Про коронавірус напевне відомо дуже мало — саме це і робить захворювання таким страшним, викликаючи паніку й істерику. В інформаційному просторі множаться міфи: ми не розуміємо, як нас будуть лікувати в разі чого, скільки часу доведеться провести в лікарні, чуємо, що треба купувати ліки від малярії — словом, дуже багато чуток з усіх боків. Щоб зрозуміти, які з них правдиві й чого очікувати, якщо захворієш, ми зв’язалися з Віталіною Олещенко — сімейним лікарем і засновницею медичного центру Singapore Medical Centre. Всього за час пандемії Віталіна лікувала від коронавірусу 20 осіб — на момент написання статті 8 із них уже повністю одужали. 


Про рекомендації МОЗ і роботу з лікарями


Лікарям весь час висилають пам’ятки й рекомендації, але питання в тому, що рекомендації МОЗ будуються на «досвіді Китаю». На мій погляд, його не варто використовувати в наших реаліях. Так, нам відправляють протоколи про те, що ми повинні призначати і як діяти, але все одно лікарі лікують пацієнтів залежно від кожного конкретного випадку. Інформації багато, але переважно вона дуже загальна: вірус не вивчений, а тому ніхто не напише «ці ліки обов’язкові до використання», пишуть — «можливо, це буде ефективно». 

При цьому, якщо робити все за протоколом, треба давати Плаквеніл, протималярійний препарат, який пригнічує імунітет. Є дослідження, згідно з якими після терапії Плаквенілом люди виживали, але при цьому цифри дуже різні й нечіткі — тому я таке лікування взагалі відкидаю. А люди вже розібрали Плаквеніл у всіх аптеках, і тому тепер пацієнти з вовчаком, ревматоїдним артритом та іншими хворобами, від яких цей препарат дійсно допомагає, не можуть його купити.


Про протокол, за яким насправді відбувається лікування


Зараз у мене 12 пацієнтів, заражених COVID-19, чий діагноз підтвердив ПЛР-аналіз. Ці люди поширюють інфекцію. З цих 12 шестеро — з пневмонією вірусного походження. Але, коли ми дивимося на їхній стан у динаміці, він явно поліпшується. Всі мої пацієнти — з легкою та середньою важкістю перебігу хвороби, критичних і важких, на щастя, немає. Що на це вплинуло, складно сказати: можливо, ми дійсно вчасно ввели карантин, а також не виключено, що вакцина БЦЖ, яку нам роблять у дитинстві, справді частково захищає від коронавірусу.

Я призначаю антибіотики та протисимптомні ліки. Є кашель — даємо ліки від кашлю, є мокрота — даємо відхаркувальні, є температура — знижуємо її. Все дуже просто. Всіх пацієнтів змушую пити багато води: чим більше води, тим легше організму відновлюватись, а імунній системі — бути напоготові. У журналі Lancet я прочитала текст про те, що при вірусних запаленнях показаний вітамін С, але вживати його краще в комплексі з цинком — так вони краще засвоюються і позитивно впливають на імунну систему. Ось на такій симптоматичній і протизапальній терапії пацієнти й виходять із захворювання.


Коронавірус — нова хвороба. Ми поки не знаємо, як вона буде розвиватись і як надалі вплине на легені. Легенева тканина затягнеться фіброзом, як шрамом, чи станеться інфаркт легені, який потім може поширитися далі? Ми цього не знаємо, і це недобре. Мені здається, зараз погано працюють патологоанатоми: враховуючи, що хвороба нова й невідома, мені незрозуміло, чому людей, які померли від коронавірусу, кремують. Ми навчилися лікувати онкологічні захворювання, тому що проводили розтини й вивчали, як саме рак вражає організм. Те ж саме — з ВІЛ і гепатитами. Я зараз бачу дуже мало статей патологоанатомів про те, як виглядають легені пацієнтів, які померли від коронавірусу. Знаходила, правда, один звіт лікаря з Ізраїлю, який написав, що ураження легень не схоже на ураження від пневмонії — але при цьому на що схоже, він не написав. 


І найцікавіше, що я помічаю: іноді приходять пацієнти ось прямо з хрестоматійними симптомами, сходиться все — ранкова субфебрильна температура, тотальна втома, задишка, ймовірний кашель. І ось такі випадки показують негативний результат під час аналізу — це дивно, адже вони дуже схожі на коронавірус. При цьому є пацієнти, які просто скаржаться на втому й виявляються позитивними. Можливо, це означає, що вірус уже мутував, а тест-системи, якими ми користуємося, застаріли. 


Про незвичайні випадки


У мене є дивовижна пацієнтка 16 років — ця дівчина досі виділяє коронавірус, але при цьому в неї зовсім немає жодних симптомів, і я їй навіть нічого не призначала. Серйозно, вона здоровіше здорових. Немає хрипів, запальних процесів у носогорлі, немає втоми, втрати смаку та нюху. Коронавірус може вижити, тільки якщо у нього є клітина, куди він потрапив. Коли клітини немає, він не може розмножуватися. Якщо легені чисті, можна припустити, що вірус розмножується десь у верхніх дихальних шляхах. Але в разі цієї пацієнтки взагалі незрозуміло, де знаходиться вірус.

Але, безумовно, тиск від захворювання сильно вдарив по психіці дівчини — її історію підхопили й «Уніан», й «Обозреватель», і хоча за цими публікаціями неможливо визначити її особистість, вона ж знає, про кого читає. Ця історія її зачепила: складно усвідомлювати, що ти — розповсюджувач небезпечного захворювання.

