Влітку навіть найвідчайдушніші працівники і трудоголіки починають лінуватися більше звичайного, мріяти про море, шезлонг, книгу та дозвільне байдикування. Ось ми, наприклад, зледащіли вже настільки, що навіть не можемо самі придумати напрямок для подорожі. Тож звернулися за допомогою до 6 дівчат і запитали, куди вони тікають відпочивати від усього та перезаряджатися. І тепер у нас є ідея поїздки на будь-який випадок: і по Україні, і за кордон, і навіть в області Києва. Якщо, звісно, Катро Заубер погодиться прийняти вас у себе на дачі.

Ольга
Котрус

Письменниця

 

У вересні минулого року я провела прекрасний вікенд на Закарпатті. Є таке миле місце — кантрі-клуб «На траві». Між селами Пилипець та Ізки. Я випадково натрапила на профіль @natrave.club в інстаграмі й закохалася. По-перше, відразу було видно, що і SMM, і облаштуванням, і сервісом займаються суперадекватні люди. По-друге, я не великий шанувальник будиночків із дерев’яного зрубу, мені душно і темно в таких інтер’єрах. А тут усе було біле, сучасне і дуже стильне. Плюс — відмінна кухня, не традиційна закарпатська, а європейська, як у наших улюблених закладах Києва. Всім рекомендую з того часу.

Для мене відпочинок — це сон, повна відсутність часових рамок, смачна їжа, вино, прогулянки, нові враження, мінімум контакту з телефоном. Я не люблю у відпустці спати до дванадцяти, але й точно не належу до тих, хто хоче встигнути побільше, мовляв, годі валятися, вдома виспимося, бігом-бігом. Я десь посередині. 

Мені близька філософія професора Преображенського: «Встигає всюди той, хто нікуди не поспішає».

«На траві» знаходиться в доволі глухому місці. До водоспаду Шипіт і гори Гемби, найближчих і єдиних туристичних місць, можна дійти пішки години за півтори — не поспішаючи, розглядаючи і фотографуючи все по дорозі. Мені так сподобалися тамтешні двори біля приватних будинків — відкриті, без парканів. Ці нескінченні низькі яблуньки з кривими гілочками, обліпленими плодами так густо, що не видно дерева. Оку «міської дитини» є за що зачепитися. Але моїм улюбленим заняттям у кантрі-клубі було лежати на ліжку на другому поверсі котеджу і дивитися крізь віконце на даху, як небом пливуть хмари. Ми з хлопцем приїхали туди дихати повітрям і слухати тишу. І там я вперше побачила зоряне небо. Тобто я ніколи раніше не бачила ТАКИХ зірок. Розсипи, міріади… Такі яскраві, у мене боліла шия, відірватися не могла.

«На траві» мені сподобалося все. Сподобалася погода — середина вересня, дуже ласкаве сонце, в основному прохолодно було, я не люблю спеку. Сподобалося облаштування в котеджі, повна комплектація технікою в кухні на першому поверсі, ванна кімната на другому. Сподобалося, як спокійно там спалося. Сподобалася кухня. І, безумовно, люди, які підтримують цей порядок зовні та душу всередині. Настя Ар’є, глава і засновниця проекту, якій належить ідея, розробка і ретельно продумана кожна дрібниця, від електричного чайника моєї мрії до керамічної ручки душа, все там робить, як для себе самої. Мені б дуже хотілося, щоб до цього місця ніколи не приїхали люди з панськими замашками, яким треба дорого-багато. Вони ніколи не оцінять ані цю тишу, ані ці зірки.

Маша
Леоненко

Авторка проекту Solomia Today та сервісу List. Presentations design

 

У Києві, несподівано для багатьох, моє секретне місце для відпочинку — це коворкінги. У «Леонардо» на «Платформі», в лаунж-зоні, є кілька хороших крісел, які можна розгорнути в бік міста і кілька годин тихо почитати. Ще можна обставити себе квітковими вазонами, і ніхто навіть не підійде. У izone є м’які дивани, на яких теж можна почитати, і я не раз бачила, як люди там засинали. У вихідні в коворкінгах дуже прохолодно і тихо. Ніхто не хоче їздити туди, де проводить будні, але я так роблю.

У ТРЦ «Олімпійський» є лавки, де можна сидіти і навіть вільно плакати, якщо потрібно. З людей там тільки продавці, які раз на годину ходять на перекур. Ще на деяких пагорбах над Дніпром є прохолодні місця. А в Голосіївському парку багато зелені: всюди, де зелень, — там прохолодно. Я беру гамаки, термос і відпочиваю поміж дерев.

Але найбільше я люблю кататися на велосипеді трасою на Трухановому. Я їду, не тримаючись руками за кермо, і все мною мовчки захоплюються. Там же уздовж траси є кілька місць, де можна звернути і забуритися, і вже там розвісити гамаки.

Олександра
Кутас

Стартапер, модель

 

У мене кілька основних місць, щоб морально відновитися. Перше — це спа: спочатку поплавати в басейні, фізично втомитися, а потім розслабитися в сауні. Почала практикувати недавно, хочу це робити на регулярній основі. Я люблю медитувати в спа і накладати на обличчя маски, мені подобається розслаблятися й отримувати задоволення від ароматів.  

Я відмінно відновлююся від живої музики, зокрема, від мюзиклів, це моя велика любов і одна з причин переїзду в Лондон. Мій топ — Mamma Mia!, The Book of Mormon, School of Rock. Після кожного з них я відчуваю справжнє щастя. Також у великому місті для мене важливо знаходити час бути ближчою до природи, тому я люблю лежати на газоні та придумувати назви хмарам у ботсаду Kew Gardens у Лондоні. Туди мене вперше запросив мій чоловік, коли ми почали зустрічатися. Тому з цим місцем пов’язано дуже багато теплих особистих спогадів.

