Мама завагітніла мною, коли братові було лише 8 місяців. І тоді їй здавалося безумством народжувати другу дитину. Вона думала залишати чи ні. Я – результат вибору. Я – рішення, ухвалене на мою користь.
Коли мені було 17 років, я заповнила анкету на навчання в Штатах. Шансів виграти було, може, 10 на тисячу, але я обрала спробувати. Через рік я відлетіла до Америки, яка змінила моє життя. Той рік і ті метаморфози – результат мого вибору того дня, коли я зважувала свої шанси на перемогу, і все ж таки вирішила спробувати.
Коли батькові поставили 4 стадію, він відмовився від лікування. Дев’ять місяців ми провели подорожуючи, підкорюючи гори та згадуючи найкращі моменти. Його кінець було визначено, але він мав право вибрати, як прожити ці дев’ять місяців. Наші найкращі спогади тих днів – його вибір.
Ми – результат наших виборів та виборів інших людей 20 років тому, вчора, тоді і зараз.
Колір стін у нашому будинку – результат вибору.
Наша робота, люди поряд, діти, що грають на килимку, і тварини, що соплять близенько.
Ким бути, що пам’ятати, як страждати й навіщо жити – наш вибір.
І навіть коли здається, що ось зараз вибору немає і світ не твій, і люди не твої, і всі ці розмови про вибір – нісенітниця, просто згадай, що ці люди і цей світ одного разу були твоїм вибором.
І, якщо замружитися й усвідомити, що ми та наше життя зараз – лише ланцюжок наших рішень, раптом з’явиться відчуття неймовірної сили та свободи. Свободи вибирати своє життя і сили змінювати все, що перестало пасувати чи раптом почало терти, тиснути чи скиглити.