Психологічно важко багатьом пацієнтам. Ось, наприклад, у мене лікувалася пара — зараз вони обидва вже одужали. Дівчині з цієї пари я призначила антидепресанти, тому що ситуація доводила її до сліз. Навіть коли вона просто перераховувала свої симптоми, вона ридала, у неї тряслися руки. Поки ми не побачили негативний результат на тесті, їй було дуже погано. Це, до речі, випадок, коли пацієнтка сама наполягала на тесті — я б не стала його робити. Вона звернулася до мене і сказала: послухайте, у мене параноя, мені дуже страшно, будь ласка, зробіть мені тест. Коли вона виявилася позитивною, ми запросили чоловіка, зробили тест і йому — він теж виявився позитивним. Це поширена практика: люди, у яких майже немає симптомів, часто звертаються і вмовляють зробити тест. У більшості випадків я погоджуюся: від цього дійсно всім стає спокійніше. 


Про загальний настрій пацієнтів


Усі, хто звертається з якимись скаргами — чи то ГРВІ, чи то геморой, чи то артеріальна гіпертензія — обов’язково накручують собі симптоми коронавірусу. Ми ж знаємо, що він може бути безсимптомним чи малосимптомним, через це запідозрити його у себе вкрай просто. Тому початок прийому завжди проходить приблизно однаково: я або заспокоюю пацієнта, або ми робимо тести й викреслюємо захворювання. А далі вже займаємося хворобою, яка дійсно привела людину до мене. 

Але загальний настрій дійсно поганий, важкий: зараз я призначаю дуже багато антидепресантів, тому що пацієнти приходять із головним болем, із почуттям незахищеності. Багато хто втрачає роботу, і єдине, на що вони можуть покластися, — це здоров’я. А воно падає. І коли не знаєш, що буде з тобою завтра, це точно жодним чином не підійме твій моральний дух. А новин в інформаційному просторі більше про те, скільки людей померло, мало хто показує тих, хто успішно вилікувався і продовжує своє звичайне життя.

Можливо, пандемія почалася ще у грудні, ми не знаємо цього напевно. Але я точно можу сказати щодо Києва, що спалах вірусної пневмонії у грудні був дуже сильний. Але ми все це списували на грип. І тоді ми настійно рекомендували вакцинуватися. А з урахуванням нинішньої ситуації можна припустити, що це вже було початком коронавірусу.


Про пошук нових хворих


Цим займається санепідемстанція. У лікарів є номери телефонів районних станцій, і, коли ми діагностуємо когось із коронавірусом, маємо набрати станцію, а вони перевірять усіх, із ким людина контактувала. Але така система дуже незручна. Чому? Тому що кожна станція відповідає тільки за конкретний район. І ось уявіть: є сімейна пара, позитивна на коронавірус, яка живе у Шевченківському районі. У чоловіка є колишня дружина, яка живе на Оболоні. Я дзвоню на станцію за районом, де живуть мої хворі, і даю дані осіб, з якими вони контактували, а мені відповідають — вони живуть на Оболоні, ось туди і дзвоніть. І в результаті пів дня ти проводиш на телефоні.


Про лікарів і небезпеку зараження


Після моєї першої пацієнтки з підтвердженим коронавірусом у мене був повноцінний напад паніки: задишка, тахікардія, всі ось ці речі. Коли вона до мене прийшла, на мені були легкі костюм і маска — я не приймала її як потенційно коронавірусну. Хоча взагалі-то у мене є весь необхідний захист. 

Через 4–5 днів я була на прямому ефірі, ми довго спілкувалися по скайпу — а коли я закінчила розмову й вимкнула мікрофон, то зрозуміла, що просто не можу вдихнути. Я виміряла ступінь насиченості крові киснем, не могла говорити, не могла заспокоїтися, накрутила себе до божевільного стану і дві ночі спала в окремій кімнаті, поки не прийшов ПЛР-аналіз. Після цього я робила ще кілька експрес-тестів. Словом, так, лікарям складно — ми повною мірою не розуміємо, що це, і вмирати від цього ну взагалі не хочеться. І страшно за тих, із ким я контактую — за пацієнтів, родичів. Тому кожні 14 днів я здаю аналізи та перевіряюся. 

Про користь вакцинації від інших захворювань у боротьбі з коронавірусом


Вакцинацію зараз робити обов’язково — без варіантів. Навіть у розпал пандемії. Вакцинація — це неспецифічний імунітет: ми заганяємо у м’яз елемент вірусу, змушуємо нейтрофіл поїдати його і запам’ятовувати цей вірус. Цей процес займає від 7 до 14 днів, але в будь-якому разі імунітет його запам’ятає, за необхідності зреагує блискавично і розбереться з інфекцією. З усіх, кого я вакцинувала від грипу цього року, ніхто не захворів — крім однієї дитини, яка перенесла хворобу дуже легко, за 2–3 дні. Крім того, є вакцинація і від пневмонії — вона добре підходить людям, у яких хронічні бронхіти, отити, ларингіти й інші подібні моменти. Вона буде корисною й тим, хто не схильний до таких захворювань — така вакцина захистить від 13 штамів пневмокока. У мене є сім’я з 9 осіб, які вакцинувалися проти грипу і пневмокока в розпал усього, що відбувається, і, на щастя, ніхто з них нічим не захворів.