Кожен, хто мав дежавю хоча б раз, знає це відчуття, коли здається, ніби це все вже відбувалося. І готовий заприсягтися, що може передбачити, що буде далі. Вчені з Університету штату Колорадо розповіли, як влаштоване це явище.
Дослідниця Енн Клірі представила теорію, яка пояснює специфіку дежавю не тільки через відчуття повторюваності події, а й пояснює, звідки береться відчуття того, що ми, як здається, можемо передбачити майбутнє.
Клірі говорить: вся справа в когнітивній ілюзії. Щоб перевірити це, вчені попросили групу добровольців спостерігати за віртуальною сценою на комп’ютері. Сцена рухалася праворуч або ліворуч, а учасники експерименту повинні були сказати, чи збігається це з їхніми передчуттями. У наступному досліді потрібно було оцінити, наскільки сцена здається їм знайомою — як до, так і після руху. Вчені виявили, що передчуття у стані дежавю сильно корелювало з «послявідчуттям» — тобто учасник повідомляв, що знав, куди зрушить сцена, вже після її руху. Однак знати це заздалегідь він ніяк не міг, тому що зрушення відбувалися випадковим чином.
Дослідники помітили, що відчуття дежавю було особливо сильним у тих випадках, коли учасники знаходили сцену дуже знайомою. Але, як і з прогнозом, це відчуття не було пов’язане з реальністю.
Виходить, що дежавю впливало не тільки на сприйняття майбутнього у суб’єкта, але й ретроспективно змінювало оцінку минулого. « Через те, що ситуація сприймається знайомою, з’являється почуття, що ти знав заздалегідь, що трапиться, навіть якщо це не так », — пояснюють учені.
Фото: Michael Pudelka
