Аналіз крові — просте рутинне обстеження, з якого найчастіше починаються всі інші. Воно допомагає зрозуміти загальний стан організму, які процеси відбуваються в органах і тканинах, та, за потреби, визначитися з додатковим обстеженням.
Якщо вам жодного разу не доводилося, скажімо, досліджувати рівень пролактину чи тиреотропного гормону, то із загальним аналізом крові, напевно, стикалася кожна людина. Разом зі спеціалістами лабораторій «Сінево» ми розібралися, що відбувається, коли медсестра забирає заповітну пробірку в надра лабораторії, а також як не боятися здавати кров і чи варто переходити на особливий режим, щоб відновитися після маніпуляцій.
Як роблять загальний аналіз крові?
У крові містяться три види клітин: лейкоцити, тромбоцити й еритроцити. Перші займаються імунним захистом, другі відповідають за здатність крові згортатися, а треті переносять кисень до тканин і транспортують із них вуглекислий газ.
Для загального аналізу крові підраховують кількість клітин усіх видів. Їх кількість залежить від віку людини, її стану здоров’я та умов, у яких організм перебуває. Дані про кількість клітин певного виду, їх форму, розмір та інші якісні характеристики повідомляють про те, які процеси в ньому відбуваються. У «Сінево» загальний аналіз крові включає 30 показників.
Щоб проаналізувати клітинні елементи в загальному аналізі крові, використовується метод проточної цитофлуорметрії (flow cytometry). Він автоматизований і, на відміну від ручного, не дає похибок. Спосіб дає змогу доволі швидко підрахувати кількість клітин і оцінити їхні основні параметри. Проточна цитофлуорметрія аналізує клітини, перевіряючи їх на здатність розсіювати світло та флуоресціювати (світитися).
Зібрані зразки крові для аналізу обробляються спеціальним барвником — флуорхромом. Потім вона пропускається через «коридорчик» шириною в одну клітину, на який спрямований лазерний промінь. Прилади фіксують відповідні сигнали. Це дозволяє підрахувати кількість різних видів клітин і визначити їх форму.
Під час загального аналізу крові визначають лейкоцитарну формулу, рівень гемоглобіну і ШОЕ.
Що таке лейкоцитарна формула?
Лейкоцитарна формула показує, скільки різних видів лейкоцитів є в одиниці крові. Їх співвідношення допомагає зрозуміти, чим організм «зайнятий» у даний час.
Лейкоцити діляться на п’ять видів — залежно від того, які завдання виконують. Знищенням бактерій займаються переважно нейтрофіли. Комплекси «антиген — антитіло» знищують еозинофіли. Якщо трапляється алергічна реакція, її гасять базофіли. Знищенням бактерій, вірусів, сторонніх часток і клітин займаються моноцити. А за імунітет — місцевий і загальний — відповідають лімфоцити.
Співвідношення різних видів лейкоцитів дає змогу зрозуміти, яке завдання організм зараз розв’язує. Наприклад, якщо в ньому є запальний процес, причиною якого стала бактеріальна інфекція, у формулі буде більше нейтрофілів. Якщо їхній ступінь зрілості різний, отже, інфекція важка. Нейтрофіли теж бувають різних видів. Якщо у формулі багато паличкоядерних, значить, процес гострий, і чим їх більше, тим гостріший.
Так само можна визначити інші стани організму. Велика кількість лімфоцитів може свідчити про вірусну інфекцію, а якщо «підскочив» рівень еозинофілів, можливо, це ознака алергічної реакції.
Про що говорить рівень гемоглобіну?
Один із найважливіших і точно найвідоміший із параметрів крові. Гемоглобін — це складний білок, завданнями якого є транспортування до тканин кисню та виведення з них вуглекислого газу. Оцінка кількості гемоглобіну є одним із головних діагностичних заходів, коли йдеться про анемії.
Що таке ШОЕ?
Абревіатура «ШОЕ» розшифровується, як «швидкість осідання еритроцитів». Цей параметр визначають за першу годину, що пройшла з моменту, коли кров була взята на аналіз. Еритроцити мають властивість опускатися (осідати) на дно пробірки. Те, скільки їх осіло, і показує ШОЕ. Одиниця її вимірювання — міліметри.
Показник ШОЕ використовується під час діагностування широкого кола захворювань: інфекційних, онкологічних, автоімунних. Однак він може змінюватися з різних причин, не тільки через запальні процеси. Тому його не використовують ізольовано, а завжди комбінують з іншими аналізами.
Якщо провести аналіз крові в різних лабораторіях, можна отримати різні значення ШОЕ. Так відбувається тому, що для підрахунку можуть використовуватися два методи: Панченкова і Вестергрена.
