед чудових краєвидів — 6 км в один бік і 6 назад (для витривалих і запеклих є маршрут на 42 кілометри). Того ж року Польська туристична організація визнала Бершадські велодрезини найкращим туристичним продуктом року.


Ще Януш у 2018 році зробив у селі Школу ремесел, в якій дітей учать гончарству, каліграфії (з пером і чорнилом) та випіканню місцевого печива — прозяків. Школа, завдання якої — збереження традиційних вмінь і знань, надзвичайно сучасна і технологічна: історію села і ремесел розповідають голограми діда й онуки, а в крамничці можна купити сувеніри.

Після всіх розваг Януш може запропонувати нічліг у своїй екосадибі, де є все необхідне і немає нічого зайвого: затишні номери із сільськими фіранками та вишивками, смачнющі натуральні продукти, добротно приготовлена мамою і дружиною домашня вечеря.


Замок Ланцут


Замок Ланцут — універсальний туристичний об’єкт, в якому всі «верстви» вашої компанії знайдуть щось цікаве. Це й історія з архітектурою, і мистецтво — тут вам і галерея скульптур, і збірка фамільних портретів, і багатющий музей ікон, і дзеркальна оранжерея, яка спеціалізується на орхідеях і скопійована з імператорської оранжереї в австрійському Шенбрунні , і музей карет, і повноцінна театральна зала, і гігантська бібліотека на 22000 томів. Італійським парком можна гуляти безкоштовно і уявляти, які свята тут гриміли або як по каналах плавали гондоли.


Проходячи анфіладою кімнат (80 житлових і господарських інтер’єрів) — вітальні, спальні, гостьові, кабінети, ванні кімнати, бальні зали, їдальні, — потрапляєш у приватний простір польських аристократів давніх часів, спостерігаєш моду на меблі, декор, на зміну стилів у мистецтві. Розкіш як статус, як стиль життя: позолота, фрески, вишукані меблі, венеційські дзеркала і неймовірної краси каміни, найдорожчі гобелени, найвитонченіший посуд і найбарвистіші вази, в які працівниці музею регулярно збирають пафосні сухі букети, які б відповідали рівню інтер’єрів.


«На музей сакрального мистецтва мені треба більше часу, а на Каретний двір лише гляну», — думала я, пригнічена красою і розкошами палацу, але загадувати наперед — невдячна справа. Здається, в одному з найбільших у світі музеї карет я б могла провести тиждень. Ландо, екіпажі, карети, диліжанси і дормези, омнібуси і шарабани переважно належать до класу luxury, а на них хромовані дзеркала, грубки для обігріву, декоративні прикраси та різні пристосування для зручності пасажирів. Всі в чудовому стані — надраєні та напуцьовані до блиску. Плюс колекція ретро автомобілів. Плюс фотографії жінок-вершниць. Плюс стайня і манеж.


Відділ сакрального мистецтва, в якому порядкує Ярослав Гемза, автор недавно виданої монографії «Церкви та ікони Лемківщини», — рай для шанувальників давнього мистецтва. Приміщення музею влаштоване як відкритий фонд, а на спеціальних виїзних платформах і стінах — прекрасні зразки іконопису, більшість яких — православні ікони, безцінний культурний спадок, який залишився після переселення українців зі Східних кресів. У цьому ж музеї можна побачити результати сучасних можливостей реставрації: в експозиції експонується ікона, три шари якої рознесені на різні площини, і всі — в чудовому стані.


Солинське озеро


Плавати Солинським озером — все одно що милуватися швейцарськими краєвидами: мальовничі пагорби Бещад, медитативна завмерлість ландшафту, елегантні затоки і заспокійливі острови — мрія соціофоба. Без додаткової інформації — it’s ok, але, коли гід розповідає, що до 1968 року на місці озера було кілька сіл, в яких жили поляки й українці, дивитися за борт трохи моторошно. Перед тим як побудувати одну з найбільших у Європі Солинську ГЕС, влада «запустила» етнографів: типові хати, дерев’яні церкви, предмети побуту, ікони тощо вивезли в скансени і традиційні музеї, щоб історія цих людей не пішла під воду разом із селом.


Тепер на Солинському озері відпочивають туристи, до їхніх послуг прогулянкові кораблики, катамарани, вітрильники, каяки, спа-курорти, кемпінги, зелений туризм у прибережних селах.

