До мамопластики, операції зі збільшення молочних залоз, у суспільстві існує неоднозначне ставлення. Для того, щоб підняти цю тему і вивести її за рамки замовчування, український бренд білизни Fox Lingerie створив проєкт, у якому троє дівчат, що наважилися на операцію з різних причин, розповіли про свій особистий досвід. Частину коштів від продажу своїх виробів компанія передасть до благодійного фонду «Квітна», що бореться з раком молочної залози. Історії цих героїнь — дуже різні, кожна з них зіштовхнулася з різними відчуттями та проблемами, від повного прийняття себе до розчарування. Нижче ми подаємо їхні розповіді, а також коментар лікаря-мамолога, який розповів про медичні показання до подібних операцій.


Історія 1.
Аня Антоненко, модель


Про прийняття рішення

Я виграла операцію у лікаря, до якого дуже хотіла потрапити на мамопластику, у конкурсі в Instagram. Я довго готувалася й обмірковувала це, років з 18. У 22 у мене виявили фіброаденоми, за якими можна було стежити, але я зважилася на операцію. Під час чергового огляду у мамолога вирішила проконсультуватись і про пластику грудей. Зараз розумію, наскільки важлива в той період була для мене підтримка близьких, вони не відмовляли мене.


Життя після

Уже після мамопластики я народила дитину, годувала її грудьми й почувалася чудово. Саме цей крок підштовхнув мене більше працювати над собою, а не просто чекати дива. Я відкрила в собі жіночність, чуттєвість, впевненість — все те, чого мені так не вистачало в собі ще з юних років.



Повторили б зараз?

Однозначно, так. У мене не вийшло прийняти своє тіло таким, яке воно було, і я знайшла інші способи й можливості. Якби не конкурс і вдача, я б усе одно знайшла спосіб зробити це.


Усвідомлене ставлення до свого тіла — це:

Передусім відчувати сигнали свого тіла, піклуватися про нього — спорт, харчування, духовний розвиток. Завжди стежити за якістю продуктів, косметики для тіла, адже важлива кожна деталь.


Історія 2.
Лера Корж, співзасновниця школи здорового тіла @avq_fitness і avq_clothes


Про прийняття рішення зробити мамопластику

Це був психологічний аспект: я начебто виросла, але не відчувала себе дорослою і жіночною. Я ніколи не замислювалася над пластикою, допоки моя клієнтка не розказала про свій досвід і не поділилася нюансами. Незабаром я була записана на консультацію і наступну операцію до хірурга, який був ще й другом сім’ї. Спочатку у мене навіть не було всієї суми, тому близько 5 місяців я заощаджувала. А ще я нічого не дізнавалася про операцію.

Відновлення не було складним, але коли зняли бандаж, я побачила, що груди опустилися несиметрично. Все через те, що зазвичай жіночі м’язи в товщину близько 2 мм, а у мене були 2 см, через постійні заняття спортом, і один м’яз затиснув ліву частину грудей. Тому через 2 місяці мені зробили повторну операцію, але вже під місцевою анестезією, а не під загальним наркозом. Не бажаю нікому пережити таке, і якби я знала, як це, не пішла б на цей крок ніколи.


Після другої операції груди вже були на одному рівні, але посередині з’явилася ледь помітна ямочка, мені сказали, що вона вирівняється. Протягом двох років ямочка тільки збільшувалася, і вже інший хірург під час консультації повідомив, що мені вирізали нижню капсулу разом із моєю жировою тканиною.


Щоб було зрозуміліше, уточню: силіконовий імплант має своєрідні маячки, за якими перевіряється симетричність його розміщення. І якщо все зроблено правильно, вони не будуть помітні. Але через те, що у мене був вирізаний жировий прошарок, який повинен був прикрити імплант, ці маяки були помітними. На додаток до цього мені не підрізали верхню капсулу й у мене почав з’їжджати м’яз. Дискомфорту не було, але візуально помітно.



У лютому 2019 року мені знову зробили операцію — начебто нормально, але крапки від імпланту від ареоли до кінця грудей було знову помітно. Мені ввели препарат, який бореться з рубцюванням, але ніхто не сказав, наскільки він може бути небезпечним для організму. Виявилося, що він повністю вбиває імунітет у зоні уколу, а крім рубців може роз’їдати тканини. За 3 тижні мені зробили 3 таких уколи, і почалося найстрашніше: низ грудей почав синіти, як синяк, потім як гематома. Лікар сказав, що це нормально і скоро все минеться. Я більше не могла дивитись у дзеркало, мені було страшно.


Тепер історія кохання. Мій коханий наполіг на візиті до іншого лікаря. Під час УЗД стало зрозуміло, що синім виявився імплант — його було сильно видно, тому що моя шкіра стала як пергамент, вона була товщиною в 1 мм і в будь-який момент могла просто порватися. У мене було 3 дні, щоб вирішити, дістаю я імпланти чи ні.

Мені вперше було страшно перед операцією, тому що я розуміла, як проходить відновлення після збільшення грудей, але не коли імпланти витягають. Для мене психологічно це було просто жахливо, я переживала не тільки за здоров’я, а й за естетику. Через стрес я втратила вагу — з 54 до 44 кг. Усі мої м’язи втратили тонус. Перший місяць я взагалі не дивилася на себе у дзеркало. Зараз все добре, але місце ураженої шкіри залишилося, і вона буде відновлюватися рік, а через пів року мені мінятимуть шов. На щастя, мені не потрібно буде пересаджувати жирові тканини.


