Особистий досвід: 6 дівчат про те, як вони проводять карантин

Людина — штука все-таки стадна, і нам дуже важливо почуватися частиною чогось більшого. Під час карантину ми всі проходимо і відчуваємо різні емоції: комусь комфортно, ніби він все життя так і сидів, хтось нервує, комусь страшно, хтось пройшов уже всі онлайн-тури по музеях, а хтось взагалі не зробив нічого. Що важливо: все це — нормально і всі емоції мають право на життя, якщо ви не раните ними близьких. Щоб переконатися в цьому, ми розпитали 6 дівчат про те, як проходить їхній карантин. Ми поставили їм 3 запитання: чим вони займаються, чи складно їм дається ізоляція і як вони підіймають собі настрій, а також що зроблять першим, тільки-но карантин закінчиться. 

1

З вівторка 17 березня ми всім офісом перейшли в онлайн-режим. І мені здається, що з вівторка я на жодну секунду не припиняла працювати. Думаю про те, скільки часу ми раніше витрачали на переміщення містом, розмови про все підряд під час зустрічей та іншу нісенітницю. Мені здається, у мене звільнилася багато часу! О 8 ранку я вже біля комп’ютера: дзвінки, зустрічі у всіляких застосунках, конференц-коли й електронні листи. Нормальний робочий день. Доводиться дуже багато читати про коронавірус і останні дослідження з усього світу, оскільки ми активно взялися допомагати медичним установам і створили навіть певний віртуальний штаб активних донорів, де ділимося контактами постачальників й інформацією, яку отримуємо з лікарень і від МОЗ. 

Ми нарешті почали проводити лекції Dialog Hub онлайн, відкрили канал на YouTube, а до цього у нас не доходили руки останні пів року. Я стала більше записувати сторіс в Instagram, і у мене з’явився час писати. Мені здається, наше життя після карантину ніколи вже не буде таким, як раніше. І не буде таким у хорошому сенсі, бо ми багато чого навчимося за цей час.

2

Я не почуваюся в ізоляції, тому що постійно перебуваю на зв’язку зі своїми колегами й подругами. Я абсолютно щиро вірю в те, що ця криза — неймовірне вікно можливостей для всіх нас, наш шанс нарешті почати робити щось інакше, спробувати жити в іншому режимі, пошукати нові джерела натхнення і знайти ще сотні способів заробляти гроші. Але все залежить від того, як ми будемо до цього ставитись і що ми будемо помічати: ізоляцію або можливості, які відкриваються перед нами в ізоляції. Я вибираю можливості, і саме цим підіймаю собі настрій. Точніше так: думка про це допомагає мені зберігати гарний настрій.

3 

Ще до карантину в мене був план поїхати з мамою і племінником в Емірати. Ходити на довгі сніданки, як любить мама, і з’їжджати з вереском із водної гірки, як любить мій 7-річний племінник. Саме це й буде мій план. А ще хотілося б разом із карантином закінчити книгу, яку я пообіцяла собі та своїм друзям. Сподіваюся, всі ці плани здійсняться набагато швидше, ніж ми думаємо, але не раніше, ніж ми всі знайдемо для себе відповідь на запитання «Для чого це нам?»

Читати також: «Я навчилася не пам’ятати поганого». Ольга Руднєва — про ціну життя і про те, що для неї свобода

2

Мені, в принципі, ніколи не нудно на самоті, знайду чим зайнятися в будь-яких умовах, занадто багато інформації потрібно грамотно переробити. Щаслива дивитися на кохану людину поруч, це і є головна цінність.

3

Коли карантин закінчиться, мені б хотілося швидше повернутися до розробки нової колекції!

1

Вхурделила не стільки ізоляція, як зміна всіх планів. Було складно прийняти реальність відразу, перелаштуватися на інший хід подій і почати діяти ефективно в новій реальності. Психологічно ще той виклик. Цікаво спостерігати за собою, командою й іншими організаціями, хто як адаптується і реагує. Здається, що всі відчули свої сильні та слабкі сторони. На карантині так само активно працюємо, щоб поширювати добро. З відмінного — замовили в перші дні зволожувач повітря, щоб дихати було краще у квартирі. А ще наш пес Ганді у приємному шоку, що ми з Сашком завжди вдома. У мене тут під боком найкраща компанія, тому радіємо і насолоджуємося одне одним, а справи максимально швидко перелаштували й діємо за новим планом. Добро обов’язково переможе коронаЗЛО! 

