Якось я влаштувала собі робочий марафон: тиждень – у Китаї, потім три дні – у Нью-Йорку й після – два дні в Лондоні. Різні часові пояси, різні люди та різний ритм.

Пам’ятаю, вже наприкінці цієї поїздки я сиділа на якомусь заході в темному залі та засинала під крутий спіч.

Поруч були шановні люди, які нічого не знали про Китай, Нью-Йорк і київську зиму. Я не могла ось так взяти й заснути. Тому я почала себе щипати.

Ритмічно, різко, боляче. Щоразу, коли мені здавалося, що я «відпливаю», щипала себе, і ефект тривав ще хвилин п’ять.

Незабаром я почала ловити здивовані погляди, і зрештою одна дуже важлива тітка подивилася на мене запитливо.

Я посміхнулася в темряві і сказала жартома: «Занадто чудово. Хочу запам’ятати назавжди».

Вона затримала на мені погляд трохи довше й цілком серйозно сказала: «Це правда. Ми втрачаємо чутливість до важливих речей».

Днями ми зустрілися з хлопцем, який переїхав на Мадейру шість років тому, і все, про що він міг розповісти, – це податки та комарі, які гидко кусаються, якщо не там орендувати будинок.

Ми втрачаємо чутливість до важливих речей.

Ми втрачаємо чутливість до того, що перехоплювало дух.

До того, про що мріяли, за що боролися, на що збирали гроші роками і що було заставкою на телефоні останні пів року.

звикаємо.

До будинку, до вікна, до кращого заходу сонця і найнеймовірнішого світанку.

Ми звикаємо до коханих. Адже вони поруч. Завжди. Такі самі або трохи кращі.

Ми звикаємо до зміни сезонів, до того, що діти здорові та батьки живі.

До улюбленої роботи та сплячої кішки, яку перестаємо фотографувати.

Те, що колись було мрією, стає декораціями до нашого життя, і ми знову гортаємо стрічку Інстаграму в пошуках того, що може розбудити нас на якийсь час.

Я знаю. Це нормально. Хочемо чи ні – це станеться.

Але…

Щоразу, коли я втрачаю чутливість до кращого з місць або раптом приймаю як належне тих, кого люблю, згадую ту розмову – і щипаю себе.

Ритмічно, різко, боляче.

Я не хочу проспати те, про що так довго мріяла, навіть якщо це стало декораціями до мого життя сьогодні.

Anywell публікує матеріал з дозволу автора.
Оригінал