Засновниця Anywell та Anywell Shop, салону Anywell Facial Bar і співзасновниця бренду Tatman Handmade Марія Кауфман взяла участь у проєкті Small Talk Show. Його засновниці Катя Коваль і Джейн Давидюк спілкуються з відомими жінками з різних індустрій і розмовляють з ними про щастя, кар’єру, цінності і саморозвиток. Знайомимо вас із проєктом і пропонуємо почитати найцікавіше зі спілкування Марії, Каті і Джейн.
Маріє, ви приклад щасливої жінки, яка істинно любить і цінує себе. Як ви йшли до цього?
Я, напевно, не з тих дівчат, які з дитинства росли з любов’ю до себе і з розумінням того, як себе любити, що це таке, навіщо це потрібно і чому це важливо. Тому цей шлях зайняв у мене досить багато часу. Крок за кроком я вчилася і продовжую вчитися любити себе і пропагую любов до себе через проєкти, які я роблю.
Чи можете ви об’єднати любов до себе і відчуття щастя?
Безумовно. Шлях до щастя кожної людини починається з любові до себе. Для мене це основа основ. Я вважаю, неможливо любити, давати, віддавати щось іншій людині, не навчившись робити те ж саме для себе. Багато в чому щастя залежить саме від любові до себе.
Що, на вашу думку, заважає багатьом жінкам полюбити себе і відчувати щастя? Наскільки я розумію, ми часто стикаємося з питанням любові до когось і надаємо цьому великого значення. Себе ж ставимо на друге місце.
Нас з дитинства вчили любити інших людей. Вчили, що себе любити – це егоїзм. Полюби іншого, віддай іншому, допоможи іншому, а потім ти … Це багато в чому пішло від наших батьків, тому що вони росли в інший час. Від бабусь, дідусів. Тому що вони віддавали всі дітям, онукам, чоловікам, дружинам, донькам і т д. На жаль, я думаю, це тому, що нас не вчили. І важливо пояснювати, що егоїзм і любов до себе – два дуже різні поняття.
Для мене егоїзм – це коли ти хочеш, щоб інші люди жили так, як ти це розумієш. Коли ти змушуєш іншу людину жити за своїми правилами… Любов до себе не про це.
Нас з дитинства вчили любити інших людей. Вчили, що себе любити – це егоїзм.
Які у вас є інструменти, що роблять вас щасливою в складні часи? Як ви виходите з цього стану?
В першу чергу, це моя сім’я. Для мене дуже важливе спілкування з моєю родиною, дуже важливий цей контакт. Якщо мені якось сумно або самотньо, я звертаюся до своєї сім’ї. Це велике джерело натхнення і мого особистого щастя.
Мене дуже надихають фільми, весела музика. Ви знаєте, ще, напевно, мене надихає Instagram. Він у мене не викликає бажання відповідати якимось стандартам, скоріше, він викликає у мене інтерес до життя. Я іноді заходжу в соцмережу, скролю стрічку, і вона надихає мене не сидіти і сумувати, а мотивує щось робити далі.
Європейські жінки менше часу приділяють своїй зовнішності, але вони виглядають більш щасливими, радіють дрібницям і багато посміхаються. Що ви думаєте про це? Що ж насправді приносить щастя?
Я думаю, що багато в чому це залежить від рівня життя, який в Європі трішечки вище. Відповідно, у них менше болить голова про соціальне забезпечення, майбутнє, здоров’я, про дітей, навчання, роботу… У будь-якому випадку, це позначається на здоров’ї, на зовнішньому вигляді. Я думаю, що це перший фактор, який впливає на більш веселий настрій і більш розслаблену обстановку життя.
Але в будь-якій країні є різні жінки. Я довго жила в Англії, можу сказати, що є англійки, які багато часу приділяють собі, своєму зовнішньому вигляду, тому, що на них одягнено, як це виглядає. Так само, як і в нашій країні є жінки, які не ставлять свій зовнішній вигляд на перше місце. Думаю, що це залежить від пріоритетів кожної.
Я рада, що ми рухаємося до того, що жінка може бути різною. І різна вона красива, і різна вона гідна.
Так, залишилася думка, що дівчина має бути вродливою і це добре, на мою думку. Ми в Anywell Facial Bar працюємо над тим, щоб дівчата подобалися собі в дзеркалі. І йшли від нас із внутрішнім усвідомленням, що я – красива, я – класна така, як є.