2

В перші дні було складно сфокусуватися, тому найголовніше — це зрозумілий план дій на день, де ти будеш віртуально або реально ставити плюсики біля виконаних завдань. Мене завжди це мотивує. Фарбуватися ще не почала, але от вдягатись, як на роботу, щоранку — так. Одяг ніби розділяє твій день на робочий і домашній, ще й чоловік компліменти робить. Підіймаємо настрій танцями між справами і стараємося підтримувати позитивний настрій одне одного. 

3

Карантин показав, наскільки важливо мати можливість бути вільним вийти на вулицю, обійняти рідних, смачно обідати в закладах, полетіти в улюблену країну. Свобода — це дар, який ми приймаємо за замовчуванням, але насправді — це одна з найбільших цінностей!

2

Поки я не помічаю ізоляції. Навіть почала звикати, що не треба нікуди їхати, і складно погоджуюся з думкою, що потрібно купити їжі. Настрій мені підіймає мій собака: він невимовно щасливий, що я вдома, і, мені здається, скоро залиже мене до смерті. Подивимося, звісно, що буде через місяць, але келих вина ще ніхто не скасовував. І дуже корисно допомагати іншим — це найкраще відчуття, яке знімає тривогу і дає мету, що надихає.

3 

Коли карантин закінчиться, хочеться обійняти якомога більше рідних, друзів й інших людей. Пообідати на терасі в улюбленому ресторані та, тільки-но буде можливість, зустрітися з океаном.

1

На карантині я працюю — причому той час, який раніше витрачала на дорогу й обід, зараз присвячую роботі. Це дає плоди: vogue.ua б’є рекорди відвідуваності. Люблю свою роботу — і рада, що вона розвантажує голову, як йога чи медитація. 

Загалом додаткова карантинна програма проходить під тегом #decluttering. На вихідних я розбирала гардероб. Втиснулася в сукні, які були відправлені на заслання, бо стали малі. Присягнулася собі не купувати речі з квітковими принтами.

Збираюся навести лад у своїх баночках (але це плановий, регулярний захід, я роблю це і без карантину). І вимити вікна — тому що весна вже ось-ось. Навіть якщо доведеться спостерігати за нею з вікна, то хоча б із блискучого. А ще завантажила Gemini — застосунок, який допомагає швидко й ефективно почистити фотографії в телефоні — видалити повторювані та схожі. Дуже заспокійливе заняття. 

Читаю — багато, як зазвичай. У віртуальні тури музеями не ходжу — мене вони тільки засмучують. Але нічого, настане день — і можна буде знову завмирати біля улюблених картин, щоб щастя наповнювало з ніг до голови.

Ще я готую — у звичайному житті на це немає часу. Вже спекла шоколадний кекс за рецептом подруги, блогерки Олени Сагун. Чекаю від неї рецептів здорової їжі, тому що де кекси — там небезпеки.

Читати також: Beauty-полиця: Олена Пономаренко

2

Я, напевно, в минулому житті була принцесою у вежі, яку стеріг дракон. Мені вдома так добре, що я майже не відчуваю дискомфорту. Тут мої свічки, мої книги, мої артефакти. І мої кохані люди, з ними завжди весело. Єдине, мало руху — і це мене турбує настільки, що я вже знайшла ваги, які вимірюють відсоток жирової та м’язової тканини, планую замовити в комплекті з гумками. Мій коханий щодня тренується на велостанку — це такий умовний велотренажер, до якого кріпиться його шосейний велосипед, і ти долаєш кілометри, тільки не сходячи з місця. Я б, може, теж спробувала, але там складна історія з екіпіруванням — спеціальні легінси, взуття, ось це все. Дитина через AppleTV «грає в теніс», тільки відбиває м’ячик НЕ ракеткою, а пультом. Ну а я поки рятуюся інтервальним голодуванням. Якби не воно, я б серйозно переживала, що наберу вагу за час ув’язнення: в моєму меню на тлі «коронастресу» з’явилися невеликі вуглеводні огріхи.

