Психологи кажуть, що у більшості людей існує несвідома звичка абстрагуватися від слів, які говорять їхні близькі люди. Але чому так відбувається?
Чим більше ми зближуємося з людиною, тим менше у нас шансів уважно її слухати, каже психолог Кейт Мерфі у своїй книзі «Ви не слухаєте: чого вам не вистачає і чому це важливо». Це називається упередженим ставленням до близькості. Мінус у тому, що з часом це може викликати напругу у стосунках і навіть призвести до розриву.
Вся річ у тім, пояснює вона, що настає момент, коли вам здається, що ви знаєте людину досить добре, і ви думаєте, що можете передбачити, що вона скаже. Як, наприклад, коли ви довго їздите за певним маршрутом і більше не помічаєте покажчики та пейзажі.
Однак ви, зрозуміло, не можете напевно знати, що скаже і зробить навіть найближча вам людина. «Люди завжди змінюються. Щоденні взаємодії та дії формують нас безперервно, тому ніхто з нас не той, яким був минулого місяця, минулого тижня або навіть учора», — говорить Мерфі.
Як приклад Мерфі наводить історію Калін Голдзуорті, яка була шокована, коли її близнюк вирішив переїхати в інше місто. Попри те, що вони 33 роки були нерозлучними, Калін не могла передбачити цього рішення. Або ж коли Ніколас Еплі, професор поведінкових наук, подарував своїй дружині враження на день народження: погодувати дельфінів. Вона обожнювала дельфінів, і він був упевнений, що це буде відмінний подарунок, але насправді його дружина була вагітна і її вивертало від думки, що їй доведеться тримати в руках мертву рибу.
«Ми все розвиваємо стереотипи про людей, яких ми добре знаємо, і ці стереотипи змушують нас припускатися помилок», — говорить вона.
Британський антрополог і еволюційний психолог Робін Данбар говорить, що основний спосіб підтримувати близькі стосунки — це повсякденні розмови. Це означає запитувати: «Як справи?» — і насправді слухати відповідь.
