Карантин і ізоляція — час вимушеної близькості з партнером та/або родиною. У такій тісній взаємодії особливо складно дотримуватися кордонів, своїх і чужих. Однак вміння підтримувати їх важливе не лише за таки умов, а завжди. Як це зробити, спитали у нашого постійного експерта — психотерапевта і сексолога Маргарити Стельмашової.

Маргарита Стельмашова

практичний психолог, сексолог, психотерапевт, член секції сексології і терапії сексуальних розладів, член Спілки психологів і психотерапевтів України

«Якщо хочеться втекти від близькості з партнером або у родині, вам тісно і важко дихати у стосунках, є відчуття, що ваша думка знецінюється, особистий простір і територія перебувають під чиїмось контролем, і в принципі ви робите усе для всіх, а для себе нічого або дуже мало, тоді виникає відчуття, що ваше життя не належить вам, — каже Маргарита. — Це все ознаки порушення ваших особистих кордонів. Але пам’ятайте: ви берете у цьому активну участь і можете впливати на процес».

Відстоювання особистих кордонів та егоїзм — різні речі. Фіксувати особисті кордони, дбаючи про себе, — це вирішити, як людям дозволено поводитися з вами для вашого психологічного і фізичного комфорту і безпеки. Кордони відокремлюють людину від інших людей і від суспільства, допомагають розуміти, де її емоції, а де чужі. І звісно, вони родом з дитинства і виховання.

Читайте також: Як пережити вимушену близькість з партнером і сім’єю під час карантину

Ви не відчуваєте своїх особистих кордонів, якщо:

• подруга дзвонить вам уночі і плаче про своїх колишніх, навіть якщо для вас це пізно чи ви не хочете це слухати;
• колега на роботі заходить без стуку, бере ваші речі, працює на вашому комп’ютері, коли вас немає;
• ви з партнером або родиною відпочиваєте там, де він вирішить і де подобається йому, хоча ви залюбки поїхали б в інше місце;

• люди дозволяють собі недоречно коментувати ваш зовнішній вигляд, давати поради, впливати на вашу думку, політичні або культурні погляди, знецінювати вашу точку зору, почуття, емоції, нехтувати вашим емоційним станом і говорити вам щось на кшталт: «Не вигадуй», «Не плач», «Не читай цю книгу, це дурниця»;
• люди відпускають саркастичні зауваження і колючі жарти на вашу адресу і т. д.

Межі бувають різними:

• фізичними — ваше тіло;
• емоційними — ваші почуття, емоції, переживання, цінності і, головне, ваш безцінний час;
• інтелектуальні — ваша думка і точка зору, життєва позиція. Ніхто не має права забороняти вам відчувати те, що ви відчуваєте, і піддавати це сумніву, виявляти на вашу адресу агресію і гнів, кричати і погрожувати, звинувачувати вас.

• сексуальні — дії і дотики, допустимі для вас і від того, кому ви це дозволяєте,
• матеріальні — власність, гроші, речі, простір. Ці кордони про те, кому і що можна брати з ваших речей, скільки грошей позичити, як побудовано фінансову взаємодію у парі або сім’ї, як і кому ви даєте користуватися вашою власністю починаючи від чашки і закінчуючи машиною та квартирою.

Чи здорові ваші особисті кордони і чи відчуваєте ви їх? Чи вмієте казати «ні»? Щоб підтримувати здорові межі, важливо мати чітке розуміння себе, своїх бажань, небажань та емоцій, знати потреби, а також розставляти пріоритети. Важливо знати, що завдає шкоди персональному гармонійному психологічному або фізичному стану, і вміти про це казати іншим людям, не відчуваючи сорому, провини, докорів сумління. А ще казати про свої кордони. Приносячи їх у жертву — навіть якщо здається, що це на благо, — ви втрачаєте контакт з собою і своїми бажаннями, внутрішню гармонію, самовідчуття і стрижень, спустошуєтеся і емоційно вигораєте, вами стає легко маніпулювати.

Читайте також: 6 помилок, яких ми припускаємося, коли встановлюємо межі

Якщо говорити про особисті кордони у стосунках, то це про відповідальність за себе, свої почуття, слова і дії, про визнання і відстоювання права на власну думку і цінності.

Але життєво важливо у цій комунікації також визнавати почуття і цінності інших людей і відокремлювати чужі від своїх, пам’ятати, що в іншої людини інше сприйняття світу, і вона має на це право. Кожен несе відповідальність за себе. Якщо говорити про пару, то усе на двох — життя, почуття, думки і так далі — це не любов, а тотальне злиття і порушення здорових кордонів одне одного, неможливість відокремитися і взяти відповідальність за своє життя кожному окремо, що потрібно і для розвитку пари.

У стосунках важливі прийняття інакшості партнера, психологічна і фізична дистанція, повага, право на власні почуття, бажання і небажання, думки, погляди.

Двоє людей — це два всесвіти із своїми інтересами, життєвими установками і потребами, завданнями та відповідальністю за своє благополуччя. Ставлення до інакшості одне одного має бути поважним і дбайливим. Якщо не приймати цю думку, відбувається вторгнення і порушення особистого простору іншої людини, і порушник завжди намагається встановлювати свої правила гри і порядки.