Панорамний вид із 82-метрової дамби захоплює дух і притягує романтиків-самогубців, і в цьому сенсі статистика невесела.


Arlamov


Ще один туристичний пункт у Бещадах — Arlamov, комфортабельний 4-зірковий готель зі спа-комплексом, спортивною базою (тут можна практикувати 17 видів спорту — від гольфу і регбі до баскетболу і сквошу, три гірськолижні траси, центр верхової їзди), сучасною концертною залою, вертолітним майданчиком і пам’ятною історичною пригодою, завдяки якій амбасадором готелю є колишній президент Польщі Лех Валенса. У 1973–1993 роках тут був засекречений елітний пансіонат для комуністичної верхівки Польщі — відпочинок і полювання, нічого зайвого. У польських керманичів гостювали лідер Югославії Йосип Броз Тіто, бельгійський король Бодуен із дружиною Фабіолою, президент Франції Валері Жискар д’Естен, шах Ірану Мохаммад Реза Пехлеві.


На повороті до дороги, яка веде до Arlamov, стояли військові блокпости, і жодна жива душа не мала знати, як відпочиває високе панство. У 1982 році, коли у Польщі оголосили воєнний стан, сюди у 9-місячне заслання випровадили лідера «Солідарності» Леха Валенсу. Тепер у його номер, у старий корпус Arlamov водять екскурсії, а він сам приїздить щороку відпочивати в цей ідеальний гірський пейзаж. Якщо навіть відкинути будь-які активності, залишиться розкішний панорамний вид на Бещади з ресторану, адже готель розташований на висоті 590 м над рівнем моря.


Скансен у Сяноку


Скансен у Сяноку — це як наш Пирогів: Музей народного будівництва просто неба, найбільший у Польщі і третій за розміром у Європі. Скансени існують для того, щоб, по-перше, зберегти народну архітектуру, переважно сільську, а по-друге, для демонстрації народних традицій, побуту й обрядів. Їх справді можна порівняти з машиною часу: виходиш із сучасної автівки, переступаєш поріг скансена і опиняєшся в реаліях столітньої чи двохсотлітньої давнини: хата, стіл, ліжко, сіни, посуд, церква, все так, як жили люди у XVIII, XIX чи на початку ХХ століття. В музеях у Сяноку багато етнографічного матеріалу, пов’язаного з українцями — лемками, бойками, жителями Посяння, а також із іншими народами, які жили на цій території. В музеї зібрано понад 31 тисячу експонатів і 150 будівель.


Тут є реконструкція «Галицького ринку» межі XIX і XX століть із поштою, перукарнею, аптекою, шевською майстернею, школою та іншими будівлями, є нафтовий «магазин», діюча майстерня годинникаря. Тут можна зрозуміти, чим бойківські хати відрізнялися від помешкань лемків, походити будинком заможного польського міщанина (мода на мисливські трофеї в житлових приміщеннях — найсильніше враження), заглянути в бойківську церкву святого Онуфрія Великого XVIII століття чи в дерев’яний костел святого Миколая Чудотворця, де можна замовити вінчання, наприклад, обійти навколо млина. Прогулянка лісом і часом.


Готель Dwór Kombornia


Готель Dwór Kombornia входить до Товариства історичних готелів, розташованих у старовинних палацах, маєтках чи інших місцях зі славним минулим. Власник чотиризіркового готелю-бутіку — колишній IT-шник Рішард Скотнічний, який зацікавився готельним бізнесом і карпатськими винами: в колишньому панському підвалі можна замовити дегустацію або купити вина з будь-якої країни Карпатського регіону: польські, словацькі, румунські, угорські. Але українських — катма, бо на Закарпатті, за словами пана Рішарда, не залишилося старих виноробень. Колекцію для винного ательє він збирав разом із сином — об’їхали всі виноробні в країнах Карпатського регіону і продегустували приблизно 2000 вин. Навіть якщо ви не живете в готелі, можете замовити собі дегустацію за 15 євро і пробувати вина в необмеженій кількості.


Біля готелю є 10 гектарів парку, озеро, а в закладі правило — гість має право на релакс, тому конференції, енергійні забави перенесли ближче до готелю WineGarden*** , розташованого в колишньому флігелі та конюшнях, в основному корпусі та навколо — блаженна сільська тиша і природні звуки. У спа можна замовити не лише массажі чи фізіотерапевтичні процедури, але й процедури на основі вина та шоколаду.


Фото: Тетяна Грибова, Юлія Косинська