Соціальне підприємництво — поки доволі нова тема для України, а успішні приклади суспільно корисних бізнесів можна перерахувати на пальцях. Благодійний магазин «Ласка» — один із найвідоміших соціальних проектів у Києві. Сюди можна принести непотрібний (але обов’язково — цілий і чистий) одяг, частина якого йде в магазин, а частина — прямо в дитбудинки та малозабезпеченим. А гроші, отримані за продаж одягу, за вирахуванням витрат на утримання магазину, перераховуються на соціальні проекти та підтримку благодійних фондів. Ми поспілкувалися з Анною Уваровою про стереотипи, соціальну відповідальність і культуру усвідомленого споживання.

Про те, звідки взялася ідея відкрити «Ласку»


Загалом ідея подібних магазинів з’явилась у англійців ще сто років тому. Перші з них виникли під час Першої світової війни; їх переважно утримували благодійні організації на кшталт Червоного Хреста. Вони збирали речі для постраждалих від війни, але традиція залишилася навіть тоді, коли знову настали мирні часи. З’явився надлишок одягу, і люди зрозуміли, що його можна не тільки віддавати, а й продавати, а вже грошима підтримувати людей, яким це потрібно. Адже не завжди їм необхідний саме одяг — часто люди потребують, скажімо, медикаментів чи ще чогось. За традицією в основі роботи таких магазинів завжди було волонтерство, працівники лише нещодавно почали отримувати зарплату.


Моя колега Олена Лінькова в студентські роки їздила за обміном до Великобританії і побачила там такі магазини. Коли вона переїхала до Києва в 2011 році, у нас з’явилася задумка відкрити щось таке в Україні. Нашими основними цілями було познайомити українців із таким явищем, як charity shop, показати, що допомагати можна легко, і це доступно абсолютно кожному. Ще одним важливим моментом було, щоб магазин був затишним і розташовувався в центрі: таким чином, туди буде зручно добиратися з різних частин міста. Власне, так все і почалося: я нічого не знала ні про волонтерство, ні про благодійні магазини, цього не було в культурі моєї сім’ї або серед моїх друзів, але коли Олена запропонувала зайнятися цією справою, мені відразу сподобалася ідея. Від тієї першої розмови і до моменту, коли ми відкрили свій магазин (майже повністю власним коштом), минуло півтора роки.

 


Про перших відвідувачів

 

Якби ми відкривалися зараз, було б набагато простіше — ідея благодійності нарешті стає популярною, це транслюють лідери думок, люди з різних сфер: політики, музиканти, громадські діячі. Поки я не можу сказати, що це мейнстрім, але для багатьох знаменитостей сьогодні благодійність — це маст-хев, і такі погляди передаються людям, які за ними стежать. А в 2011 році благодійність асоціювалася у багатьох із бажанням відмити гроші, так що спочатку було складно. У нас і схема досить непроста: треба принести непотрібний одяг, але при цьому він має бути у хорошому стані, потім це все сортується… Поки поясниш людині, як працює магазин, вона просто засне! Тому для нас це дійсно було викликом. На щастя, до того, як ми відкрили повноцінний магазин, приятелі віддали нам горище свого бару (мова йде про бар «Фазенда» — прим. ред.), який був на Львівській площі.

 

 

В цей час до нас приєдналася Анна Грищенко, яка стала третьою засновницею проекту. Там ми проіснували півроку, і це було хорошим тестом, перевіркою того, наскільки люди готові взаємодіяти з проектом. Першими нашими покупцями були друзі та друзі друзів, і ціни тоді теж, звісно, були смішними. До речі, півтора роки ні в кого з нас навіть не було зарплат, лише у продавця.

