Якось я написала статтю з назвою «У мене СНІД».
Це були роздуми про те, як я, дівчинка з пристойної родини без шкідливих звичок, могла отримати ВІЛ. Історії з життя були справжніми, діагноз – фальшивий. Наприкінці було щось на кшталт: «Якщо в одного з нас ВІЛ, у всіх – ВІЛ». Провокація вдалася. Мені дзвонили нажахані всі мої друзі та друзі друзів. ⠀
І ось через рік я сиджу зі своєю знайомою, яка має ВІЛ, і вона мені говорить про те, що не може відкрито розповісти про свій діагноз. І я їй як приклад розповідаю цю історію і наприкінці кажу: «Мені було легко».
Вона дивиться на мене з посмішкою і вимовляє: «А знаєш чому легко? – я запитливо дивлюся на неї, – бо ти не маєш ВІЛ. А в мене є».
А кілька років до цього я розповідала своїй знайомій, що від аб’юзерів треба йти. Не давати їм другого шансу. Забирати дітей, речі, зникати. «Ось у мене був хлопець, який підняв на мене руку, – розповідаю я їй, – і знаєш що?» Вона дивиться на мене. «Я більше ніколи, ніколи з ним не бачилася».
Вона опускає очі і тихо вимовляє: «Може тому, що у вас не було дітей, стосунків, спільного дому. Або тому, що в тебе були батьки, друзі та своя квартира. Або тому, що в мене ніколи не було роботи».
Коли в тебе немає захворювання, яке змінює твоє життя, тобі здається, що немає жодної проблеми встати та крикнути на весь світ: «Гей, у мене ВІЛ!»
Коли в тебе вдома немає чоловіка, з яким то пекло, то рай, і ти вічно в очікуванні раю терпиш пекло, здається, що немає нічого простішого, ніж вирватися, а потім усім розповідати, як ти змогла.
⠀
Коли в тебе насправді ніколи не було того самого діагнозу чи тієї самої проблеми, дітей з його очима, мами з доступом до інтернету, колег зі своїми уявленнями про тебе і начальника з його розумінням, що може, а що не може бути в його співробітників, то здається, що все очманіти як просто. А ті, кому складно, – просто ліниві слабаки.
25 листопада – день боротьби за ліквідацію всіх форм насильства стосовно жінок.
День, коли хочеться, щоб ми ще раз пообіцяли собі не виправдовувати аб’юзерів, не спрощувати чужі проблеми, не знецінювати почуті історії та не роздавати загальні поради.
⠀Слухати, чути та допомагати.
Anywell публікує текст з дозволу автора