Метод Панченкова ручний, нестандартизований і неточний. Його часто застосовують на пострадянському просторі. Однак недосконалість методу призводить до помилкових результатів і, як наслідок, створює проблеми для роботи лікарів.
Метод Вестергрена, навпаки, стандартизований, точний. Міжнародна рада зі стандартизації в гематології рекомендує використовувати для підрахунку ШОЕ метод Вестергрена.
Чим вища ШОЕ крові, тим сильніше різняться результати, отримані під час використання методів Панченкова і Вестергрена (в останньому випадку показники будуть значно вищими).
У лабораторіях «Сінево» ШОЕ визначають на аналізаторах Alifax. Метод заснований на вимірюванні кінетики агрегації еритроцитів протягом перших 20 секунд процесу. Результати вимірювання перетворюють на мм/год шкали Вестергрена.
Факти, які потрібно знати про ШОЕ
- ШОЕ може бути підвищеною у здорових людей, і це нормально.
Приблизно у 5% випадків так і трапляється. Найчастіше підвищені показники спостерігаються у літніх людей, майбутніх мам, молодих мам у післяпологовому періоді, під час менструації, після вакцинації і за підвищеного рівня холестерину у крові. Крім того, до цього можуть призвести ожиріння, тривалий марафон, дотримання білкової дієти, а також застосування деяких ліків.
- ШОЕ може підвищуватися у разі запалення, пошкодження тканин, онкологічних захворювань.
ШОЕ не є специфічним тестом для виявлення запалення. Якщо отримано високе значення ШОЕ, це привід не для встановлення діагнозу, а для повторного дослідження. Аналізом, що вказує на наявність запалення, є С-реактивний білок (СРБ) — основний маркер гострої фази запалення.
Чи потрібно дбати про здоров’я крові?
Існують захворювання крові, проте термін «здоров’я крові» некоректний. Її стан — дзеркало, що відбиває стан організму в цілому. Тому і дієти чи способу життя, які були б корисними для крові або допомагали її «поліпшити», немає. Потрібно дбати про здоров’я організму загалом. З цієї ж причини не можна говорити про те, що якийсь із показників аналізу крові свідчить про загальне здоров’я більше, ніж інші.
Чи потрібно регулярно здавати аналіз крові?
Так. Його слід робити раз на рік під час чергового огляду. Аналіз крові — мабуть, найпростіший і найшвидший спосіб зрозуміти, чи потрібно проводити додаткові дослідження. Якщо в організмі існує патологічний процес, це стане зрозуміло. Аналіз крові — відправна точка для подальших дій. Щось на кшталт щорічного техогляду для машини: перевірити загальний стан, знайти слабкі місця, виправити й не дати їм розвинутись у проблему.
Як не боятися здавати кров?
Страх медичних маніпуляцій — поширена фобія. Вилікувати її в лабораторії, звісно, не вийде. Але є способи послабити і зробити процедуру настільки комфортною, наскільки це можливо. Наприклад, використовувати спеціальний сканер для візуалізації вен. Він дає змогу заздалегідь визначити, звідки зручно взяти кров, і зробити це з першого разу.
Окуляри віртуальної реальності допомагають зайняти мозок, наприклад, мультфільмом, а не спостереженням за маніпуляцією, що часто стає причиною неприємних переживань. Пристрій під назвою Buzzy bee, схожий на потішну бджолу, «дзижчить» і за допомогою вібрації відволікає від негативних фізичних відчуттів під час маніпуляції. Всі ці методи випробувані й успішно застосовуються в «Сінево».
Як готуватися до аналізу крові та відновлюватися після нього?
Підготовка до аналізу крові залежить від того, що саме буде предметом дослідження.
Для загального аналізу, наприклад, важливо не їсти, не курити, не вживати алкоголь і обмежити фізичну активність за 6–12 годин до здачі крові. А якщо, наприклад, потрібно визначити рівень тестостерону, зробити це бажано до 10 ранку, оскільки на концентрацію гормону впливають добові ритми.
Відновлюватися після здачі крові на аналіз не потрібно. Для дослідження її беруть зовсім небагато, всього 2–4 мл. Гематоген теж їсти необов’язково: втрата заліза зовсім незначна і не призведе до якихось порушень роботи організму. Крім того, згідно з Держстандартом, у дитячому гематогені чорного харчового альбуміну (залізо міститься саме в цьому компоненті) всього 4–5%. Решта припадає на цукор, згущене молоко, крохмальну патоку плюс частки відсотка ароматизаторів, зазвичай ваніліну. Як бачите, гематоген — це не залізо, а швидкі вуглеводи.
