Особистий досвід: Маша Кауфман про те, як вона боролася з акне

«Одна з моїх цілей на 2019 рік — зробити так, щоб я прокидалася, а на моєму обличчі не було ані сліду висипань. Я пообіцяла собі, що акне у мене не буде » . У сучасному світі, на щастя, багато недосконалостей зовнішності вже не вважаються чимось демонічним: нарешті в кампаніях і рекламах знімаються дівчата з розтяжками, вітіліго, люди з інвалідністю та інші. Але незважаючи на те, що стигма з більшості захворювань уже знята, це не означає, що їх не потрібно лікувати, — це значить, що себе потрібно любити і цінувати будь-яким.

Маша Кауфман, засновниця проекту Anywell, ділиться своєю історією боротьби з акне завдовжки більш ніж у 10 років. За словами Маші, люди, що живуть з акне, змушені боротися не тільки з самою хворобою, але і з невпевненістю в собі, з невдачами та з цілою низкою психологічних проблем.

Читаємо, як вона веде цю щоденну боротьбу — за здорову шкіру та любов до себе самої.

Перші акне у мене з’явилися в 10 років. Мама відразу відправила мене на чистку, після якої на обличчі залишилися величезні червоні сліди та рани, вкриті кіркою, — і з цим потрібно було якось ходити. Оскільки проблеми почалися в підлітковий період, лікарі припускали, що я «переросту» їх, і все мине. На жаль, ні: з віком акне не проходили, проблема тільки посилювалася.

Одним із найпопулярніших видів лікування були механічні чистки — а косметолог, до якої я ходила дуже часто, після них протирала мені обличчя спиртом. Звісно, це було 10 років тому, і, напевно, тоді лікарі ще не розуміли, як спирт впливає на жирну шкіру, але зараз просто здогадатися, що від таких процедур висипань ставало тільки більше.

З найдивніших порад, які мені давали косметологи: «Пийте побільше кефіру». Напевно, лікар хотів підтримати пробіотики в кишечнику — але те, що проблема може бути ще в чомусь, йому в голову не прийшло. А мій улюблений: «Вам просто треба народити». Чомусь лікарі вірили в те, що, як тільки я народжу, все різко зміниться.

Ще мені активно лікували демодекоз, якого взагалі-то у мене ніколи не було. Його ще й виводять болтушками, які не тільки пахнуть жахливо, так ще й настільки ядерні за складом, що стирають із нігтів лак. Що вони роблять зі шкірою обличчя, мені страшно уявити. Але при цьому акне взагалі ніяк не реагували на це лікування. Штука в тому, що такі засоби можуть приховати висипання, поки ти ними користуєшся, але ти ж не можеш мазати болтушками все життя, боячись пропустити один прийом?

Найефективнішим методом лікування стали ліки — я приймала препарат «Акнетін», це ретиноїди в чистому вигляді. Звісно, у них є неприємні побічні ефекти: активно реагували внутрішні органи, доводилося сидіти на жорсткій дієті та здавати аналізи кожні два місяці на гормони і печінкові проби, шкіра злазила шарами, вона лущилася, червоніла, але в результаті стала просто прозорою. Не було не те що прищика чи зморшки, пор не було помітно. Після застосування «Акнетіну» у мене 2 роки була ремісія — висипань не стало взагалі. Але потім все почалося знову.

На те, щоб знайти причину свого акне, мені знадобилося «всього» 11 років. Проблема в тому, що їх може бути мільйон, але основні три — це стрес, гормональний дисбаланс і проблеми зі шлунково-кишковим трактом.

Я почала шукати проблему з гормонів. У мене виявили полікістоз, який і міг викликати висипання на обличчі. Лікарі порадили лікувати його протизаплідними таблетками, і це було помилкою — полікістоз не лікується, він з’являється і зникає періодами, і протизаплідні не мають до цього жодного стосунку. Але я пила їх 9 місяців, і на цьому тлі у мене розвинулася депресія. Я постійно перебувала в апатії, мені не хотілося виходити з дому та спілкуватися з людьми — а зазвичай я дуже життєрадісна людина. Мені довелося шукати альтернативу цьому лікуванню, і я почала ходити до інших лікарів — до дієтолога, психолога і гомеопата. Вони зробили диво. Через півроку полікістозу не було.

