Сьогодні залишитися зовсім одному доволі складно: весь світ і близькі люди перебувають на тій відстані, на якій знаходиться ваш гаджет. І ми не станемо говорити, що це погано: нерозумно відмовляти собі в технологіях і кричати про те, що ось 500 років тому люди нормально спілкувалися між собою та лягали спати, щойно стемніло, — а ми чим гірші?

Але такий стан речей може нашкодити ментальному здоров’ю — якщо не ставитися до нього з розумом. Ось, наприклад, багато хто настільки звик перебувати в постійному контакті з іншими, що вже й забув, як це — проводити час із самим собою. В наші дні діалог із собою може викликати скоріше страх або тривожність, ніж задоволення від відчуття спокою й тиші, а слово «самотність» читається виключно з негативною конотацією.


Проводити час із собою важливо — і корисно. За підтвердженням цієї гіпотези ми звернулися до психоаналітика та засновниці коворкінгу для психологів Євгенії Яременко. Вона розповіла про те, як може виникнути залежність від інших, чому наше покоління більше до неї схильне й у чому користь часу, проведеного з собою.


Так чи інакше, ми завжди залежимо від інших людей, але тут існує низка застережень. Кожна дитина залежить від батьків, оскільки тільки так у майбутньому вона може сформуватися, як окремий суб’єкт. Саме батьки виконують для неї роль інтерпретаторів дійсності та встановлюють статус «добре/погано» щодо всього, що дитина виробляє — думки, дії, вчинки, переживання й інтереси.


Загалом це нормально, але якщо щось піде не так, ця залежність може залишитися нездоланою і вийти далеко за рамки дитячого віку. Можна вважати, що перехід у дорослий стан відбувся, тільки тоді, коли ми можемо собі відповісти на основні запитання: «Хто я?» і «Чого від мене хоче інший?» Це те, що дозволяє відкріпитися від колишніх інтерпретацій і відтепер формулювати їх самостійно.


Перебувати наодинці з собою в комфорті можна тільки тоді, коли ви розумієте про себе базові речі — свою стать, що таке стать протилежна і в яких ви стосунках, що означає бути чоловіком, що означає бути жінкою, батьком або матір’ю, коли ви здатні розвиватися в цих напрямах самостійно без чиєїсь допомоги й озирання на інших, в тому числі й на суспільні вдачі загалом.

Але якщо ви фіксуєтеся на тому, що думають або хочуть батьки чи інші значущі фігури, це говорить про те, що ви досі залежні та перебуваєте у своєму інфантильному сценарії.


В такому разі свій підлітковий бунт краще пережити у фахівця на канапі, ніж у реальному житті, ставлячи під удар своїх близьких. Адже вони далеко не завжди зобов’язані виносити весь вантаж вашої кризи на собі тільки тому, що перебувають у стосунках із вами.

У сучасному світі, на жаль, пройти підліткове перетворення природним чином стає все складніше. Часто підліткам так і не вдається знецінити та до кінця відкинути батьківські ідеали, а на їхнє місце помістити свої, здобуті власним досвідом у реальному «бою». Головним чином так відбувається тому, що з науково-технічним прогресом і поліпшенням економічної ситуації дитина все частіше здобуває переоцінений статус і переходить швидше до розряду бажаного об’єкта, а іноді й модного аксесуара, при цьому все більше втрачаючи власну модальність суб’єкта, здатного на незалежне творче існування.


З такою гіперопікою і турботою про дітей, яка існує та прогресує сьогодні, молодим людям стає все складніше пройти етап бунту і знецінити все те, що пов’язано з їхніми всемогутніми батьками. Сучасні покоління в якомусь сенсі більш інфантильні й сильніше залежать від думки інших тому, що часто з сутички виходять не переможцями, а переможеними. І в цьому сенсі варто звернути увагу на власних дітей — все ж дозволити їм залишити вас позаду, коли настане час.


Люди — соціальні істоти, і без спілкування, без думки інших ми не можемо плести власне полотно психічного, мати своє внутрішньопсихічне життя. Але потрібно розуміти, в яких стосунках ми з цією думкою перебуваємо і яку форму стосунків ми вибудовуємо з її носієм. Якщо ми залежимо від цієї думки — це нездорово з точки зору стосунків суб’єкта. Якщо ми розуміємо, що інша думка може співіснувати нарівні з нашою власною і виробляти свого роду продуктивний обмін, це здорові стосунки.

Час, проведений наодинці з собою, дуже корисний. Він дозволяє виявити в собі бажання й інтереси, про які ви раніше не здогадувалися, пізнавати себе, розвивати і перевідкривати заново.


Якщо ви не плануєте йти до психотерапевта, але при цьому хотіли б знати себе краще, важливо прислухатися і запитати у себе — а хто я такий, з чого я складаюся і що мені цікаво? Які книги я люблю? Яку музику? Чи люблю я її взагалі, чи гучні вечірки — це лише спосіб заглушати можливість зустрічі з самим собою?

 

У такі моменти, можливо, вам і не вдасться вирішити повністю якесь завдання, але вони точно допоможуть сформулювати до себе правильне запитання і зрозуміти — чи можете ви подбати про себе самі, чи настав час звернутися по допомогу до фахівця заради власного майбутнього.