3

Я придумала, що зроблю, тільки-но карантин закінчиться. Куплю квитки на літак. Хочу повернути звичне відчуття, що світ — ось він. І він весь — твій, тільки руку простягни. Свобода — одне з головних щасть у життя.

Буду ще з більшою радістю обіймати друзів і поведу батьків у ресторан — святкувати звільнення. Ми з братом дуже педантично їх залякуємо, щоб вони не виходили з дому й не піддавалися ризику, але потім я маю намір компенсувати моїм котикам усі тяготи. Мама і тато, готуйтеся, буду балувати.

1

Зараз я з ранку до вечора з телефоном, навіть онлайн-тренування з донькою проводжу через телефон… Ми з Сашком (Олександр Стоянов, український артист балету, чоловік Катерини — прим. ред.) вперше у житті нічого не робимо, незвично. Іноді дивимося фільми, вранці роблю зарядку, читаємо цікаві рецепти, а потім намагаємося приготувати щось смачне, танцюємо, співаємо. Дуже хочу дочитати книгу, намагаюся знаходити на цей час, але не завжди виходить. Якщо в Таїланді, звідки ми повернулися перед початком карантину, ми встигали побувати в 3–4 місцях за один день, то в Україні ми з ранку до вечора даємо інтерв’ю по телефону (сміється).

До речі про Таїланд, у який я закохалася після цієї поїздки. Тайці — дуже позитивно налаштовані люди, недарма їх державу називають країною усмішок. Для них головне — радість моменту. Посміхаються вони щиро, від душі. Завжди доброзичливі, спокійні, розслаблені, нікуди не поспішають.

Ми з Сашком зараз, попри все, налаштовані оптимістично. Я вважаю, що навіть у період різних криз потрібно тримати носа за вітром. У кожного є вибір: впадати в депресію, відчай і тим самим пригнічувати себе і своїх близьких. Або намагатися робити те, що необхідно, але при цьому тримати позитивний тонус, так легше долати труднощі. Наприклад, багатьох карантин застав зненацька, нас теж. Наші гастролі на найближчий час скасовані. Хоча плани були, вже скасували весняні спектаклі: у Туреччині, США, Португалії, Іспанії, тур по Україні, все за один тиждень зруйнувалося, як картковий будиночок. Але я впевнена, що все налагодиться, а якщо будуть труднощі, щось придумаємо, адже вони тимчасові.

Читати також: Ритм життя з Катериною Кухар

2

Час в ізоляції дається нескладно, єдине, що сумуємо за дітьми, а діти за нами. А так усе чудово.

Зате у нас зараз є можливість залікувати травми. Балетному тілу потрібен відновлювальний процес: масажі, спа-процедури для тіла, м’язи мають відпочивати. А у нас перед цим графік був божевільний. Чотири місяці безперервних гастролей, за які ми станцювали 115 вистав у різних країнах світу: в Польщі, Бельгії, у США, 31 грудня у Києві, через 2 дні повернулися знову до Бельгії, звідти до Китаю, а після у нас був 2 місяці тур у Франції, після якого тур Україною, і довгоочікуваний відпочинок у Таїланді.

Настрій підіймати не доводиться: вранці дивимося на сонечко, і настрій прокидається. А ще у нас є кумедний ритуал. Ми засинаємо і прокидаємося приблизно в один час — для сімейної пари це важливо, мені так здається. Хто перший відкриває очі вранці, той обіймає іншого, у нас є 3 зміни пози перед тим, як встати з ліжка. Наприклад, якщо я перша прокинулася, я обіймаю Сашка — це перша позиція, потім ми перевертаємося, і Сашко обіймає мене — друга, а третя, як вийде, і тільки потім ми встаємо. Цьому навіть є наукове пояснення: під час обіймів виробляється гормон радості — окситоцин. Тому обіймайтеся частіше і підіймайте собі настрій.

3

Перше, що ми зробимо, коли карантин закінчиться — підемо гуляти з дітьми.