Важливо прибирати рамки. Ти повинна тільки підійти до дзеркала і сказати, я класна. Такою я відчуваю себе. У кожного свої моменти цьому сприяють. Найголовніше – внутрішнє відчуття, що ти собі подобаєшся.
Найголовніше – внутрішнє відчуття, що ти собі подобаєшся.
Маріє, одні кажуть, що потрібно підтримувати свої сильні сторони, займатися тим, що у нас вже виходить. Інші ж вірять, що необхідно постійно пробувати нове. Прихильницею якої ідеї є ви?
Мені здається, я пробувала кожну з них. Я тривалий час звертала увагу на свої недоліки і всіма силами намагалася їх виправити. Щось змінити, щось спробувати нове, тому що так потрібно і так буде правильно. Мене це привело до висновку, що не завжди і не кожному потрібно пробувати щось нове.
Не завжди і не кожному потрібно пробувати щось нове.
Останнім часом я приділяю більше уваги своїм сильним сторонам. Розвиваю їх наскільки це можливо. Не знаю, чи це правильний шлях, але на даний момент це так. Це не означає, що я ігнорую ті речі, які хотілося б змінити в собі, але я менше концентруюся на терміновості видалення цього зі свого життя.
Ви справляєте враження людини, яка добре вибудовує власні кордони. Як ви вибудовували їх і чи ви навчилися робити це екологічно?
Я намагаюся все робити екологічно, не зашкодивши іншим. Іноді вибудовувати кордони виходить не так легко. Іноді за собою це підтягує зачіпання почуттів іншої людини. Мене це засмучує, я б не хотіла б бентежити почуття інших. У роботі я зіштовхнулася з тим, що часто не поважаються кордони іншої людини. Тут якраз егоїзм проявляється. Коли ці люди думають, що вони так живуть, і всі мають жити так, як вони собі уявляють.
Я ще вчуся робити це екологічно. Не завжди виходить. Іноді я здаюся і думаю, що краще нехай буде по-їхньому, але не зайде в якийсь глухий кут. Думаю, через деякий час я буду робити це майстерно, нікого не ображаючи, не зачіпаючи кордонів іншої людини. Наразі для мене це складна дія, яку потрібно робити. Свої кордони потрібно відстоювати обов’язково.
Свої кордони потрібно відстоювати обов’язково.
Коли ми відстоюємо власні кордони, ми часто стикаємося і з межами інших. Іноді вони дуже боляче їх відстоюють. Стикалися ви з таким?
Так, бувало і не раз. Кожна людина – це цілий всесвіт. Свій, унікальний. І в будь-якому випадку, взаємодіючи з кимось, ми стикаємося не тільки з його межами, але і з його поглядами, розумінням, філософією. Людина може стати з якимось своїм вантажем і це потрібно поважати, цінувати і не приймати на себе особисто. Я вчуся не брати всесвіт іншої людини на себе особисто, її настрій, рамки, або навпаки – відсутність рамок.
Я намагаюся собі нагадувати, що кожна людина в моєму житті – це вчитель. Я дуже вдячна кожному навіть за вантаж емоцій, який я не завжди хочу відчувати. За підсумком, я стільки всього відкриваю в собі, стільки висновків роблю, стільки дізнаюся. Тому будь-яке зіткнення з межами іншої людини мені точно йде на користь.
Людина може стати з якимось своїм вантажем і це потрібно поважати, цінувати і не приймати на себе особисто.
Є таке поняття, як десенситизація. Ми звикаємо до чогось і припиняємо сприймати як щось особливе. Чи релевантне для тебе таке відчуття, що щось раніше важливе вже не має WOW-ефекту?
Так, напевно є таке у мене. Мені хочеться вірити, що так буває у багатьох. Я це називаю “внутрішньою розпещеністю”. Перший раз це викликає море позитивних емоцій. Другий раз вже менше, п’ятий раз вже сприймаєш, як щось звичайне “нууу, дякую”. Це та якість, яку я б не хотіла виховати в собі. Я хочу залишити дитину в собі, яка щиро радіє. Діти, навіть вп’яте, щиро радіють іграшці.
Що ви вважаєте своєю суперсилою?
Залишатися позитивною. У складних ситуаціях я відходжу на 5 хвилин в бік, трішечки плачу, але потім залишаюся позитивною. І намагаюся повернути будь-яку ситуацію в позитив.
Щоб б ви побажали собі 18-річній?
Любити себе. Тому що я у 18 років не знала, що це таке.
Фото: Sana Shcherba
