Часом здається, що самоспівчуття — річ шкідлива: мовляв, вона може зробити людину занадто ледачою або занадто зацикленою на собі. Але існують дослідження, що впевнено доводять зворотне: здорове співчуття до себе може зробити вас більш мотивованими й націленими на досягнення мети. Як зрозуміти, чи достатньо у вас самоспівчуття і наскільки добре розвинена ця навичка?

Дайте собі відповідь на ці 4 запитання — тільки чесно.


1. Ви добре знайомі не тільки зі своїми сильними сторонами, а й зі слабкими?


Коли ми стикаємося з критикою, захисна реакція — одна з найпоширеніших: ми ігноруємо негативну оцінку і підтверджуємо самі для себе свої позитивні якості. Іноді це правильно — критика не завжди конструктивна. Але іноді ми можемо і втратити корисну інформацію. Самоспівчуття — якраз про те, щоб приймати недосконалості та з розумінням ставитися до того, що ми всі — люди і ми неідеальні. Розмірковуючи з такої позиції, з негативною інформацією працювати набагато простіше. 

Дослідження показали, що люди з розвиненим самоспівчуттям почуваються спокійнішими та менш вразливими, виконуючи завдання, в яких їхній результат оцінює суспільство, і більш реалістично дивляться на свою роботу.

Тому, якщо загалом ви оцінюєте себе високо, але відмовляєтеся приймати той факт, що є сфери, в яких вам не завадить поліпшити свої навички, — ймовірно, з самоспівчуттям у вас так собі. Можливо, ви занадто суворі до себе і не даєте собі права на помилку.

Цікаво, що і занадто сильна фіксація на недоліках і позиція «я такий/така, і з цим нічого не поробиш» — теж неправильна тактика. Самоспівчуття — це про відповідальність і здатність змінюватися, а також брати на себе ініціативу у змінах. 


2. Ви думаєте про своє здоров’я і гарне самопочуття або фокусуєтеся на нагальних бажаннях?


Іноді ми приймаємо рішення, спрямовані на те, щоб почуватися себе добре, але в довгостроковій перспективі вони лише шкідливі. Наприклад, рішення дивитися до ночі серіали та їсти чипси. Звісно, деколи ситуація вимагає того, щоб побалувати себе — ми тільки за. Однак коріння самоспівчуття в тому, щоб робити речі, важливі й корисні для вас у тривалому забігу. Так, саме самоспівчуття допомагає людям дотримуватися здорового раціону харчування, відмовитися від куріння і займатися спортом.

Тому, якщо ви виправдовуєте потурання собі міркуваннями в дусі «я просто добрий до себе», але після потурання вам стає гірше, поставте собі запитання — чи дійсно це доброта?


3. Ви співчуваєте іншим?


Співчуття до себе зростає із загального теплого й уважного ставлення до людей. Самоспівчуття — це про «наступили непрості часи», а не про «ох, який я нещасний». У дослідженні люди, які були схильними до самоспівчуття, не погоджувалися з тезами на кшталт «мені складніше, ніж усім іншим» або «чому погані речі завжди трапляються тільки зі мною?» А романтичні партнери людей, що мають навичку самоспівчуття, кажуть, що вони менш схильні до контролю, агресії та приймають недосконалості інших. 


4. Ви готові до викликів або вибираєте безпечні стратегії?


Часом нам не хочеться пробувати щось нове, тому що ми не впевнені, що досягнемо успіху: складний клас, відмовитися від нездорової звички, нарешті піти на спорт. Особливо якщо в минулому у нас є негативний досвід. Спроба захистити себе може здаватися самоспівчуттям — але це не так. Люди, які самоспівчувають, схильні кидати собі виклики й виходити із зони комфорту — ймовірно, тому, що вони менше бояться поразки. А все тому, що з позиції самоспівчуття поразка — це не соромно, це нормальний досвід і можливість навчитися чогось важливого, що можна буде ефективно використовувати в майбутньому. 

Під самоспівчуттям можуть маскуватися різні речі: від спроб уникнути відповідальності до звички завжди вибирати те, що просто, а не те, що правильно. Однак самоспівчуття — найкорисніша для вас навичка. Спробуйте прищепити її собі.