Питання до сексолога: хто більше страждає від зради — той, хто зрадив, чи той, кому?

Головні питання про зраду — що штовхає партнерів до цього і хто врешті-решт постраждає більше: той, хто зрадив, чи той, кому? Адже справжні мотиви такого вчинку і його наслідки повністю невідомі навіть тому, хто зважився на зв’язок на стороні. Чергове заплутане питання зі сфери стосунків коментує наша постійна колумністка, психотерапевт і сексолог Маргарита Стельмашова.

Маргарита Стельмашова

практичний психолог, сексолог, психотерапевт, член секції сексології та терапії сексуальних розладів, член Спілки психологів та психотерапевтів України

Прийняти рішення про зраду не так вже й просто, як може здаватися. Мозок робить це під тиском почуттів, емоцій і гормонів. Свій вплив чинять соціокультурні установки суспільства, проблеми у стосунках, дефіцити і потреби людини, а також досвід, принесений у стосунки з батьківської родини.

Зрада — це завжди «несвідома змова пари». Її не слід розглядати як ставлення одного партнера до іншого. Це завжди про стан пари та відображення процесів, які в ній відбуваються.

Зв’язок на стороні не тільки про секс. Партнери, причому обидва, використовують третього учасника подій для реалізації несвідомих фантазій, потреб і дефіцитів. Іноді цей третій потрібен, щоб розрядити напругу в парі, з якою не можуть впоратися двоє, для зміцнення союзу, в якому є криза чи сенси зазнають змін.

Зрада може бути також пошуком себе й особистих сенсів, підтвердженням собі своєї сексуальності, опрацюванням дитячих травм, помстою партнеру та використанням третього для цього. Ще одна можлива причина — бажання скуштувати заборонений плід, порушення моралі та задоволення від скоєння «злочинного зв’язку».

Точно тільки одне — біологія невірності. У процес залучені такі гормони:

• дофамін — гормон задоволення. Людина шукає нове джерело задоволення, коли у стосунках все занадто стабільно та передбачувано. Дофамін відповідальний за залежності — як любовні, так і наркотичні й алкогольні;
• окситоцин — гормон ніжності, близькості та прив’язаності;
• ендорфіни — гормони задоволення і щастя.

Так, цей гормональний коктейль тимчасово додає новому любовному зв’язку особливих фарб. Але в новому партнері люди бачать не реальну людину, а свої очікування, ілюзію та себе поруч із цією людиною. Це ілюзорні, але фатально приємні стосунки.

Що б не призвело до зв’язку одного з партнерів на стороні, переживати його доводиться обом. Той із них, кому зрадили, відчуває безвихідь і збентеження, біль, образу, провину. З самого дитинства ми всі хочемо бути унікальними та єдиними. Зрада — це про втрату унікальності, яку ми шукаємо все життя, біль, злість, лють, розпач, нарцисичний удар і почуття відчуження. Обдурений може занурюватись у почуття провини — що ж не так із ним або зі стосунками? Він може страждати від сорому: «Я стану мішенню для насмішок, і ми тепер не ідеальна пара». Такі думки говорять про крихкість, уразливість і розчарування — у стосунках, партнері та коханні.

Зрада — це порушення договору партнерів про кохання і відданість, порушення цілісності пари. Але чи тільки той, кому зрадили, має нестерпні почуття? Безумовно, ні. Той, хто зрадив, знаходиться в непростій психологічній ситуації з двох боків. Він і винен, і не отримує щастя й задоволеності. Загалом, як і всі учасники трикутника. Кожна людина прагне до унікальності, близькості та прийняття. Але нікому з трьох вони не дістаються.

Тим, хто зрадив, заволодівають різні почуття та переживання. Це збудження, страх, біль, сором, збентеження, невизначеність, непосильна відповідальність і неможливість прийняти адекватне рішення, безнадія. Часто всі ці почуття виникають тоді, коли він ідентифікується з партнером, якого зрадив.

Зрада — це прояв свідомої чи несвідомої агресії. Та й що після цього буде з коханням у парі? Чи пройде вона цей краш-тест? Відповідь у кожної пари буде своя. Хтось нескінченно блукає по колу від зради до прощення, примирення і нової зради. Такі партнери живуть у хронічній брехні, обмані й ілюзіях. Хтось живе в постійних компромісах, закриваючи очі на зради один одного. У таких стосунках є свої сенси, цінності та пріоритети.

Є пари, у яких кохання, пристрасть, близькість і ніжність природно межують з агресією, злістю, люттю, адже всі ці почуття мають місце бути. Агресія у стосунках — це про те, щоб відстояти свою свободу, межі, незалежність, піти від злиття, збільшити дистанцію, бути собою, не опинитися поглинутим іншим і не злитися з ним. Агресія допомагає бути в парі любовних стосунків, але при цьому залишатися собою. Поважати і приймати унікальність та інакшість партнера, розуміючи при цьому, що потребуєш саме його, твої потреби пов’язані з ним і немає сенсу шукати їх у когось іншого.

Зрада — важке випробування для обох партнерів. Упоратися з ним непросто. Кожен із двох має право на свої емоції, у кожного з них свій біль. Він різний за якістю, але інтенсивність його можна зіставити. Те, як партнери вийдуть із ситуації, що склалася, залежить від цінностей: кожного окремо і загальних як пари. Яким би не було рішення, якщо воно прийняте усвідомлено, з глибоким розумінням ситуації та готовністю кожного побачити її чесно, як є, навіть якщо ця картина незручна і неприємна, — воно буде правильним.