 

 


Про роботу магазину

 

Спочатку у нас було два сценарії: по-перше, ми продавали класні речі, які нам приносили, а по-друге, велику частину одягу віддавали через фонди в дитячі будинки та хоспіси. Потім, у 2015 році, у нас з’явився ще один проект — Recycling Rugs: з окремих речей, які ми отримуємо, ми робимо килимки. Зараз цим займається одна людина, його звуть Валерій, він живе в будинку для літніх людей «Перемога» — для нього це і творча реалізація, і невеликий заробіток. Для такої переробки підходять тільки речі з певних матеріалів, насамперед — футболки.

 

 


Про культуру турботи про навколишнє середовище


Можливо, я занадто критична, але мені здається, що поки не всі люди дійсно піклуються про те, щоб продовжити життя свого одягу. Так, їх поступово стає трохи більше, вони дивляться на досвід західних країн, починають цікавитися екологією, але їх все ще мало. Більшість людей віддають одяг, щоб він не займав зайве місце в квартирі, і рідко усвідомлюють, що ці речі потрапляють до рук живих людей, у яких теж є почуття власної гідності.

 

 

 

Довгий час ми боролися за те, щоб люди стежили за станом речей, які вони віддають, бо деколи нам приносили рване взуття або сукні з великими плямами. Зараз ця проблема теж є, але вже в менших масштабах — з’явилося розуміння того, що одяг ми передаємо або продаємо іншим людям. Зараз культура благодійності стала трохи більш поширеною, з 2015 року ми почали співпрацювати з офісами, ставити у них свої контейнери для збору одягу. Для нас важливо продавати подібні послуги, як це роблять в Європі. Зараз починаємо робити цей сервіс платним, і гроші, виручені від нього, підуть на створення сортувальної станції.

 

 


Про популярність усвідомленого стилю життя

 

Ідея усвідомленості вибухнула в медійному просторі буквально кілька місяців тому, і більшість людей, які підтримують ці ідеї, живуть у Києві. Коли ще півроку тому я говорила про екологію в контексті індустрії одягу, на мене дивилися відверто дивно. Було актуальним питання пластику, а ось з одягом все складніше — всі бачать гори пляшок, які забруднюють природу, а ось вплив текстилю на навколишнє середовище складно показати наочно. Зараз про це лише починають замислюватися, пишуть модні видання, але це — лише перші кроки. 

 

 

Так, у Києві регулярно проводять барахолки, але найчастіше їх організовують одні й ті ж люди. Їхні ряди поступово збільшуються, але поки це скоріше нагадує субкультуру, ніж масовий тренд. І врахуйте — мова поки тільки про Київ. В Одесі та Харкові теж є благодійні магазини, але навколо них поки не сформувалася культура свопів.


Про благодійні організації

Вибираючи для співпраці фонд або організацію, ми, перш за все, дивимося на її прозорість — нам важливо, щоб ми могли в будь-який момент до них приїхати та подивитися, як там ідуть справи, взяти участь у процесі. У них повинні бути соціальні мережі, прозорі звіти. Тематика та географія — другорядні питання, ми працювали з дуже різними фондами за останні кілька років, важливо, щоб цим людям дійсно потрібна була допомога, а одяг потім не потрапляв на якісь секонди.

Ми підтримуємо благодійні організації з різним фокусом. Моя колега переймається питанням захисту тварин, тому ми тривалий час підтримували Гостомельський притулок для собак — нам важливо було знайти заклад, якому ми могли довіряти, і нас просто зачарувала його засновниця. Ще ми працювали з фондом «Единственная», який займається допомогою дітям з інтернатів, але саме в питаннях освіти, і мені це здається правильним. Є проблема, коли дитячі будинки підтримують виключно матеріальними речами, тому що, коли цим дітям виповнюється 18, вони втрачають всю цю підтримку і виявляються не готовими до дорослого життя. Зараз ми ще багато працюємо з фондом «Життєлюб»: їм вдається підходити до доволі слізливої теми оптимістично та з гумором.


Відділення благодійного магазину «Ласка» знаходяться за адресою вул. Липинського, 3 і вул. Малопідвальна, 15.