Зовсім нещодавно знаменита акторка Ніколь Кідман  представила 6-серійний міні-фільм “Відіграти назад”. В серіалі вона грає успішну психологиню, яка допомагає віднаходити життєвий баланс іншим людям, але в якийсь момент сама губить його через ряд непередбачуваних подій. Днями акторка розповіла про те, як переживає карантин і що вважає найважчим під час локдауну.  


Ніколь Кідман зізналась, що роль жінки-психолога у новому серіалі “Відіграти назад” далась їй нелегко. Більше того, вона вважає, що акторська професія дуже схожа з роботою психолога, оскільки їй, як акторці, також потрібно досліджувати чуже життя та емоції, а потім повертатися до реального життя. На питання журналіста видання Glamour UK, як їй вдається урівноважувати реальність і підготовку до нових ролей, Ніколь відповідає, що її головні інструменти – біг та музика. А також – гарні стосунки с чоловіком Кітом Урбаном, з яким вони одружені з 2006 року:

Для мене наші стосунки – це дуже заспокійливе, затишне місце. Кіт дуже сильний, теплий, добрий чоловік. Мені пощастило мати це у своєму житті.  Тому що це дійсно гарне місце, куди можна піти і згорнутися калачиком. Адже цей світ самотній, чи не так?

Кажуть, самотність – великий убивця. Це викликає стільки болю, і мені було самотньо, і це дуже, дуже, дуже важко. Ви можете спостерігати це у літніх людей. Ви можете бачити це в молодих людях. Ви бачите це зараз у цьому світі. Ми навіть не можемо більше обійматися. Самотність – це епідемія. Так шо мені дуже пощастило повернутись до чоловіка додому. Я всім серцем люблю людей, яким зараз немає до кого піти”.


Також акторка відверто розповіла про те, як проходить зараз її час з дітьми, на їх з чоловіком екофермі під Сіднеєм. “Мені подобається бути з дітьми, і зараз зі мною живе п’ятеро дітей, оскільки Кіту довелось повернутися до Нешвілла, щоб випустити свій альбом. Тому до мене переїхала моя сестра, щоб допомогти, поки я знімаюсь, і зараз з нами живуть троє її молодших дітей, а загалом їх у неї шестеро. Це просто весело, оскільки я вважаю, діти мають більш легкий погляд на речі”. 


Як і для решти батьків, карантин став для Ніколь Кідман та Кіта Урбана великим викликом. “Оскільки ми постійно мандруємо і не розлучаємось, наші діти, звикли вчитися онлайн”, – пояснює вона. “Але соціальна дистанція була для них дуже складною. Вони працюють через емоції. Для 12-річної дитини проблема полягає в тому, що він не може легко знайти друзів – це ціла проблема, крізь яку доведеться пройти кожному з батьків. А ще є 9-річна дитина, яка лише починає соціалізуватись. Одне з найскладніших завдань – просто спостерігати, як вони сумують за своїми друзями. Я теж сумую за своїми друзями”.