Гомеопат прописав таблетки, невеликі капсули, які я пила 2,5 місяця. Дієтолог, провівши зі мною бесіду та почитавши мої відповіді на опитувальники, сказала, що мій полікістоз — це з вірогідністю в 99% психологічна проблема. І я пішла до психолога. З’ясувалося, що в психосоматиці полікістоз — це заперечення своєї жіночої природи та частково нелюбов до себе. Так що все виявилося дуже просто: з цією проблемою я дійсно боролася з дитинства. Коли тебе постійно висипає, ти просто не можеш любити себе та вважати себе красивою і жіночною. Через три місяці слізної роботи психолог навчила мене приймати себе, поважати себе і цінувати в будь-якому разі. Дозволивши турботу про себе, почала дізнаватися себе краще. Після цього моє життя змінилося. Акне не пішли, але я почала по-іншому до них ставитися.

Я продовжила шукати причину висипань: якщо полікістозу більше немає, то чому ж вони не йдуть? Я почала читати багато різної літератури про харчування — не могла знайти фахівця, який міг би пояснити мені, в чому проблема. А потім я потрапила до дієтолога, яка, подивившись на мої аналізи, нарешті пояснила, що моя біда в інсулінорезистентності, яка з’являється від неправильного харчування. «Неправильного» в плані відсутності графіка прийому їжі — я їла, коли знаходила на цей час і коли я опинялася неподалік від холодильника. Крім того, я дуже люблю борошняне і солодке — це моя улюблена їжа, чого тут гріха таїти. Від поєднання цих факторів рівень глюкози в крові піднімався швидко, а інсулін на нього не реагував. Відповідно, рівень глюкози в крові завжди був високим. Це не добре. Як тільки я відбудувала харчування і прибрала з раціону борошняне, солодке і — головне! — молочні продукти, все пішло на поправку.

Коли я почала правильно харчуватися, спочатку було дуже важко. Їсти ж хочеться! Організм перебудовувався і звикав до харчування в спеціально відведений час — 3 рази на день із перервами в 5–6 годин. Мій перший прийом їжі — о 7 ранку в будні й о 8–8:30 на вихідних. Я займаюся спортом, і мені потрібно встигнути поїсти за годину до тренування. На сніданок — яйця зі свіжими овочами, кіноа, тофу чи авокадо з лососем, на вибір. Сніданок обов’язково до 10, тому що інакше я занадто пізно повечеряю.

Дуже хотілося солодкого — і навіть не тому, що я ласунка, а абсолютно психологічно — тому що не можна. Я ходила зла, роздратована, мене напружувало все: люди навколо, необхідність підлаштовувати все життя під графік харчування. Але потім я побачила результат — за перший тиждень я схудла на 3,5 кілограма. Коли я це усвідомила, зрозуміла, що воно того варте.

Тепер для мене моє харчування — це не дієта, це спосіб життя. Це вибір, який я роблю, — чиста шкіра для мене важливіша, ніж шматочок хліба чи шоколаду. Для мене важливіше прокинутися вранці, подивитися на себе в дзеркало і сказати: «Я — красива. Я собі подобаюся».

Мене перестало висипати — і це велика перемога, тому що раніше сипало постійно. Більш того, це не відбувається навіть під час менструації — ми звикли до того, що це відбувається завжди, але взагалі-то так бути не повинно, це не норма. Шкіра стала світліше, почали зникати пост-акне.

Але я не вірю в те, що акне можна вилікувати тільки харчуванням, так само як я не вірю в те, що його можна вилікувати домашнім доглядом. Це комплексне завдання. Що я роблю сьогодні? Я стежу за харчуванням, я займаюся спортом 5 разів на тиждень, я ходжу до косметолога раз на 2 тижні . Це все важко, це буває боляче — наприклад, чистки, та й пілінги — штука доволі неприємна. Іноді хочеться на все забити, намазати батон хліба «Нутеллою» та з’їсти його в ліжку. Але тут потрібно зрозуміти, чого хочеться більше: красиву шкіру чи булочку.

У косметолога я проходжу всі тортури, які тільки можна придумати. Я роблю чистки вже з 10 років — всупереч поширеній думці, вони не залишають ані ран, ані ям. Звісно, може, справа в тому, що це специфіка моєї шкіри — якщо у когось вона тонка або більш чутлива, можливо, це і не ваш шлях. Я роблю пілінги — абсолютно всі, мезотерапію, плазмоліфтінг, маски та домашній догляд. У комплексі все це працює. З домашніх засобів у мене ціла тонна улюблених і ефективних — наприклад, у лікуванні акне мені дуже допомагає Obagi, це моя головна косметика.