Американські вчені підрахували: чоловіки думають про секс у середньому дев’ять разів на день, а жінки — сім. Але що, як сім або дев’ять разів вдається подумати про інші справи, а решту часу мозок зайнятий зовсім іншим? Сексуальний потяг може стати залежністю і перетворитися на проблему. Її сексологи називають сексоголізмом. Спитали у психоаналітика і сексолога Маргарити Стельмашової, що ховається за залежністю від сексу та де проходить межа між нормою і патологією.

Маргарита Стельмашова

практичний психолог, сексолог, психоаналітик, виконавчий директор секції сексології і терапії сексуальних розладів при Спілці психологів і психотерапевтів України


Сексуальний потяг — вроджена потреба і функція людського організму. Однак на сексуальність впливають не лише біологічні та психологічні, а й культурні, соціальні аспекти життя. Людина народжується з певним фізіологічним потенціалом, але формується сексуальність вже у рамках індивідуального життєвого досвіду.

У сексуальних стосунках треба враховувати психологічну і фізіологічну сумісність партнерів, тобто статеву конституцію. Людині з сильним темпераментом варто шукати партнера з таким самим чи подібним. Тоді у обох не буде необхідності змінювати партнерів і намагатися задовольнити свої потреби на стороні.


Психологічних причин залежності від сексу може бути багато. Її можуть зумовлювати статева конституція, психологічні аспекти, гормональний дисбаланс і навіть органічні ураження головного мозку.

Про залежність може йтися у разі безладних сексуальних зв’язків (проміскуїтету), коли секс стає нав’язливим і тільки з фізіологічною функцією тваринного задоволення. Він не приносить яскравих емоцій, які були раніше, а встановлювати міцні зв’язки з постійним партнером (будувати стосунки) стає неможливо.

Одна з причин залежності — рання (у дитинстві) емоційна невдоволеність, або депривація. Внаслідок цього у дорослому віці людина схильна до нерозбірливих зв’язків — спроб отримати «дозу любові».


Це невротичний варіант залежності від сексу. Допомогти може психотерапія, у якій необхідно працювати над здобуттям цілісності, перестати шукати любов у чужих обіймах. Важливо працювати з самооцінкою, оскільки механізми гіперкомпенсації, наприклад, коли жінка виглядає дуже кричуще і надміру сексуальною, неефективні. У цьому випадку важливо знайти внутрішню упевненість, а не постійно шукати підтвердження своєї краси і значущості з боку інших, чекати підтвердження своєї важливості та потрібності, сексуальності та привабливості від різних партнерів.

Упоратися з сексуальною залежністю самостійно складно. Для цього потрібно працювати з сексологом. У процесі терапії слід оцінити гормональний і психологічний статус людини, працювати з самооцінкою, ранніми взаєминами з батьківськими фігурами, життєвим досвідом і можливими любовними невдачами та комплексами, з’ясувати етапи психосексуального розвитку, наявність психотравми, з’ясувати й оцінити початок і перебіг статевого життя людини.



Дуже важливо оцінювати мотиви сексуальної залежності. Потрібно також визначити, які загальні моменти і тенденції простежуються у поведінці залежної людини, яких партнерів і місця для сексу вона вибирає, чи здатна отримувати задоволення та оргазм.

Важливо опрацювати всі моменти, які сформували цю залежність і продовжують її підтримувати, а потім створити нові патерни поведінки. Вони сприятимуть отриманню задоволення від сексуальних стосунків і допоможуть будувати їх із постійним партнером.

Сексуальне життя має приносити щастя, спокій і вдоволення — психологічне і фізіологічне. Якщо сексуальна активність створює проблеми у житті, заважає будувати міцні партнерські або сімейні взаємини, зрештою це призведе до самотності та незадоволення.


Якщо ваші думки про секс стали нав’язливими і ви відчуваєте, що не можете впоратися самотужки, не варто затягувати з візитом до сексолога. Зверніться по допомогу. Спеціаліст завжди на вашому боці та допоможе впоратися з цією складною ситуацією.