Життя після пластичної операції

Цей досвід мені потрібно було пережити. Якби я не зробила собі груди, я б весь час думала, що хочу цього. Думала б, що з грудьми моє життя зміниться, а насправді нічого не змінюється. Магії не існує. Чесно кажучи, після операції я так жодного разу і не носила відкриті декольте. Але коли мені вийняли імпланти, я нарешті полюбила своє тіло. Настільки сильно, що почала носити відкриті речі. І абсолютно точно не хочу ставити імпланти знову. Зараз я абсолютно здорова людина.


Перший раз моє рішення було неусвідомленим, я була молода, без сформованої особистості. Мені здавалося, що всі проблеми в зовнішності. На цю мить я знаю свої сильні сторони й мінуси. Я багато працювала з психологом, почала жити в моменті, стала більш сімейною, перестала виставляти все напоказ. Зараз я в гармонії. Мене нічого не турбує, особливо зовнішність.

Усвідомлене ставлення до свого тіла — це:

Я не піду на естетику, якщо це зашкодить здоров’ю. Відчуття того, що я здорова, — найважливіше.


Історія 3.
Лера Квасневська, письменниця, авторка курсу «М’язи тексту» і засновниця текстового бюро TELL THEM


Початок історії

Все просто: я була худим «пацаном-переростком», сутулою і з маленькими грудьми. Потім завагітніла і так вийшло, що годувала і вагітніла я 3,5 року поспіль. Через це груди деформувалися. Я страждала від того, що моє тіло мені не належить. Зрозуміла, що всі соціальні гештальти я закрила і залишилася з тілом, на яке не хотілося дивитись. Я народила двох дітей, у мене є кар’єра мрії. А ще у мене була сильна асиметрія грудей і загалом це складно було назвати грудьми, обвисла шкіра та й все.


Я зіткнулася зі своїм лікарем по роботі, плюс знайома зробила операцію у цього ж хірурга. Мені здавалося, що я повністю готова до змін. Єдине, про що я не прочитала, це про період реабілітації після операції. Січень я обрала тому, що хотіла зробити собі подарунок на Новий рік. Взагалі не було страшно аж до 17 січня, а ось вранці я зрозуміла, що загального наркозу у мене в житті ще не було і страшніше через нього. Ще й фільм «Наркоз» подивилась і думала, що буду все відчувати.



Життя до і після

Думки, що життя зміниться, у мене не було, воно змінилося ще до операції. Моїм татам, у мене їх два, було важко прийняти моє рішення. Але у мене була підтримка чоловіка, після операції я 2 тижні жила окремо, а він з дітьми. Я вела щоденник в Instagram і хотіла поділитися своїм досвідом, сказати, що це дуже важко. У всіх по-різному, звісно, але взагалі це важко.


У суспільстві є стійка думка, що після цієї процедури ти автоматично належиш до певної групи жінок. Тільки-но говориш, що зробила собі груди, ставлення відразу змінюється. Я тому і розповіла всю свою історію. Зараз я дуже рада, що зробила пластику. Це сильно вплинуло на моє життя. У сексуальному плані до пластики мені було некомфортно, я не могла носити боді, вимикала світло у спальні з чоловіком. Але на людях мені було все одно, їм немає діла до мого тіла.

Усвідомлене ставлення до свого тіла — це:

Прислухатися до нього завжди.


Євген Костюченко,
мамолог

Коментар мамолога Євгена Костюченка:

У яких випадках лікарі можуть порадити зробити пластичну операцію грудей?

Незадовільний естетичний вигляд, процеси старіння шкіри. Плюс, показаннями є різке скидання маси тіла — від 9 до 30 кг. Коли з’являється обвисла шкіра, яку іншими процедурами прибрати неможливо.


Чи впливають імпланти на рак молочної залози?

Існує хибна думка, що імпланти впливають на виникнення раку молочної залози. Однак це не так. Виявлення раку молочної залози у жінок, які поставили імпланти раніше, відбувається скоріше тому, що ці жінки частіше проводять скринінг і частіше відвідують мамолога.


Як часто необхідно відвідувати мамолога?

За відсутності факторів ризику, до 40 років досить клінічного огляду грудних залоз у мамолога один раз на рік, а з 40 років — огляд і мамографія. За наявності факторів ризику до 35 років, рекомендується УЗД молочних залоз і огляд мамолога 1 раз на рік, МРТ за необхідності, а після 35 років до цих методів обстеження додається ще мамографія. Для жінок з групи високого ризику (наприклад, носіїв спадкових мутацій генів BRCA1/2) з 30 до 35 років обов’язково щорічно проводити огляд мамолога, УЗД і МРТ молочних залоз із контрастом, а після 35 років до цих методів обстеження додається ще мамографія.


Які первинні ознаки раку молочної залози?

Найбільш частим первинним проявом раку молочної залози є поява ущільнення. Новоутворення, як правило, не болить і ніяк не турбує, але за появи будь-яких найменших змін необхідно відразу звертатися до мамолога. Іншими проявами може бути збільшення молочної залози, асиметрія, втягування шкіри, втягнення соска, деформація залози, набряк, почервоніння шкіри, лимонна шкірка, виділення з соска (в першу чергу кров’яні й темні). Якщо ви помітили щось незвичне для себе, не відкладайте візит до мамолога.


Читайте також: Відео дня: міфи про рак грудей від бренду Sleeper