Ксана
Нечипоренко

Директорка организації Global Office, партнер у GoGlobal

 

Рік тому я знайшла маленький оазис посеред спекотної літньої туристичної Одеси. Справжній такий. З деревами, на яких співають птахи, з найсмачнішою їжею та з енергією, яку ти відчуваєш усіма клітинами. Це йога-клуб «Махарадж», де крім занять йогою і спа є ще ресторан веганскої їжі. Найцікавіше тут у тому, що я не займаюся йогою, я не вегетаріанець і тим більше не веган. Але там мені добре.

Для мене відпочинок — це бути поруч із найдорожчими людьми та перемикатися. Іноді це просто подорож у нове місце, іноді до друзів, іноді просто відключитися від постійної метушні. У «Махараджі» мені просто добре, я відчуваю можливість перезарядитися. Я замовляю собі обід і працюю. Іноді можу просто дивитися на заняття людей йогою, поки сиджу та відпочиваю.

Я люблю це місце за створену красу, за те, яким «Махарадж» став і стільки зусиль було докладено. За енергетику та людей. І за спокій.

Маріанна
Факас

Засновниця «Ретро Круїз»

 

Мій улюблений відпочинок — це сісти на велосипед і їхати світ за очі. А якщо раптом немає такої можливості — йти пішки. У світі стільки фантастичних місць, що просто не можна вибрати одне.

 

Ось кажуть же, що не можна увійти в одну річку двічі. Я думаю, нікуди не можна увійти двічі. Є місця, в яких тобі бувало дуже добре, і ти прагнеш туди потрапити. Але момент пройшов, ти вже інший. День інший, думки, почуття. Як же тут відпочити? А ще в таких місцях тебе тут же починає наповнювати ностальгія. Ну, за тими самими, колишніми моментами, які ти тут пережив. Тому подорожувати в одні й ті ж міста для мене катування. 

Я починаю ностальгувати, а це емоційно вимотує. Тому я завжди віддам перевагу чомусь новому.

Єдине моє виключення поки що — Венеція. Я жодного разу не їздила сюди з кимось, я завжди буваю тут одна. І в цьому, напевно, секрет. Повертаючись на ці вулиці, я повертаюся тільки до себе. А це завжди довгоочікувана зустріч.

Блукаєш по цим мінотавровим лабіринтом, уже через 10 хвилин втрачаючи всіляку орієнтацію на місцевості. Вулиці то утискують тебе у вузькі тунелі, так що трешся плечима об штукатурку, то розчиняються величезними морськими площами, і ти стоїш, жмуришся, засліплений сонячними відблисками на воді. А сонце вже за мить може затягнути хмарами, і ти біжиш у старовинну базиліку, щоб сховатися від зливи. Вона гуркоче десь у склепіннях, ти озираєшся на всі боки та розумієш, що залишився зовсім один. У темряві танцюють вогники свічок, ледве освітлюючи інтер’єр. А зі стін на тебе дивиться живопис Тиціана.

Відпочинок — це натхнення. Натхнення не можна запланувати. Про нього можна тільки мріяти. Але якщо бути достатньо чуйним, і головне, нічого не чекати, у найбільш незручний момент мрії мають властивість збуватися.

Катро
Заубер

Співвласниця бару Pink Room, менеджер музичного проекту «Тонка», діджей

 

Несподівано для самої себе, я полюбила нашу дачу. Вона знаходиться у 150 км від Києва, біля Канівського водосховища. У 2016 році, коли ми тільки почали зустрічатися з Сашком, я потрапила в Матвіївку і відчула на собі особливий благотворний вплив природи, яка навколо. Зараз ми стали співвласниками бару Pink Room у центрі Києва, що передбачає веселі та галасливі зустрічі з друзями. Тому виїзд на дачу — це свого роду необхідність, щоб перезарядитися.

Раніше я не цінувала так сильно час у тиші та на природі, але зараз я розумію, що жодна активна подорож у мегаполіси мене так не перезаряджає, як виїзд на природу. Якщо мені доведеться вибирати між Парижем і Матвіївкою, я виберу вікенд на дачі. Мені важливе усамітнення. Вечорами чоловік розводить багаття, ми закутуємося в пледи і, дивлячись на вогонь, ведемо тихі бесіди. У таких розмовах багато щирості та ніжності. Природа позитивно впливає на нас двох.

Я можу займатися городом, який ми почали облаштовувати тільки в цьому році. Можу готувати корисний сніданок, прибиратися в домі. А після взяти книгу чи блокнот і написати кілька нових ідей. Саме розслаблення допомагає мені налаштуватися на хвилю натхнення. Ще у нас є човен і можливість спустити його на воду. Ми беремо з собою ягоди, включаємо улюблену музику з колонки та вирушаємо в маленьку подорож.

Колись я мріяла про сім’ю і заміський будинок із озером, стриженим газоном і садом. Саша теж мріяв про сім’ю та дні, які буде дружно проводити тут разом. І коли ми почали стосунки, незакінчений ремонт у будинку продовжився і завершився завдяки старанням чоловіка. У планах на це літо — побудувати невеликий басейн і музичну студію в одній із кімнат. Всі мрії щодо сімейного затишку та творчого розвитку здійснюються в цьому місці, тому воно таке особливе.