Часто партнери діють так з «благих намірів». Але якщо у людини порушені або розмиті особисті кордони, вона не відстежує свої почуття і реакції на неприємні ситуації тут і зараз, то накопичує їх, не усвідомлюючи, і це дає про себе знати дратівливістю, проявляється раптовими емоційними зривами, спалахами гніву, замкнутістю, часто психосоматикою і хворобами (проблеми зі спиною, головний біль, напруга у тілі — перші показники).

Тому важливо вміти прислухатися до себе, дбати про свій стан, розрізняти симптоми тілесного, емоційного або фізичного дискомфорту і казати про це партнеру.

Я — це ти, ти — це я. На двох одне життя, почуття, думки, і якщо ти не згоден, ти мене не любиш».

Люди з відсутніми межами вважають партнера не окремою самодостатньою особистістю зі своєю автономією і правами, а «половинкою», продовженням себе. Це говорить про нездатність усвідомити, де я а де інший. Такі люди завжди намагаються контролювати партнерів і членів сім’ї, змінювати і впливати на них, підганяти під свій світогляд і свої переконання, маніпулюючи і тиснучи. Тут як ніколи близьким знадобляться сила волі і слово «ні».

Як розпізнати порушення кордонів у стосунках:

• знецінення вашої думки і життєвої позиції;
• емоційні нападки — висловлювання про сумніви у вашій адекватності, нехтування вашими почуттями і думками («Цього не було, ти придумала все сама, тобі здалося, не перебільшуй» і т. д.);
• спроби нав’язати вам свою думку і правоту («Я знаю, як краще — роби що я кажу»), коли вас намагаються переконати;

• прояви пасивної агресії: різке оцінювання та знецінення, недоречні жарти і сарказм на важливі і цінні для вас теми;
• маніпуляції: атаки, сварки, скандали на грунті ревнощів (це завжди про контроль), звинувачення і різні способи впливу на ваш емоційний стан, щоб спровокувати почуття провини і сорому. Партнер звинувачує вас у своїх нещастях, провокуючи зробити себе «жертвою» для нього і взяти відповідальність за його щастя;

• використання вашого майна — матеріального і інтелектуального;
• порушення вашої особистої території у домі: коли займають вашу кімнату, полички (або вони спільні і у вас немає своїх), беруть ваш одяг і предмети туалету, документи, телефон, комп’ютер, читають особисту переписку;
• обмеження і контроль ваших соціальних зв’язків і кола спілкування, коли намагаються контролювати ваше місцезнаходження, де ви і з ким;
• ігнорування ваших потреб і бажань — коли ви не можете приділити їм час, тому що це транслюється як щось погане.

Якщо ви хочете побудувати здорові стосунки або сім’ю, у них має бути місце слову «ні», повазі і прийняттю іншого як окремої особистості, визнання бажань, думки та інтересів — власних і партнера (і вони не обов’язково збігаються), прийняття «недосконалості» іншого і відсутності контролю та прагнення переробити або перевиховати його.

Як встановити кордони у парі

1. Стежити за своїми негативними імпульсами і відчуттями на дії і слова партнера, відчувати на рівні тіла та емоцій свій дискомфорт і розуміти, на що ця реакція і з чим вона пов’язана.

2. Виключити почуття провини і сорому та власні сумніви: «Я не можу бути такою різкою, егоїстичною, поганою, неввічливою з близькими».

3. Не конфліктувати. Будьте спокійні і впевнені, відстоюючи свій простір.

4. Не виявляти ініціативу без бажання, з почуття провини чи боргу. Відмовляйте у проханнях, які не будете і не хочете виконувати. Не беріть на себе відповідальність за чужі рішення, поведінку і життя.

Це історія завжди про внутрішні конфлікти і суперечності: зроблю те, про що мене попросять, і посуну свої потреби, але відчуватиму дискомфорт — або почуватися жертвою, ображаючись на іншу людину.

5. Тримати дистанцію особистого простору і простору іншої людини. Якщо вас переповнюють почуття злості, роздратування, сум’яття і розгубленості, нерозуміння, що відбувається, витримайте паузу і не реагуйте відразу, розберіться з собою і своїми відчуттями.

Коли ви спокійно усвідомили «наступ» на ваші кордони, у вас є право дистанціюватися від людини. Збільшіть відстань: зупиніть неприємну розмову, дайте зрозуміти, що вам нецікаво, скажіть «ні» і відмовте, не вступаючи у сварки і скандали.

Читайте також: Є питання: як коректно сказати партнеру, що вам потрібно побути на самоті

6. Дбати про себе — ніхто, крім вас, цього не зробить. Бути у гармонії з собою дуже важливо. Це означає знати, що ви маєте право відчувати різні стани і емоції і діяти з огляду на свої бажання. Здобувати навички категоричного спілкування з людьми, що не поважають і не прагнуть дбайливо і шанобливо ставитися до вас. Фокус почуттів і бажань, важливості та пріоритетності має зосереджуватися на вашому внутрішньому комфорті. Тоді вам буде легко будувати гармонійну взаємодію з людьми і здорові взаємини з партнером і родиною. Це працює і зараз, під час вимушеного тривалого перебування у одному просторі, і завжди.